Справа № 183/5922/15
№ 1-кп/183/134/16
іменем України
09 грудня 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42015040010000326 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Артемівка Печенізького району Харківської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, судимого: 28.03.2013 року Печенізьким районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням строком 2 роки, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчинені злочину передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
24 лютого 2015 року на підставі Указу Президента України № 15 від 14 січня 2015 року, ОСОБА_5 призвано за мобілізацією до Збройних Сил України.
25 лютого 2015 року наказом № 7 командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_2 та призначено на посаду курсанта 5 навчального взводу 3 навчальної роти 2 навчального батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII зі змінами, визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За наведених обставин, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Однак, 07 березня 2015 року солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , самовільно залишив військову частину без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
11 квітня 2015 року солдат ОСОБА_5 повернувся до військової частини польова пошта НОМЕР_2 .
Таким чином, 07 березня 2015 року солдат ОСОБА_5 , в порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, без поважних причин самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби по 11 квітня 2015 року.
Обвинувальний акт надійшов до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з угодою про визнання винуватості, відповідно до якої під час досудового розслідування підозрюваний повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, взяв зобов'язання беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, прокурор та підозрюваний узгодили покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 3 400 гривень.
У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення узгодженого покарання.
Захисник не заперечував проти затвердження угоди.
У обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні з'ясовані всі питання, визначені ст. 474 КПК України та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, угода відповідає вимогам Розділу VI КПК України.
Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 встановленою та його дії кваліфікуються як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду за ч. 4 ст. 407 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд вважає за необхідне призначити узгоджену між сторонами міру покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки ОСОБА_5 з'явився із зізнанням, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем служби характеризується задовільно.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України.
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08 вересня 2015 року між прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України та ОСОБА_5 з участю захисника ОСОБА_4 .
Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 3 400 гривень.
Вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28.03.2013 року - виконувати самостійно.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1