Справа № 192/3206/16-к
Провадження № 1-в/192/1975/16
"13" грудня 2016 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне в режимі відеоконференції клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області, на даний час відбуває покарання в Солонянській виправній колонії № 21, засудженого вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2015 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі; ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2016 року в строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 22 липня 2014 року по 11 квітня 2016 року,
за участю учасників провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника СВК №21 - ОСОБА_6 ,
адвоката засудженого - ОСОБА_7 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3 ,
Початок строку: 22.07.2014 року
Кінець строку: 02.01.2018 року
Захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого, в якому зазначив, що ОСОБА_3 відбув більше 3/4 частини строку призначеного судом покарання, в СВК № 21 перебуває з 26 травня 2016 року, працевлаштований бригадиром відділення, до виконання своїх обов'язків ставиться добросовісно, характеризується задовільно, стягнень не має, має одне заохочення. Захисник вважає, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Крім того, посилається на те, що ОСОБА_3 має поганий стан здоров'я, що підтверджується медичною документацію, а тому до нього слід застосувати правила ст. 81 КК України.
В судовому засіданні 13 грудня 2016 року захисник ОСОБА_7 просила суд врахувати те, що на даний час ОСОБА_3 стягнень не має, працює, а тому вважає, що він став на шлях виправлення. Просила також врахувати стан здоров'я засудженого та задовольнити клопотання.
Засуджений ОСОБА_3 клопотання захисника підтримав, просив його задовольнити.
Представник адміністрації Солонянської виправної колонії № 21 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши що ОСОБА_3 в СВК №21 перебуває лише з 26 травня 2016 року, тобто не тривалий термін, який не є достатнім для визначення поведінки засудженого як сумлінної. Представник колонії вважав, що засуджений не довів своє виправлення, а тому просив відмовити в задоволенні клопотання його захисника.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що засуджений не довів свого виправлення, а також наявність хвороб у засудженого не доведено відповідними медичними висновками. Вважав, що питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку з хворою не підлягає вирішенню в порядку ст. 81 КК України, просив відмовити в задоволенні клопотання.
Суд, вислухавши захисника засудженого, засудженого, представника адміністрації Солонянської виправної колонії № 21, прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_3 , який відбув 3/4 частини строку покарання, в СВК № 21 перебуває з 26 травня 2016 року, працевлаштований бригадиром відділення з червня 2016 року.
Згідно довідки про заохочення та стягнення (а.с.33), на даний період часу засуджений має лише одне заохочення, яке застосоване до нього 20 жовтня 2016 року.
Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання, засудженого таким, що належно ставиться до праці, оскільки наявне у засудженого заохочення має разовий, а не систематичний характер і є недостатніми для оцінки ставлення до праці засудженого, як належне.
Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.
Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Засуджений ОСОБА_3 за весь період відбування покарання має лише одне заохочення. Згідно наявної в особовій справі характеристики засуджений за весь період відбування покарання характеризувався задовільно, приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, приймає участь в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційованого виховного впливу. Однак зважаючи на те, що засуджений перебуває в СВК № 21 не значний термін, тому суд приходить до висновку про недостатність підстав для визнання поведінки засудженого сумлінною.
Крім того, 23 вересня 2016 року комісією установи було відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення засудженому ОСОБА_3 як особі, яка не довела свого виправлення, а також комісією установи засудженому було погоджено оцінку ступеню виправлення, як такий, що не довів свого виправлення (а.с.42).
Суд зазначає, що наявність у засудженого певних хвороб, а також відбуття певної частини призначеного покарання не може бути підставою для застосування умовно-дострокового звільнення, оскільки ст. 81 КК України не містить таких умов для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого.
Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази, вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з моменту вручення йому її копії.
Головуючий: суддя ОСОБА_1