Справа № 22ц-10896/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.
Категорія 27
21 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Болтунової Л.М.
суддів - Максюти Ж.І., Козлова С.П.
при секретарі - Качур Л,В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2009 року про забезпечення позову, -
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2009 року було задоволено клопотання З AT KБ ,,Приватбанк" про забезпечення позову.
Відповідачка ОСОБА_2 на дану ухвалу подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати.
Перевіривши законність та обгрунтованість ухвали судді в межах заявлених вимог і доводів скарги, коллегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська звернулося з позовом ЗАТ КБ ,,Приватбанк" до ОСОБА_2, ТОВ ,,Українське фінансове агенство ,,Верус" про стягнення заборгованості за кредитом.
Ухвалою судді зазначеного суду від 11 вересня 2009 року було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 30511,25 доларів США; також на нерухоме і рухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідачки.(а.с.20)
Задовольняючи клопотання позивача суддя виходив з положень ст.ст. 151-153 ЦПК України, посилаючись на те, що невжиття таких заходів по забезпеченню позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З таким висновком, колегія не погоджується, оскільки він суперечить матеріалам справи та вимогам закону.
Вирішуючи питання по суті, суддею не були взяті до уваги вимоги ч.1 п.1, ч.4 ст.152 ЦПК України і п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22.12.2006 року №9 ,,Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", та не зазначено і не перевірено, який конкретно перелік майна належить відповідачу і підлягає арешту, а також на які конкретно грошові кошти був накладений арешт.
Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що також не було з'ясовано суддею.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена без додержання вимог процесуального права, а тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.303, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2009 року скасувати, передати питання на новий судовий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню не підлягає.