Справа 206/5682/16-ц
Провадження 2/206/1384/16
"28" листопада 2016 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Сухоруков А.О.,
при секретарі Пучковій О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на частину квартири,
04 жовтня 2016 року представник позивача ОСОБА_7 звернулася з вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8) ОСОБА_9 його онука. Йому та його дружині ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 червня 1994 року, виданого Придніпровською ГРЕС згідно з розпорядженням/наказом) від 10 червня 1994 року №613, належала квартира № 1 в будинку №6 по вул. 60-річчя Жовтня (зараз вул. Енергетиків) в м. Дніпропетровську, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло. Його з дружиною частки в праві власності на квартиру відповідно до закону були рівними, кожному належало по 1/2 частині квартири. Його дружина ОСОБА_10 в січні 2015 року склала заповіт, яким все своє майно заповіла відповідачці ОСОБА_8. 28 травня 2015 року ОСОБА_10 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину спірної квартири, яку прийняла відповідачка згідно з заповітом. В зв'язку з тим, що оригінал свідоцтва про право власності на житло був втрачений, то відповідачка не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі, тому змушена була звертатися до суду. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська за відповідачкою було визнано право власності на 3/8 частини квартири №1 в будинку №6 по вул. 60-річчя жовтня в м. Дніпропетровську з урахуванням того, що він має право на обов'язкову частку у спадщині і не відмовився від неї протягом шести місяців після смерті своєї дружини. Так як відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спірну квартиру, то він не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину квартири, а також не має документу на підтвердження свого права на 1/2 частку квартири в зв'язку з його втратою. Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 вересня 2016 і року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'яжу відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру. Тому право власності на 1/8 частину квартири за ним повинно бути визнано в судовому порядку. Відповідачка визнає за ним право на обов'язкову частку у спадщині. Спірна квартира АДРЕСА_1 (60-річчя жовтня) в м. Дніпро складається з кімнат житловою площею 43,8 кв.м, а загальна площа квартири складає 62,4 кв.м.
На підставі викладеного просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири № 1 житловою площею 43.8кв.м. загальною площею 62.4кв.м, в будинку №6 по вул. Енергетиків (колишня 60-річчя Жовтня) в м. Дніпро. Визнати за ним право власності на 1/8 частину квартири № 1 житловою площею 43.8кв.м. загальною площею 62,4кв.м. в будинку №6 по вул. Енергетиків (колишня 60-річчя Жовтня) в м. Дніпро в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, яка померла 28 травня 2015 року (а.с.2).
Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позов. Зазначила, що позивачу належить 1/2 частина квартири, оскільки квартира була на праві спільної сумісної власності подружжя, а ще йому належить обов'язкова частка 1/8 після смерті дружини.
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі (а.с.67).
Представник третьої особи ОСОБА_11 - ОСОБА_12 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував та просив задовольнити.
Третя особа - Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора в судове не з'явилися, надали заяву з прохання слухати справу за їх відсутності (а.с.14).
Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.
Вислухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.
В судовому засіданні було встановлено, що 18 червня 1953 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 (до шлюбу Морозкіна) Є.С., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії ІІІ-ИК № 729870 (а.с.5).
З копії свідоцтва про право власності на житло від 10.06.1994 року наданого Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" на запит ОСОБА_2 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 в м Дніпропетровську належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (а.с.4).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29.09.2016р. державного нотаріуса Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_10, яка померла 28 травня 2015 року було відмовлено ОСОБА_2, діючій по довіреності від імені ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю на руках правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця (а.с.9).
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року, яке набрало законної сили 05 липня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора про виділення часток, припинення спільної сумісної власності, визнання права власності на частину квартири та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за заповітом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частин квартири №1 в будинку №6 по вул. 60-річчя Жовтня в м. Дніпропетровську, в порядку спадкування за заповітом після смерті, ОСОБА_10, яка померла 28 травня 2015 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 956,62 грн. (а.с.6-7).
Цим же рішенням встановлено, що 4 січня 2015 року ОСОБА_10 склала заповіт, яким заповіла належну їй частину квартири за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 60 років Жовтня, 6/1 - ОСОБА_8 14 листопада 2015 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 та змінила своє прізвище з «Гуменюк» на «Чернецьку». Частки ОСОБА_1 та ОСОБА_10 квартири №1 в будинку №6 по вул. 60-річчя Жовтня в м. Дніпропетровську є рівними. Спадковим майном ОСОБА_10 за заповітом від 24.01.2015 року є 1/2 частина квартири №1 в будинку №6 по вул. 60-річчя Жовтня в м. Дніпропетровську. Спадкоємцями померлої ОСОБА_10 є: чоловік ОСОБА_1, син ОСОБА_4 за законом та ОСОБА_2 за заповітом. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, тобто являється непрацездатним вдівцем спадкодавця - ОСОБА_10 і відповідно до закону має право на обов'язкову частку у спадковому майні, зокрема на 1/8 частину квартири №1 в будинку №6 по вул. 60-річчя Жовтня в м. Дніпропетровську.
Із наданої Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою копії спадкової справи № 377/2015 відкритої до майна ОСОБА_10, яка померла 28 травня 2016 року з заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_15 за заповітом, онука ОСОБА_11 за заповітом на вклад, онука ОСОБА_8 за заповітом на частину квартири, правнуки ОСОБА_5, ОСОБА_5 за заповітом на вклад (а.с.15-52).
Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, суд доходить до наступного.
У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В силу ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положенням ст. 1222 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Спадкування обов'язкової частки в спадщині здійснюється на підставах встановлених законом, шляхом прийняття спадщини в порядку, передбаченому статтями 1268-1269 ЦК України.
Відповідно до ч. 3,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як встановлено в судовому засіданні позивачу належить 1/2 частина спірної квартири.
Після смерті дружини ОСОБА_10 залишилася 1/2 частина квартири, тобто позивач ОСОБА_1 успадкував 1/8 належної частину, як обов'язкову частку.
Так, ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Положеннями ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
В силу ч. 3 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ч. 4 ст. 174 ЦПК України уразі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи усі наявні докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1241 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-61, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири № 1 житловою площею 43,8кв.м, загальною площею 62,4кв.м, в будинку № 6 по вул. Енергетиків (колишня 60-річчя Жовтня) в м. Дніпро.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/8 (одну восьму) частину квартири № 1 житловою площею 43,8кв.м, загальною площею 62,4кв.м, в будинку № 6 по вул. Енергетиків (колишня 60-річчя Жовтня) в м. Дніпро в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, яка померла 28 травня 2015 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.О. Сухоруков