ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
21 лютого 2011 р. № 2а-664/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд
в складі: головуючої cудді - Потабенко В.А.
за участю секретаря - Занов'як О.П.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, згідно доручення,
від відповідача: ОСОБА_2, згідно доручення,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування рішень,
встановила:
ВАТ "Львівобленерго" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2011 року, просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 09.06.2010 року № 0000091511/0/10647, від 19.08.2010 року № 0000091511/1/16036, від 05.11.2010 року № 0000091511/2/21274 та податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі -СДПІ у м. Львові) від 24.01.2011 року № 0000091511/3/1099 від 24.01.2011 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно зарахував платежі, сплачені ВАТ "Львівобленерго" платіжними дорученнями № 1575 від 19.02.2007 року, № 2641 від 20.03.2007 року, № 3925 від 18.04.2007 року, щодо погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2006 рік на погашення податкових зобов'язань інших періодів в порядку календарної черговості виникнення боргу. Вважає, що податковий орган не має повноважень самостійно змінювати призначення платежу. Наголошує, що, відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства, належить виключно платнику. Відтак, оскільки позивач вказаними платіжними дорученнями своєчасно сплатив податок на прибуток за податковий період 2006 рік згідно з графіком, визначеним договором про розстрочення податкових зобов'язань № 1 від 19.02.2007 року, відповідно відсутнє порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Тобто, відсутнє порушення вимог п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181. В зв'язку з наведеним просить скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав, просить його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні на позов від 18.02.2011 року, суть якого зводиться до наступного. Внаслідок перевірки на предмет своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, що проведена ДПІ в м. Львові 27.05.2010 року, складено акт № 1-ш/15-1/00131587 та прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до підприємства застосовано штрафні санкції за кожен виявлений факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання. Позивачем 08.11.2006 року подано декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, граничним терміном сплати такого самостійно узгодженого податкового зобов'язання по даній декларації є 20.11.2006 року. Станом на 21.11.2006 року у позивача виникла недоїмка в сумі 11694898,85 грн. На підставі постанови Господарського суду Львівської області від 07.02.2007 року, між сторонами ВАТ "Львівобленерго" та ДПІ в м. Львові укладено договір про реструктуризацію податкового боргу з податку на прибуток на загальну суму 11695987,38 грн. строком з 19.04.2007 року по 17.03.2017 року. До 19.04.2007 року недоїмка погашалася сплатою з затримкою до 90 календарних днів в сумі 416244,15 тис. грн., більше 90 календарних днів в сумі 3758485,18 грн., що погашалися наступними платіжними документами: № 1575 від 19.02.2007 року на суму 1269633,4 грн., № 2641 від 20.03.2007 року на суму 1495858,58 грн.; № 3925 від 18.04.2007 року на суму 992993,20 грн. Вважає несплачену суму податковим боргом, а тому стверджує, що такий має бути сплаченим у порядку календарної черговості його виникнення. Просить відмовити у задоволенні позову.
Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного.
08.11.2006 року позивачем до ДПІ в м. Львові подано декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, якою самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток. Станом на 21.11.2006 року у ВАТ "Львівобленерго" виникла недоїмка перед відповідачем в розмірі 11694898,85 грн., що сторонами не заперечується, а ,отже, визнається судом встановленим фактом.
У зв'язку з відмовою ДПІ в м. Львові реструктуризувати податкові зобов'язання з податку на прибуток та укласти відповідний договір, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області, постановою якого від 07.02.2007 року по справі № 5/3398-2/192А ДПІ в м. Львові зобов'язано укласти договір про реструктуризацію податкової заборгованості ВАТ "Львіволенерго" з податку на прибуток сумі 11695987,38 грн., який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Вказана постанова набрала законної сили 19.04.2007 року у зв'язку з її апеляційним оскарженням. 19.02.2007 року між ДПІ в м. Львові та ВАТ "Львівобленерго" було укладено договір № 1 про розстрочення податкових зобов'язань терміном з 19.02.2007 року по 20.04.2007 року.
В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які підтверджують сплату податку на прибуток за 2006 рік в повному об'ємі з урахуванням розстрочених податкових зобов'язань згідно графіку:
- № 1575 від 19.02.2007 року на суму 1269633,4 грн., платник - ВАТ "Львівобленерго", платіж за призначенням: податок на прибуток за податковий період 2006 рік;
- № 2641 від 20.03.2007 року на суму 1495858,58 грн., платник - ВАТ "Львівобленерго", платіж за призначенням: податок на прибуток за 2006 рік згідно з графіком, визначеним договором про розстрочення податкових зобов'язань № 1 від 19.02.2007 року;
- № 3925 від 18.04.2007 року на суму 992993,20 грн., платник - ВАТ "Львівобленерго", платіж за призначенням: податок на прибуток за 2006 рік згідно з графіком, визначеним договором про розстрочення податкових зобов'язань № 1 від 19.02.2007 року.
ДПІ в м. Львові за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки дотримання ВАТ "Львівобленерго" вимог п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, складено акт № 1-ш/15-1/00131587 від 27.05.2010 року.
Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання та виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000091511/0/10647 від 09.06.2010 року, відповідно до якого за затримку на 149 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 3758485,18 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 1879242,59 грн.
За наслідками адміністративного оскарження сума штрафних (фінансових) санкцій змінена не була.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 12.12.2000 року № 2181 (надалі -Закон № 2181), податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно п. 5.1 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п. 4.1.4 ст.4 цього Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.
Відповідно до п. 4.1.5. ст.4 Закону № 2181, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.
Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Відтак, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.09 р.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилаючись на Інформаційний лист Вищого адміністративного суду від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", суд зазначає, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу. Позивач, перерахувавши кошти, не порушив строків сплати заборгованості, що виключало застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.
Суд також звертає увагу на те, що сторонами не заперечується сам факт наявності та розміру податкових зобов'язань, однак є спір щодо порядку та термінів їх погашення, а конкретніше -нарахованих у зв'язку з порушенням цих термінів штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, порушення граничних строків погашення податкових зобов'язань ВАТ "Львівобленерго" з податку на прибуток підприємств у сумі 11694898,85 грн. за податковий період 9 місяців 2006 року, зафіксоване у акті перевірки № 1-ш/15-1/00131587 від 27.05.2010 року. А, відтак, і відсутні підстави для застосування до ВАТ "Львівобленерго" штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181. Податкове повідомлення-рішення № 0000091511/0/10647 від 09.06.2010 року підлягає скасуванню.
Що стосується прийнятих за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.08.2010 року № 0000091511/1/16036, від 05.11.2010 року № 0000091511/2/21274 та податкове повідомлення рішення СДПІ в м. Львові від 24.01.2011 року № 0000091511/3/1099 від 24.01.2011 року, то такі скасуванню не підлягають, оскільки, відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затв. наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253, з наступними змінами та доповненнями, зазначені повідомлення-рішення були прийняті за результатами розгляду скарг, на підтвердження первинного податкового повідомлення-рішення зі значком «0», і визначають ВАТ "Львівобленерго" лише новий строк для сплати податкового зобов'язання.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові від 09.06.2010 року № 0000091511/0/10647. У решті позовних вимог відмовити.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 26.02.2011 року.
Суддя (Підпис)
З оригіналом звірено
Суддя Потабенко В.А.
Суддя Потабенко В.А.