Справа № 214/4389/15-к
1-кп/214/87/16
13 грудня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора - ОСОБА_4
за участю потерпілого - ОСОБА_5
за участю захисника - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
за участю обвинуваченого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12015040750001177 за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, який має базову загальну середню освіту, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: в АДРЕСА_1 , раніше судимого: 2 квітня 2001 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу по ст. 141 ч.2, 141 ч.3, 44, 143 ч.2, 144 ч.2, 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 1 лютого 2007 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу по ст. 296 ч.1 КК України до обмеження волі на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік; 27 березня 2009 року Нікопольським міським судом Дніпропетровської області по ст. 263 ч.1, 187 ч.2, 289 ч.3, 357 ч.1, 357 ч.3 КК України до позбавлення волі на 7 років 4 місяці, на підставі ст. 71 ч.1 КК України частково приєднано невідбутий термін 2 місяці за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 1 лютого 2007 року та до відбуття призначено 7 років 6 місяців з конфіскацією майна; звільнився 25 грудня 2014 року за відбуттям строку покарання
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, суд, -
ОСОБА_10 , будучи раніше судимим за скоєння злочинів проти власності з корисливих мотивів, на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, близько 00 год. 30 хв. 16 квітня 2015 року ОСОБА_10 , повторно, знаходячись в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 , реалізуючи умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, наніс 2 удари кулаком по тілу ОСОБА_5 та після чого відкрито викрав з лівого зовнішнього карману куртки, одягненої на ОСОБА_5 , мобільний телефон «Nokia Asha-200» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , вартістю 460 гривень належний ОСОБА_5 , яким розпорядився на власний розсуд. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_10 , потерпілому ОСОБА_5 було спричинено майнову шкоду на загальну суму 460 гривень та фізичний біль.
Дії обвинуваченого ОСОБА_10 належить кваліфікувати за ст. 186 ч.2 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного із застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненого повторно.
Встановлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.
Як показав обвинувачений ОСОБА_10 , винним себе визнав частково. Після оголошення протоколу огляду (т.№3, а.с.15) показав, що дійсно передавав ОСОБА_12 телефон потерпілого ОСОБА_5 . Тому, ці пояснення ОСОБА_12 , відображені у протоколі огляду вважає правдивими. Пояснення ОСОБА_12 про те, що він, обвинувачений, цим телефоном відкрито заволодів, вважає неправдивими. Також показав, що впізнання проводилося без участі захисника.
Даючи показання по суті обвинувачення, показав, що 15 квітня 2015 року він перебував за місцем свого проживання, збирався піти в більярдний клуб «Імперія». До нього, обвинуваченого, звернувся ОСОБА_13 , який попросив допомогти занести знайомій машинку на 5-й поверх. Разом з ОСОБА_13 поїхав в район автовокзалу, зайшли в квартиру на 5-му поверсі. Там були жінка та 6 дітей. Пізніше в цю квартиру прийшов ОСОБА_14 , який став на кухні спілкуватися з ОСОБА_13 . Потім в цю квартиру прийшла ОСОБА_15 , він, обвинувачений, став збиратися до себе додому та запропонував піти всім до нього, попити чаю. Далі всі названі особи на автомашині поїхали до нього. По дорозі на чиюсь пропозицію заїхали на мкр. «Східний», де з будинку вийшов ОСОБА_5 , який сів в автомашину та всі поїхали до нього, обвинуваченого, додому, зайшли в квартиру та пройшли на кухню. В нього, обвинуваченого, вдома був молоток для рихтування автомобілів. На кухні ОСОБА_13 став цим молотком бити потерпілого ОСОБА_5 , у останнього пішла кров і він, обвинувачений, став допомагати потерпілому, надав тому рушник. На кухні ОСОБА_12 попросила у потерпілого мобільний телефон, той дістав телефон, але внаслідок того, що руки були в крові, випустив телефон, а він, обвинувачений, цей телефон підняв та передав ОСОБА_12 . Далі, доповнивши показання зазначив, що раніше потерпілого не знав, бачив його вперше, сварок між ним, обвинуваченим, та потерпілим не було в цей день. Вважає, що потерпілий дає суду неправдиві показання, а з яких підстав, не знає. З яких причин ОСОБА_13 наносив удари потерпілому молотком, не знає. Після того, як потерпілому були нанесені удари, останній присів. Він, обвинувачений, передав ОСОБА_12 телефон білого кольору, на телефоні була кров. Він, обвинувачений, не казав, що цей телефон передається в рахунок аліментів, не казав що віддає телефон ОСОБА_12 , щоб остання цим телефоном користувалася. В той день при ньому зазначені особи спирті напої не вживали. ОСОБА_13 наніс три удари потерпілому на протязі приблизно однієї хвилини, ОСОБА_14 теж наніс декілька ударів потерпілому. Далі уточнив, що не бачив скільки ударів наніс ОСОБА_13 . Далі показав, що не пам'ятає скільки ударів було нанесено. Він, обвинувачений, був обурений тим, що в його квартирі побили потерпілого, зупинив ці дії, допоміг потерпілому. Його, обвинуваченого, затримали 16 квітня 2015 року. В цей день близько 17 год. 20 хв., коли він знаходився біля під'їзду свого дома, до нього підійшов якісь громадянин в цивільному одязі, став розпитувати, грубо розмовляти, а потім на вимогу показав посвідчення робітника міліції, пам'ятає що там було ім'я « ОСОБА_16 ». Ця особа стала запитувати документи, що посвідчують його, обвинуваченого, особу, так як документів при собі не мав, запропонував пройти до квартири. Потім підійшов ще один чоловік в цивільному одязі, також став грубо розмовляти, всі разом зайшли в під'їзд, де знаходився дільничний інспектор, який сказав: «Це він». Далі всі разом піднялися до нього, обвинуваченого, в квартиру, а далі запропонували поїхати в ОСОБА_17 . Він, обвинувачений, казав, що не бажає їхати, з'явиться по повістці, подзвонив своїй тітці, що його везуть до РВ. В під'їзді та на вулиці в присутності сусідів висловлював обурення, що його затримують. Далі на автомашині з робітниками міліції приїхали до кабінету дільничного, а потім його, обвинуваченого, привезли до ОСОБА_18 , куди завели через запасний хід та провели на четвертий поверх. В цей день ОСОБА_13 близько 15 години дзвонив та сказав, що його, тобто ОСОБА_13 , затримали. Він, обвинувачений, не знав за що затримали ОСОБА_13 і не здогадувався, з якої причини могли затримати ОСОБА_13 . Він, обвинувачений, побачивши, що в нього в дома побили потерпілого, був обурений, але міліцію не викликав, чому не зробив цього, пояснити не може. На четвертому поверсі ОСОБА_18 робітники міліції його, обвинуваченого, ображали, лаялися нецензурною лайкою, перебували в нетверезому стані. Потім його, обвинуваченого, завели в кабінет робітника міліції на прізвище « ОСОБА_19 », в кабінеті крім ОСОБА_19 була ще якась особа. Потім знов відвели на четвертий поверх та залишили в кабінеті, пристебнувши наручниками до батареї, в цьому ж приміщенні знаходився і ОСОБА_13 . В цьому приміщенні перебував до 17 квітня 2015 року, а потім вивезли із райвідділу, далі знов привезли. Коли черговий РВ сказав йому, обвинуваченому, розписатися в журналі відвідувачів, відмовився це зробити, пояснивши, що в райвідділі перебуває з 16 квітня 2015 року. Далі провели на четвертий поверх в кабінет, куди зайшла слідча ОСОБА_20 , з якою пішли до актового залу, де провели впізнання. Потім знов провели на четвертий поверх, де перебував до вечора. Потім прийшов слідчий ОСОБА_21 , який за номером « НОМЕР_3 » подзвонив його, обвинуваченого, тітці ОСОБА_22 та сказав, що його, обвинуваченого, затримали. Весь цей час захисника йому не надавали. Захисник ОСОБА_6 приїхали близько 21 години 17 квітня 2015 року, після чого із слідчим поїхали до квартири, для проведення обшуку, захисник роз'яснювала, що цю слідчу дію потрібно зробити, обіцяла написати скаргу на незаконне затримання. Коли приїхали до його, обвинуваченого, дому на вулиці була ОСОБА_22 , інші знайомі. Далі всі піднялися на 5-й поверх і слідча ОСОБА_20 намагалася за допомогою «Болгарки» виламати двері, він став проти цього заперечувати та нагадав, що ключі від квартири знаходяться в РВ, так як 16 квітня 2015 року двері зачиняв дільничний. Потім привезли ключі, відкрили двері та провели обшук, після чого повернулися до райвідділу. Скарги на незаконне затримання не писав, таку скаргу через захисника ОСОБА_8 , перебуваючи в суді, передав ГО «Народна довіра».
Далі додатково показав, що в той момент, коли брав належний потерпілому мобільний телефон, останній не просив передати цей телефон ОСОБА_12 .
Під час додаткового допиту ОСОБА_10 показав, що під час досудового розслідування показань слідчому не надавав. Далі уточнив, що давав показання слідчому ОСОБА_20 , яка його допитувала з порушенням вимог закону, а саме в приміщенні Саксаганського районного суду. Даючи показання слідчому ОСОБА_20 , він, обвинувачений, не зазначав, що під час подій відносно потерпілого в своїй квартирі не знаходився. Під час подій він, обвинувачений, в квартирі був, про що раніше давав показання в суді. Далі показав, що показань слідчому ОСОБА_20 не давав. Чий підпис мається в пред'явленому йому для огляду протоколі (т.№3, а.с.46-47), не знає.
Як показав у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 , ОСОБА_13 є його сусідом, ОСОБА_10 раніше не знав. В день події, 16 квітня 2015 року, знаходився в себе вдома, йому подзвонила ОСОБА_12 , на її прохання вийшов на вулицю та поїхали разом з іншими особами на АДРЕСА_3 , там завели в квартиру, ОСОБА_13 став вимагати повернення боргу в сумі 1000 грн., а потім став бити молотком по голові. В цей час ОСОБА_10 взяв в нього, потерпілого, мобільний телефон та став знімати. Далі цей мобільний телефон ОСОБА_10 віддав ОСОБА_12 . Далі хтось подзвонив ОСОБА_12 і всі пішли з квартири, де сталася подія. Як в подальшому йому, потерпілому, розповідала його сестра, ОСОБА_15 , в неї теж забрали мобільний телефон, коли перебували в домі ОСОБА_12 . Уточнивши показання, вказав, що коли вийшов з квартири на прохання ОСОБА_12 , то його ОСОБА_10 та особа на ім'я « ОСОБА_23 » взяли за руки та вкинули в автомобіль «Віто». В квартиру, де сталася подія, він, потерпілий, зайшов не добровільно, а тому, що побоювався за себе та за свою сестру. У вказаний квартирі з ним, потерпілим, розмовляли на кухні, а потім ОСОБА_13 вийшов в коридор та повернувшись на кухню з молотком, став бити. Від ударів він, потерпілий, присів, його став бити « ОСОБА_23 », вимагав віддати гроші, а ОСОБА_10 витягнув з кармана його, потерпілого, куртки мобільний телефон, який потім віддав ОСОБА_12 . Ніхто з присутніх протиправні дії відносно нього, потерпілого, не намагався припинити. В нього, потерпілого, та ОСОБА_12 є сумісна дитина, аліменти на утримання дитини він не сплачує. Він, потерпілий, гроші ОСОБА_13 не був винен. Його, потерпілого, також звинувачували в тому, що він начебто привласнив метамфетамін.
Будучи допитаним додатково, потерпілий показав, що підтверджує зміст заяви від 16 червня 2016 року, в якій зазначає про відсутність претензій до обвинуваченого та про те, що ОСОБА_10 його не бив, цю заяву написав добровільно 16 червня 2016 року в Саксаганському районному суді. Також показав, що належний йому мобільний телефон «Нокіа СЛ» йому повернули, цей телефон після повернення загубив. Раніше, до 16 червня 2016 року в суді давав показання по даній справі, в даному судовому засіданні дає не такі показання, як раніше. Далі показав, що вирішив змінити показання тому, що йому повернули мобільний телефон. Змінивши показання, вказав, що в день події, обвинувачений наніс йому, потерпілому, два удари кулаком по тілу, мобільний телефон взяв із його, потерпілого, карману. Обвинувачений за допомогою цього телефону знімав подальші події. Просить строго обвинуваченого не наказувати, при зустрічі в райвідділі обвинувачений вибачався. Просить вірити змісту останніх показань стосовно дій обвинуваченого.
Під час проведення очної ставки 16 червня 2016 року потерпілий свої показання про те, що обвинувачений наніс удари та взяв мобільний телефон підтримав, обвинувачений підтвердив свої показання про те, що таких дій не вчиняв.
З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що раніше проживала разом з потерпілим ОСОБА_5 . Увечері одного з днів квітня 2015 року до неї приїхали ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та потерпілий. ОСОБА_13 хотів поговорити з потерпілим. Потім побачила, як ОСОБА_13 вдарив потерпілого молотком по голові, а далі вона, ОСОБА_12 , взяла у потерпілого мобільний телефон. Далі, уточнивши показання, пояснила, що перед цими подіями закладали належний ОСОБА_10 телефон по її, свідка, паспорту. До того, як ОСОБА_13 став бити потерпілого, то запитував у останнього, коли він віддасть гроші. Від ударів, які наніс ОСОБА_13 потерпілому, той присів і дав, їй, свідку, мобільний телефон подзвонити. Далі, змінивши показання, пояснила, що належний потерпілому мобільний телефон їй, свідку, передав ОСОБА_10 , а вона, свідок сказала, що забирає собі цей телефон та залишила при собі, а потім віддала міліції. Вона, свідок, в 2005 році закінчила ПТУ, потім працювала, народила першу дитину в 2006 році.
Як показав у судовому засідання сідок ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_10 знає, бачив один раз, потерпілого знає, стосунків з обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_5 ніяких не мається. З обвинуваченим його, свідка, познайомив ОСОБА_13 навесні 2015 року, коли разом з ОСОБА_24 прийшли до нього, свідка, та стали вживати алкогольні напої. При цьому ОСОБА_10 алкогольні напої не вживав, пив пиво. Далі на таксі він, свідок, ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 поїхали до потерпілого. Під'їхавши до будинку потерпілого, останнього по телефону викликала ОСОБА_12 . Коли потерпілий вийшов, з ним поговорили, а потім поїхали до якогось будинку, де зайшли до квартири. В квартирі всі зайшли на кухню, стали пити культурно чай. На кухні ОСОБА_13 вдарив потерпілого молотком за якісь гроші. Він, свідок, також вдарив потерпілого, за те, що останній висловлюється погано в бік людей, погано ставиться до своїх дітей, не платить аліменти ОСОБА_12 . Далі свідок уточнив, що ОСОБА_13 вдарив потерпілого по голові гумовим молотком, у потерпілого з'явилася кров. Далі потерпілий після того, як ОСОБА_12 стала докоряти, що ОСОБА_5 не платить аліменти, віддав свій мобільний телефон. ОСОБА_10 не вимагав, щоб потерпілий віддав гроші. Він, свідок, раніше був судимий за вживання наркотиків, відбув 2 роки 2 місяці в місцях позбавлення волі. Під час досудового розслідування показання давав, на оглянутих аркушах (т.№2, а.с.32-34) підписи належать йому, свідку. В суді дає правдиві показання, просить вірити саме їм.
Як показала у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_5 доводиться їй рідним братом, обвинуваченого до подій, пов'язаних з даною справою, не знала. Навесні 2015 року їй, свідку, подзвонила ОСОБА_12 та запропонувала приїхати, пообіцявши віддати борг у сумі 400 грн. Вона, свідок, на таксі приїхали до дому, де проживає ОСОБА_12 та стала підніматися до квартири останньої. З цієї квартири вийшли ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , стали її бити, останній забрав мобільний телефон і хтось з цих двох осіб забрав 20 грн. Далі хтось подзвонив ОСОБА_10 і всі названі особи на автомобілі поїхали на квартиру ОСОБА_10 , де останній її, свідка, зґвалтував. Потім поїхали до будинку її, свідка, брата - ОСОБА_5 , де ОСОБА_12 по телефону викликала ОСОБА_5 . Коли брат вийшов, то на тому ж автомобілі поїхали знов до квартири ОСОБА_10 , де потерпілому ОСОБА_13 розбив голову. В квартирі ОСОБА_10 , останній відібрав у потерпілого мобільний телефон та проводив за допомогою телефону відеозйомку, а потім віддав цей телефон ОСОБА_12 за згодою останньої. Потім ОСОБА_12 викликала таксі, але вона, свідок, та потерпілий пішли додому пішки. Далі, уточнивши показання, пояснила, що під час подій, пов'язаних з потерпілим, в квартирі ОСОБА_10 знаходилися вона, свідок, потерпілий, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та чоловік ОСОБА_12 , якого зовуть « ОСОБА_23 ». В квартирі ОСОБА_13 вимагав потерпілого віддати гроші, куди подівся її, свідка, мобільний телефон, пояснити не може. Чи наносив потерпілому удари обвинувачений, не може пояснити. Останній запитав у потерпілого: «Де мобільний телефон», потерпілий показав де мобільний телефон, і ОСОБА_10 телефон забрав. Далі уточнила, що з квартири ОСОБА_12 поїхали до квартири ОСОБА_10 , потім повернулися до квартири ОСОБА_10 , далі поїхали до будинку, де проживає потерпілий, а потім знов повернулися до квартири ОСОБА_10 . Перед тим, як ОСОБА_12 викликала потерпілого, в автомобілі була розмова про те, що потерпілий винен 1500 грн. Коли ОСОБА_5 після дзвінка ОСОБА_12 вийшов на вулицю, то його, взявши за руки, посадили в автомашину ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . По дорозі до будинку ОСОБА_10 брату нічого не казали. В квартирі всі події відбувалися на кухні, там ОСОБА_10 запитав потерпілого про мобільний телефон, а ОСОБА_13 з кишені брюк потерпілого дістав мобільний телефон та передав телефон ОСОБА_10 . Далі ОСОБА_13 став задавати потерпілому питання, а ОСОБА_10 все це знімав на мобільний телефон потерпілого. Свою згоду на те, щоб ОСОБА_13 чи ОСОБА_10 взяли в нього мобільний телефон, потерпілий не давав. Під час перебування в квартирі, потерпілому ніхто про аліменти нічого не казав. Наскільки знає, на даний час цього мобільного телефону у потерпілого нема.
Під час проведення очної ставки між обвинуваченим та свідком ОСОБА_15 , остання підтвердила свої показання та зазначила, що мобільний телефон потерпілий віддав не добровільно, ОСОБА_12 взяла цей телефон на пропозицію ОСОБА_10 . Обвинувачений показав, що з показаннями свідка не згоден, вона дає неправдиві показання, тому що доводиться потерпілому сестрою.
Як вбачається з протоколу (т.№2, а.с.15), 17 квітня 2015 року оглянутий телефон «Нокіа», ІМЕЙ: « НОМЕР_1 та НОМЕР_2 », який, як пояснила під час огляду ОСОБА_12 , подарував їй знайомий на ім'я « ОСОБА_25 », відкрито заволодівши цим телефоном у ОСОБА_5 .
Як вбачається з висновку експерта (т.№2, а.с.22-23), 22 квітня 2015 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця та садна обличчя, крововиливу в склеру правого ока, які виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.
Відповідно до протоколу впізнання (т.№2, а.с.24-26), ОСОБА_5 , серед інших пред'явлених йому осіб, впізнав ОСОБА_10 , як особу, яка заволоділа 16 квітня 2015 року його мобільним телефоном.
Згідно протоколу впізнання (т.№2, а.с.27-29), ОСОБА_5 , серед інших пред'явлених йому телефонів, впізнав телефон «Нокіа» з ІМЕЙ: « НОМЕР_1 та НОМЕР_2 », як належний йому.
Як вбачається з постанови (т.№2, а.с.30), в якості речового доказу визнаний мобільний телефон «Нокіа», виданий ОСОБА_12 , який впізнав ОСОБА_5 .
Відповідно до висновку експерта (т.№2, а.с.81), вартість телефону «Нокіа» дорівнює 460 грн. 00 коп.
Згідно протоколу (т.№2, а.с.120-124), під час проведення 17 квітня 2015 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_4 , виявлені та вилучені: ковдра, еластичний бинт, дві СІМ-картки, карта пам'яті, рушник, фрагмент плитки, рушник з плямами речовини бурого кольору, фрагмент шпалер, молоток.
Як вбачається з постанови (т.№2, а.с.125), речовим доказом визнаний молоток для укладки плитки, вилучений під час проведеного 17 квітня 2015 року обшуку в квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу (т.№2, а.с.131, 132), ОСОБА_13 під час слідчого експерименту розповів, а далі продемонстрував на манекені, яким чином наносив молотком удари ОСОБА_5 .
Як встановлено ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих в порядку ст. 225 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Стаття 225 КПК України передбачає виняткові випадки допиту в судовому засіданні свідка та потерпілого під час досудового розслідування.
Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту ОСОБА_13 (т.№2, а.с.131, 132) надавав показання про те, яким чином наносив удари потерпілому. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань ОСОБА_13 при наданні оцінці доказам по справі.
Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу огляду (т.№2, а.с.15), під час проведення огляду, свідок ОСОБА_12 надавала показання про те, яким чином в неї опинився мобільний телефон «Нокіа». Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань ОСОБА_12 при наданні оцінці доказам по справі.
З протоколу впізнання (т.№2, а.с.24-26), вбачається, що ОСОБА_5 під час проведення впізнання надавав показання про те, які відносно нього були вчинені протиправні дії. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань ОСОБА_5 при наданні оцінці доказам по справі.
Суд, відповідно до ст.ст. 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_10 , показання потерпілого, показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , висновки експертиз, протоколи оглядів, протокол слідчого експерименту, документи вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, які вчинялися дії до потерпілого в належній ОСОБА_10 квартирі, чи вчиняв ОСОБА_10 дії з відкритого заволодіння майном потерпілого, чи застосовував до потерпілого насилля, коли саме та при яких обставинах був затриманий. Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_5 , вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, того, чи застосовував ОСОБА_10 до ОСОБА_5 насилля, та чи заволодів обвинувачений належним потерпілому мобільним телефоном, чи намагався обвинувачений зупинити дії інших осіб, чи малися у потерпілого борги перед ОСОБА_13 . Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_12 , вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, того, чи передавав їй ОСОБА_10 належний потерпілому телефон. Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_14 , вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, того, хто та які дії вчиняв відносно потерпілого в квартирі ОСОБА_10 . Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_15 , вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, того, чи заволодів ОСОБА_10 мобільним телефоном потерпілого та як цим телефоном розпорядився. Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол огляду в частині, що не стосується показань свідка ОСОБА_12 (т.№2, а.с.15), вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, у кого станом на 17 квітня 2015 року знаходився належний потерпілому телефон. Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол впізнання в частині, що не стосується показань потерпілого (т.№2 а.с.24-26), вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме особи, яка заволоділа телефоном потерпілого. При цьому, суд вважає, що підстав для залучення захисника для участі в проведенні даної слідчої дії не існувало, так як впізнання було праведно з 11 год. 25 хв. до 12 год. 00 хв. 17 квітня 2015 року, а затриманий ОСОБА_10 був о 19 год. 00 хв. 17 квітня 2015 року. Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол впізнання (т.№2 а.с.27-29), вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, чи був серед наданих потерпілому на впізнання телефонів, той телефон, що належить йому. Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№2 а.с.81), вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, вартості належного потерпілому телефону. Тому цей доказ є належним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№2 а.с.22-23), вважає, що цей доказ ані прямо, ані непрямо, не стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, так як ОСОБА_10 не обвинувачується в завданні потерпілому тілесних ушкоджень. Тому цей доказ є неналежним.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні протокол обшуку та постанову (т.№2 а.с.120-124, 125), вважає що цей доказ ані прямо, ані непрямо, не стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, так як ОСОБА_10 не обвинувачується в застосуванні знайденого під час обшуку молотка. Тому ці докази є неналежними.
Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту, в частині, що не стосується усних показань ОСОБА_13 (т.№2 а.с.131-132), вважає, що цей доказ ані прямо, ані непрямо, не стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, так як ОСОБА_13 демонстрував дії, які вчинив саме він, а не ОСОБА_10 , та не обвинувачується в завданні потерпілому тілесних ушкоджень. Тому цей доказ є неналежним.
При наданні оцінки з точки зору достовірності визнаним судом допустимим та належним доказам, суд керується вимогами ст. 17 ч.4 КПК України, згідно якої усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи та ст. 62 Конституції України, згідно якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до наступних висновків.
Протокол огляду (т.№2, а.с.15), протокол впізнання особи (т.№2, а.с.24-26), протокол впізнання предметів (т.№2, а.с.27-29), постанову (т.№2, а.с.30) суд вважає достовірними доказами.
Висновок експерта (т.№2, а.с.81), суд вважає науково обґрунтованим, об'єктивним, а тому достовірним доказом.
Показання потерпілого ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_10 витягнув з кармана його, потерпілого, куртки мобільний телефон, який потім віддав ОСОБА_12 , що ніхто з присутніх протиправні дії відносно нього, потерпілого, які вчиняли інші особи, не намагався припинити, що обвинувачений ОСОБА_10 наніс йому, потерпілому, два удари кулаком по тілу, що мобільний телефон ОСОБА_10 віддав ОСОБА_12 , суд вважає достовірними, так як свої показання потерпілий підтвердив на очній ставці з ОСОБА_10 і у судовому засіданні не встановлено підстав, з яких би потерпілий надавав відносно обвинуваченого неправдиві показання. Обвинувачений також показав, що не знає, з яких підстав потерпілий дає суду неправдиві показання, що раніше потерпілого не знав, бачив його вперше, сварок між ним, обвинуваченим, та потерпілим, не було в цей день. Також, суд враховує, що показання потерпілого про те, що обвинувачений передав телефон ОСОБА_12 , узгоджуються з протоколом огляду (т.№2, а.с.15), згідно якого ОСОБА_12 видала вказаний телефон. Також суд вважає достовірними показання потерпілого, що належний йому мобільний телефон повернули, так як ці показання узгоджуються з розпискою (т.№2, а.с.31). Показання ж потерпілого, в яких він зазначає, що ОСОБА_10 його не бив, суд вважає недостовірними, наданими з метою полегшити відповідальність обвинуваченого. При цьому, суд вважає переконливими пояснення потерпілого про те, що він дав показання про незастосування до нього насилля ОСОБА_10 , тому що телефон був повернутий. Також суд приймає до уваги, що потерпілий просить вірити його показанням про те, що ОСОБА_10 наніс йому два удари кулаком по тілу.
Показання свідка ОСОБА_15 про те, що саме ОСОБА_10 відібрав у потерпілого мобільний телефон та передав цей телефон ОСОБА_12 , узгоджуються з показаннями потерпілого, протоколом огляду (т.№2, а.с.15). Також суд приймає до уваги, що судом не встановлено підстав, з яких би свідок надавала суду неправдиві показання, так як свідок ОСОБА_15 до зазначених подій не знала обвинуваченого. Показання свідка ОСОБА_15 , в яких вона зазначала, що мобільний телефон у потерпілого взяв ОСОБА_13 , суд вважає недостовірними, так як вони спростовують показаннями потерпілого. При цьому, суд вважає, що зазначені протиріччя в показаннях свідка ОСОБА_15 та протиріччя її показань та показань потерпілого про те, з якої саме кишені був вилучений телефон, викликані на думку суду тією обставиною, що з моменту подій і до допиту свідка в суді, пройшов значний час і ці протиріччя свідчать про щирість показань свідка. Тому показання свідка ОСОБА_15 , з яких вбачається, що мобільний телефон у потерпілого взяв ОСОБА_13 , суд при вирішенні справи не враховує.
Показання свідка ОСОБА_12 про те, що належний потерпілому мобільний телефон їй, свідку, передав ОСОБА_10 , а вона, свідок казала, що забирає собі цей телефон та залишила при собі, а потім віддала міліції, суд вважає достовірними, так як ці показання узгоджуються з показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_15 , протоколом огляду. Показання ОСОБА_12 в тій частині, що потерпілий надав їй телефон для здійснення дзвінка, спростовуються визнаними достовірними показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_15 , а тому вважає ці показання недостовірними, наданими з метою пом'якшити відповідальність обвинуваченого і не враховує їх в цій частині при вирішенні справи. Відсутність в показаннях свідка ОСОБА_12 відомостей про те, що ОСОБА_10 наносив удари потерпілому, може бути викликана тим, що події з нанесення ударів є скороминучими і свідок могла ці дії не помітити.
Показання свідка ОСОБА_14 про те, що обвинувачений ОСОБА_10 в день події вживав пиво, суд вважає достовірними. Показання цього свідка про те, що потерпілий добровільно віддав свій мобільний телефон, суд вважає недостовірними, такими, що спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_15 , тому ці показання суд не враховує. При цьому, суд враховує особу свідка, який, як він зазначив, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а тому, суд вважає, що в силу цієї обставини, свідок ОСОБА_14 з метою пом'якшити відповідальність також раніше судимого ОСОБА_10 , надав неправдиві показання. Тому показання свідка ОСОБА_14 в тій частині, в якій вони визнані недостовірними, суд при вирішенні справи не враховує.
Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_10 , суд бере до уваги, що ці показання мають певні суперечності. Так, після оголошення протоколу огляду (т.№3, а.с.15) обвинувачений показав, що дійсно передавав ОСОБА_12 телефон потерпілого ОСОБА_5 , а тому ці пояснення ОСОБА_12 , відображені у протоколі огляду, вважає правдивими, пояснення ОСОБА_12 , відображені в цьому ж протоколі про те, що він, обвинувачений, цим телефоном відкрито заволодів, вважає неправдивими. Також обвинувачений показав, що ОСОБА_13 наніс три удари потерпілому на протязі приблизно однієї хвилини, ОСОБА_14 теж наніс декілька ударів потерпілому, а в подальшому, змінивши показання, пояснив, що не бачив скільки ударів наніс ОСОБА_13 , не пам'ятає скільки ударів було нанесено. Також суд бере до уваги, що обвинувачений під час досудового розслідування надавав показання (т.№2, а.с.46-47), в яких зазначав, що взагалі в момент події був відсутній в квартирі. Також суд бере до уваги, що в судовому засіданні обвинувачений показав, що даючи показання слідчому ОСОБА_20 він, обвинувачений, не зазначав, що під час подій відносно потерпілого в своїй квартирі не знаходився, а далі показав, що показань слідчому ОСОБА_20 не давав, чий підпис мається в пред'явленому йому для огляду протоколі (т.№3, а.с.46-47), не знає. Такі значні суперечності в показаннях обвинуваченого надають суду вагомі підстави сумніватися в щирості показань, наданих обвинуваченим в судовому засіданні про те, що ОСОБА_12 попросила у потерпілого мобільний телефон, той дістав телефон, але внаслідок того, що руки були в крові, випустив телефон, а він, обвинувачений, цей телефон підняв та передав ОСОБА_12 . Суд приймає до уваги, що показання обвинуваченого про те, при яких обставинах він заволодів телефоном потерпілого, спростовуються сукупністю визнаних достовірними показань потерпілого та свідка ОСОБА_15 . Суд вважає, що заперечення обвинуваченим причетності до пограбування потерпілого, викликані бажанням уникнути відповідальності за вчинене, а тому показання обвинуваченого про непричетність до пограбування потерпілого, вважає недостовірними та не враховує їх при вирішенні справи. Показання обвинуваченого про те, що будучи обурений тим, що в його квартирі побили потерпілого, що зупиняв ці дії, допоміг потерпілому, суд не враховує, так як вважає, що ці показання надані з метою уникнути відповідальності за вчинене, такими, що спростовуються сукупністю показань потерпілого, свідка ОСОБА_15 , а тому є недостовірними.
Показання обвинуваченого про те, що він був затриманий 16 квітня 2015 року, суд знаходить такими, що не підтверджуються дослідженими судом доказами, спростовуються тією обставиною, що в матеріалах справи відсутні будь-які скарги обвинуваченого або його захисника на обставини його затримання 17 квітня 2015 року. Тому ці показання обвинуваченого суд знаходить недостовірними та не враховує їх при вирішенні справи.
Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінальної справи і, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних і визнаних судом належними, допустимими та достовірними, доказів з точки зору достатності, узгодженості між собою та взаємозв'язку, керуючись вимогами ст. 17 ч.4, ст. 94 КПК України, згідно якої усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи та ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до внутрішнього переконання про те, що визнаними судом допустимими, належними та достовірними доказами, які судом приймаються, встановлено, що обвинувачений 16 квітня 2015 року завдавши потерпілому два удари по тілу спричинив йому фізичний біль та відкрито заволодів належним потерпілому мобільним телефоном.
Також суд приходить до переконання, що будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_10 , в судовому засіданні не добуто.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_10 завдав потерпілому не менше п'яти ударів в ділянку тулубу, по рукам та ногам. В судовому засіданні показаннями потерпілого встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 завдав потерпілому два удари кулаком по тілу, будь якими доказами, дослідженими судом, не встановлено, що ОСОБА_10 завдав потерпілому не менше п'яти ударів в ділянку тулубу, по рукам та ногам. Тому, відповідно до вимог ст.374 ч.3 КПК України, суд змінює обвинувачення ОСОБА_10 в частині кількості та локалізації ударів, нанесених ним потерпілому.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, керуючись вимогами ст.ст.50, 65 КК України, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує відсутність обставин, які пом'якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання, відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, не одружений, дітей не має, за місцем реєстрації характеризується позитивно, має сестру, яка утримується в домі-інтернаті, приймає участь в діяльності ГО «Федерація спортивного більярду України», є членом ГО «Народна Довіра КР», та з урахуванням усіх зазначених обставин вважає, що покаранням необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 та запобігання вчинення ним та іншими особами нових злочинів є позбавлення волі.
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України, речові докази по справі належить: молоток - знищити; мобільний телефон марки «Нокіа» - повернути ОСОБА_5 .
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.
ОСОБА_26 призначити покарання за ст.186 ч.2 КК України - у вигляді ЧОТИРЬОХ (4) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу
На підставі ст. 72 ч.5 КК України, строк покарання ОСОБА_26 обчислювати з 17 квітня 2015 року, зарахувавши в строк відбуття покарання період з 17 квітня 2015 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Після вступу вироку до законної сили речові докази по справі: молоток - знищити; мобільний телефон марки «Нокіа» - повернути ОСОБА_5 .
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_10 залишити без змін - тримання під вартою.
Матеріали кримінального провадження залишити на зберіганні при обвинувальному акті.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Згідно ст. 376 ч.6 КПК України, копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя : ОСОБА_1