Справа № 183/2433/16
№ 2/183/1728/16
іменем України
17 листопада 2016 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, Новомосковський міськрайонний Відділ державної реєстрації актів цивільного стану про визнання батьківства, позбавлення батьківських прав матері, стягнення аліментів на утримання дітей,
встановив:
подано позов, в якому позивач просив: визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; внести відомості про батька до актового запису № 833 від 16 грудня 2009 року про народження ОСОБА_5, записавши прізвище дитини «ОСОБА_5», в графу батько «ОСОБА_6»; позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 квітня 2016 року та до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову вказував на те, що проживав з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час проживання у сторін народилися діти - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Батьком дітей є позивач. Однак, в свідоцтві про народження доньки відомості про батька внесено зі слів матері та батьком вказано ОСОБА_8. При реєстрації народження доньки позивача не було в місті і ОСОБА_4 самостійно 16 грудня 2009 року зареєструвала народження доньки. При цьому, відповідач визнавала позивача батьком дитини, а позивач через це не надав значення обставинам про реєстрацію дитини. В 2014 році ОСОБА_4 знялася з обліку в Новомосковському районному відділі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, пішла з дому, покинувши дітей на позивача. Про теперішнє місце проживання відповідача позивачу не відомо. За час відсутності відповідача по час звернення з позовом остання матеріальної допомоги на утримання дітей не надавала, не цікавилась розвитком дітей, їх матеріальним забезпеченням, самоусунулась від виконання материнських обов'язків, не проявляла батьківської турботи до дітей, не переймалася про їх стан здоров'я, фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, що свідчить про ухилення відповідача від виховання дітей, свідоме нехтування батьківськими обов'язками. Діти не знають відповідача, як свою матір, не мають до неї родинних почуттів, не згадують про неї. Позивач разом з дітьми проживає у АДРЕСА_1, де створені належні умови для проживання дітей. Позивач виховує їх, піклується про здоров'я, духовний і фізичний розвиток, навчання, захищає їх права та інтереси, слідкує за харчуванням, зовнішнім виглядом, створює для дітей належні соціально-побутові умови проживання, любить їх та забезпечує всім необхідним для життя та здоров'я.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, вказали на відсутність інформації щодо місцезнаходження відповідача, оскільки остання з позивачем не спілкується та з часу зняття з реєстрації не виходила на зв'язок, не цікавилась про долю дітей.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не надавала.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила частково. Просила відмовити в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав. В частині визнання батьківства та стягнення аліментів не заперечила. Заперечення обґрунтовані тим, що належних доказів на підтвердження нехтування відповідачем батьківських обов'язків суду не надано. Відповідач виїхала з місця проживання та не спілкується з дітьми, однак доказів того, що виїзд відбувся за власним бажанням позивачем не надано, крім того не з'ясованим є питання щодо можливої домовленості між позивачем та відповідачем з приводу виховання дітей.
Згідно з ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5. Матір'ю дитини вказано ОСОБА_4, батьком - ОСОБА_8.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6. Матір'ю дитини вказано ОСОБА_4, батьком - ОСОБА_1.
15 лютого 2015 року головою квартального комітету № 26 м. Новомосковська Кочан С.С., депутата Новомосковської міської ради Петрусенко З.О., свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 складено акт про те, що з 2014 року діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходяться на утриманні та вихованні позивача, відсутність допомоги в утриманні дітей від матері - ОСОБА_4
Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої головою квартального комітету № 26 м. Новомосковська Кочан С.С., ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1.
У відповідності до домової книги будинку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4 в будинку зареєстрована з 23 жовтня 2009 року, знята з реєстрації 29 січня 2015 року.
Згідно з відповіддю адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. 23 січня 2015 року знята з реєстрації у зв'язку з вибуттям до АНД району м. Дніпропетровська і станом на 17 травня 2016 року зареєстрованою не значиться.
В судовому засіданні свідок Кочан С.С. повідомив суду, що як голова квартального комітету кварталу № 26 м. Новомосковська перевіряє фактичне проживання осіб у будинках кварталу, в зв'язку з чим знайомий з родиною ОСОБА_1 Так, декілька разів до 2014 року він відвідував родину та бачив ОСОБА_4, спілкувався з нею. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 жили однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_1 доглядав за дітьми. ОСОБА_4 часто виїздила з будинку за місцем проживання на строк до двох місяців, повертаючись в наступному та повідомляючи про те, що вона відвідувала родичів. Приблизно в 2014 році, прийшовши до родини ОСОБА_1 він помітив відсутність ОСОБА_4 На запитання, де мати дитини, позивач пояснив, що мати дітей залишила і де вона, йому не відомо. Після цього в будинку за адресою: АДРЕСА_1 він ОСОБА_4 не бачив. ОСОБА_1 та його батьки піклуються про дітей та доглядають їх.
Свідок ОСОБА_14, батько позивача, повідомив суду, що його невістка - ОСОБА_4 з початку проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 часто відлучалася з будинку на великий строк, пояснюючи це тим, що відвідує родичів. Після народження дітей, про долю дітей не піклувалася, великої уваги дітям не приділяла, залишаючи виховання дітей та піклування про їх здоров'я на батька. Приблизно в 2014 році ОСОБА_4, не повідомляючи його сина про причини поїхала з будинку та не поверталася до нього. До нього чи до сина не телефонувала, до дітей не зверталася, матеріальної допомоги не надавала, подарунків дітям не передавала. Дітей залишила проживати із батьком. Де відповідач знаходиться він не знає.
Розглядаючи позовні вимоги в частині встановлення факту батьківства, суд виходить з наступного.
Пункт 1 частини 1 статті 256 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, при народжені дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Факт батьківства відповідача в судовому засіданні не заперечується, підтверджується висновком судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи зразків крові громадянина ОСОБА_1, дитини ОСОБА_5 № 343 від 19 серпня 2016 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 може бути біологічним батьком ОСОБА_5 Вірогідність того, що позивач дійсно є біологічним батьком ОСОБА_5, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинного зв'язку за результатами дослідження 20 локусів складає не менше 99,9998%, з урахуванням мутації в одному локусі - не менше 99,8%.
З урахуванням викладеного, зважаючи на зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо встановлення батьківства. Також матеріали справи свідчать, що позивач проживає разом із дитиною та піклується про неї.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню, і необхідно визнати батьківство ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 над малолітньою дитиною - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У відповідності до ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
За таких обставин, підлягає задоволенню і вимога щодо необхідності внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про визнання батьківства.
Розглядаючи вимоги позову в частині позбавлення батьківських прав, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вимог ст. 164 СК України батько, мати дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
В постанові № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 р.), а саме в пункті 15 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. В пункті 16 даної постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з частиною 5 статті 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Так, відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, виконавчим комітетом Новомосковської міської ради встановлено наступне. Відносно доньки, ОСОБА_5, ОСОБА_4 є матір'ю одиначкою. Батьком сина, ОСОБА_1, є ОСОБА_1. У зв'язку з тим, що ОСОБА_17 вважає себе біологічним батьком ОСОБА_5, він проводив судову біологічно-генетичну експертизу у «Дніпропетровському обласному бюро судово-медичної експертизи «Дніпропетровської обласної ради». Малолітні проживають за адресою: АДРЕСА_1, в будинку, який належить ОСОБА_18 (матері ОСОБА_1). Загальна площа будинку 69,4 кв.м. Житло обладнано всіма комунальними зручностями (водо-, газопостачання, електрозабезпечення), сучасними меблями. Санітарно-гігієнічний стан житла задовільний. Діти мають окрему кімнату з ліжком. В будинку проживає 5 осіб: ОСОБА_1, батько дітей; ОСОБА_18, бабуся дітей; ОСОБА_14, дідусь; ОСОБА_5, донька; ОСОБА_6, син. З усних пояснень ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_4 не проживає в будинку більше 2 років, не дзвонить, не цікавиться долею дітей, матеріально не допомагає. Діти проживали і проживають разом із батьком, виховуються ним. Малолітні дитячий дошкільний заклад не відвідують. З вересня 2016 року ОСОБА_5 відвідує 1 клас ЗОШ № 14 м. Новомосковська. Згідно копії домової книги будинку АДРЕСА_1 матір дітей знято з реєстрації місця проживання 29 січня 2015 року. Згідно інформації наданої з управління праці та соціального захисту населення міста Новомосковська від 22 червня 2016 року № 1516 станом на 01 червня 2016 ОСОБА_4 жодного виду державної соціальної допомоги не отримує. ОСОБА_4 отримувала: допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на ОСОБА_6 з 16 січня 2011 по січень 2014 року; державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям по січень 2014 року; допомогу на дітей одиноким матерям на ОСОБА_5 по грудень 2015 року. Інформація надана КНП «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 27 червня 2016 року № 1006 підтверджує про проживання дітей з ОСОБА_1 Під час хвороби дітей на прийом до лікаря водить бабуся ОСОБА_18 Вона разом з батьком перебуває з ними вдома під час хвороби. Малолітні щеплені за віком. За висновком сімейного лікаря ОСОБА_4 не виконує обов'язки по вихованню дітей в частині збереження їх здоров'я. Згідно інформації Новомосковського відділу поліції від 16 червня 2016 року № 41/4119, в ході проведення перевірки працівником СЮП ВП встановити місцезнаходження ОСОБА_4 не виявилось можливим. При перевірці даної особи за інтегрованою інформаційно-пошуковою системою ОВС, жодних даних на гр. ОСОБА_4 не міститься. Заяв відносно розшуку останньої до Новомосковського ВП від її родичів не надходило. Розгляд даного питання потребує всебічного розгляду. У зв'язку з тим, що з останнього місця проживання ОСОБА_4 знята з реєстрації і не проживає, поліцією місцезнаходження її не встановлено, родина ОСОБА_4 не підпадала в поле зору служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради, орган опіки та піклування не має можливості вжити заходи щодо встановлення підстав невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_4 Виходячи з вищезазначеного, в інтересах дітей, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав матері є крайньою мірою і в разі, якщо батьки проживають окремо, право на звернення до суду про стягнення аліментів на малолітніх дітей має той з батьків, з яким проживають діти, керуючись ст.ст. 19, 150 Сімейного кодексу України, виконавчий комітет Новомосковської міської ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_4, відносно доньки ОСОБА_5, сина ОСОБА_6, оскільки це не відповідає інтересам дітей.
Водночас, частиною 6 статті 19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, в судовому засіданні встановлено факт того, що відповідач, маючи можливість приймати участь у вихованні дітей, не виконує своїх батьківських обов'язків, будучи обізнаною про батьківські права та обов'язки свідомо їх не виконує, не вживає дій щодо забезпечення належного догляду дітей та їх виховання, матеріально дітей не забезпечує, не турбується про стан їхнього здоров'я, моральний та фізичний розвиток, допомоги на утримання дітей шляхом перерахування коштів, надіслання поштових переказів на утримання дітей не надає. Звернення до органів опіки та піклування щодо участі у вихованні дітей не здійснила. До суду, органу опіки та піклування, правоохоронних органів з приводу створення перешкод у спілкуванні з дітьми не зверталася, чим підтвердила свою байдужість до подальшої долі дітей. Також суд враховує те, що відповідач, знаючи про слухання справи у суді в судове засідання не з'явилася, чим на думку суду, підтвердила байдужість до подальшої долі її дітей. З січня 2015 року з дітьми не проживає, з дітьми не спілкується. Внаслідок викладеного суд не може прийняти до уваги висновок органу опіки та піклування та приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, оскільки це повністю відповідає інтересам дітей.
Крім того, за ч.ч.2,3 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч.ч.1-3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дітей, суд, з урахуванням положень ст.188 СК України, виходить з того, що доказів перебування на утриманні відповідача інших дітей, непрацездатних осіб суду не надано. Доказів негативного стану здоров'я, який би об'єктивно унеможливлював сплату відповідачем аліментів з матеріалів справи не вбачається. Внаслідок чого суд при визначенні розміру аліментів враховує вік та стан здоров'я дітей та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Означене вище не позбавляє в майбутньому відповідача звертатися до суду з позовом про зміну розміру аліментів у випадку виникнення обставин, які впливають на їх розмір.
У відповідності до ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позов пред'явлено 25 квітня 2016 року, а тому суд вважає за необхідне стягнути аліменти з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір за двома вимогами немайнового характеру у розмірі 1102,40 грн. та звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, а тому, відповідно до ч.1, 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір за вимогою про визнання батьківства та позбавлення батьківських прав підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а за вимогою про стягнення аліментів - з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215, 224-226, 256 ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, Новомосковський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану про визнання батьківства, позбавлення батьківських прав матері, стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зобов'язати Новомосковський міськрайонний Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 № 833 від 16 грудня 2009 року Книги реєстрації народжень Відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, змінивши відомості в графі «Батько» з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6» та змінивши в графі «Прізвище» дитини з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_6».
Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 квітня 2016 року та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення в повному обсязі складено 22 листопада 2016 року.
Суддя Д.О. Парфьонов