ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
10 листопада 2011 р. № 2а-4323/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Русенко І.Я.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у Львівській області про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області з вказаним вище адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему у Львівській області, в якому просить суд: визнати нечинним параграф 4 наказу Головного управління Держкомзему у Львівській області від 18.10.2010 року № 224-к в частині звільнення позивача; поновити позивача на роботі в Головному управлінні Держкомзему у Львівській області на посаді, що відповідає його кваліфікаційним вимогам, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої прийнятим незаконним рішенням щодо звільнення позивача.
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду від 04.02.2011 року у справі № 2а-221/2011 справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держкомзему у Львівській області про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації. Вважає, що ліквідація це скорочення усієї чисельності працівників підприємства, організації чи установи, що ліквідується. Проте, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з вказаної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. При цьому, відповідачем не було запропоновано позивачу іншої роботи. Крім того, зазначає, що не допускається звільнення працівника або уповноваженого ними органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Враховуючи викладене вище, вважає, що звільнення відбулось всупереч вимогам чинного законодавства та є протиправним, що зумовило звернення позивача до адміністративного суду з відповідним позовом.
Позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 08.06.2011 року та доповнення до позовної заяви від 14.09.2011 року, відповідно до яких просить суд визнати протиправним параграф 4 наказу Головного управління Держкомзему у Львівській області № 224-к від 18.10.2010 року в частині звільнення позивача та наказ № 77-к від 14.07.2011 року «Про внесення змін до наказу від 18.10.2010 року № 224-к»; поновити позивача на роботі в Головному управлінні Держкомзему у Львівській області на посаді головного державного інспектора відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства ОСОБА_3 державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Львівській області, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої прийнятим незаконним рішенням щодо звільнення позивача.
Представником відповідача подано до суду заперечення, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування заперечення посилається на те, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку ліквідації підприємства. При цьому, позивача було повідомлено про наступне вивільнення та ознайомлення з відповідним наказом в порядку та строки, визначені КЗпП України. Враховуючи викладене, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що йому належало переважне право на залишення на роботі. При цьому, при звільненні відповідачем не було враховано попередню роботу позивача, наявність освіти, застосування заходів заохочення тощо. У зв'язку з викладеним вважає, що звільнення відбулось з порушенням норм КЗпП України та просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що відповідачем винесено наказ, яким виведено із структури Головного управління Держкомзему у Львівській області ОСОБА_3 державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, таким чином ліквідована і посада позивача, у зв'язку з чим прийнято рішення про попередження працівників про наступне вивільнення. На підставі наведеного відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України позивач був попереджений про можливість звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штатів згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Враховуючи те, що позивач попереджався про наступне вивільнення та ознайомлювався з наказом про звільнення у строки та в порядку, передбачені чинним законодавством України, вважає, що звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірним. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно, повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що вказаний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»(зі наступними та доповненнями), від 21.06.2010 року № 477 «Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель», розпоряджень Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 року № 1479-р «Питання Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель», наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 30.07.2010 року № 526-кт «Про затвердження граничної чисельності Рескомзему АР Крим, головних управлінь Держкомзему у областях, містах Києві та Севастополі, Держземінспекції і підпорядкованих їм територіальних органів та примірної структури Рескомзему АР Крим, головних управлінь Держкомзему у областях, містах Києві та Севастополі», Головним управлінням Держкомзему у Львівській області винесено наказ від 13.08.2010 року № 171-к «Про затвердження структури Головного управління Держкомзему у Львівській області», яким виведено із структури відповідача ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель та проведено організаційні заходи з кадрових питань, у зв'язку з чим ліквідована і посада головного державного інспектора відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, яку обіймав позивач.
Згідно з ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше, ніж за два місяці.
Відповідно до вказаних вище наказів, у зв'язку з ліквідацією ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель позивача було попереджено про наступне звільнення за два місяці відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з наданням вихідної допомоги, що підтверджується попередженням від 16.08.2010 року, на якому міститься підпис позивача про ознайомлення, що вказує на дотримання відповідачем положень ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Як вбачається із вказаного попередження про вивільнення у зв'язку із відсутністю вакантної посади інша посада позивачу не пропонувалася.
На підставі наказу від 13.08.2010 року № 171-к та попередження про вивільнення Головним управлінням Держкомзему у Львівській області винесено наказ від 18.10.2010 року № 224-к «Про звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9Ю.», яким позивача звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Львівській області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При прийнятті вказаного наказу про звільнення відповідачем було враховано вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо переважного права щодо залишення на роботі позивача.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч. 2 ст. 41 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як передбачено ч.ч. 2,3 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Враховуючи кількість осіб, яка підлягала вивільненню -21 особа, що підтверджується відомостями з наказу Головного управління Держкомзему у Львівській області № 171-к від 13.08.2011 року, а також наявність вакансій в штаті відповідача згідно з штатним розписом та нової визначеної структури відповідача, інша посада, робота позивачу не пропонувалася, що підтверджується попередженням про вивільнення від 16.08.2010 року.
Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. На виконання вимоги вказаної вище статті відповідачем направлено до державної служби зайнятості відповідне повідомлення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотримання вимог чинного трудового законодавства України.
Щодо твердження позивача про наявність переважного права на залишення на роботі у зв'язку із отриманням позивачем диплома Національної академії державного управління при Президентові України відповідно до Положення про працевлаштування випускників вказаної академії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 року № 468, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 року № 468 випускники Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія), які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням за спеціальностями галузі знань «державне управління», працевлаштовуються тими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими установами, організаціями, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу»і «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - органи, установи, організації), з якими було укладено договори-направлення до Національної академії відповідно до Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України.
Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що у разі ліквідації чи реорганізації органу, установи, організації, де раніше працювали або перебували в кадровому резерві випускники Національної академії та з якими вони укладали договори-направлення до Національної академії, випускників працевлаштовує орган, установа, організація, що є правонаступником, або орган, установа, організація, на які покладено виконання відповідних функцій. Зобов'язання щодо працевлаштування випускників Національної академії зберігається також у разі скорочення чисельності штату і зміни структури зазначеного органу, установи, організації. Зміна керівника органу, установи, організації не є підставою для відмови у працевлаштуванні випускників Національної академії.
З положень зазначених вище норм вбачається, що обов'язок по працевлаштуванню випускників Національної академії виникає у тих органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших установ, організацій, з якими було укладено договори-направлення до Національної академії. У разі ліквідації чи реорганізації органу, установи, організації, де раніше працювали або перебували в кадровому резерві випускники Національної академії та з якими вони укладали договори-направлення до Національної академії, таких випускників працевлаштовує орган, установа, організація, що є правонаступником, або орган, установа, організація, на які покладено виконання відповідних функцій. При цьому, обов'язок щодо подальшого працевлаштування випускників Національної академії не є триваючим та/або постійним. Такий обов'язок є разовим, він не переходить по ланцюгу правонаступників: від правонаступника до правонаступника, оскільки виникає виключно у юридичної особи, яка уклала договір-направлення до Національної академії та зупиняється у її правонаступника, або органу, установи, організації, на які покладено виконання відповідних функцій.
Під час розгляду справи судом встановлено, що з 2006 року позивач працював в ОСОБА_3 контролю за використанням та охороною земель у Львівській області Львівської облдержземінспекції на посаді провідного спеціаліста відділу планування, аналізу та правового забезпечення, з якої звільнений за власним бажанням у зв'язку із вступом до Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України згідно зі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується наказом від 17.08.2007 року № 38-к «Про звільнення ОСОБА_1В.».
З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році позивач поступив до Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (надалі -Національна академія) на денну форму навчання за спеціальністю «державне управління»за державним замовленням згідно з договором-направлення від 11.06.2007 року № 1 з ОСОБА_3 з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області. У 2009 році позивач отримав повну вищу освіту за спеціальністю «державне управління»та здобув кваліфікацію магістра державного управління, що підтверджується копією диплома від 27.02.2009 року ВК № 35582161, листом Національної академії від 04.07.2011 року № 218/21 та договором направлення від 11.06.2007 року № 1.
Згідно з направленням на роботу від 27.02.2009 року № 198, відповідно до Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 року № 468 позивач направлений в розпорядження ОСОБА_3 з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області, з якої був звільнений. Таким чином, обов'язок щодо працевлаштування позивача виник безпосередньо у ОСОБА_3 з контролю за використанням та охороною земель Львівської області, у її правонаступника, або органу, установи, організації, на які покладено виконання відповідних функцій.
Судом встановлено, що договір-направлення до Національної академії від 11.06.2007 року № 1 був укладений між позивачем та ОСОБА_3 з контролю за використанням та охороною земель Львівської області. Згідно з умовами вказаного договору вказаний орган зобов'язувався зарахувати позивача на посаду провідного спеціаліста відділу планування, аналізу та правового забезпечення інспекторської діяльності ОСОБА_3 з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області. Згідно з довідкою Львівської обласної державної адміністрації від 14.06.2007 року № 5/13-3094/4-4, відповідно до розпорядження від 06.02.2007 року № 77, позивач зарахований до кадрового резерву на посаду заступника начальника відділу кадрової роботи апарату Львівської обласної державної адміністрації.
Правонаступником ОСОБА_3 з контролю за використанням та охороною земель Львівської області -Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області призначено позивача на посаду провідного спеціаліста Львівського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель, про що винесено відповідний наказ від 26.03.2009 року № 19-к «Про призначення ОСОБА_1В.»та в подальшому, у зв'язку із зміною структури та штатного розпису Держземінспекції у Львівській області, позивача переведено на посаду завідувача сектором оперативного та внутрішнього контролю Львівського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель, що підтверджується наказом від 12.05.2009 року № 24-к «Про введення структури та штатного розпису».
В подальшому, наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області (Держземінспекції у Львівській області) від 26.02.2010 року № 8-к «Про звільнення ОСОБА_1В.»позивача звільнено із займаної посади завідувача сектором оперативного та внутрішнього контролю в порядку переведення на посаду головного державного інспектора відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства ОСОБА_3 державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Львівській області відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Таким чином, судом встановлено, що обов'язок щодо працевлаштування позивача, як випускника Національної академії виконаний Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області, як правонаступником юридичної особи, яка уклала договір-направлення до Національної академії в повному обсязі, та в подальшому реалізований Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області, як органом, на який покладено виконання відповідних функцій. Отже, переважне право позивача на залишення на роботі у зв'язку із отриманням ним диплома Національної академії державного управління при Президентові України відповідно до Положення про працевлаштування випускників вказаної академії, використане позивачем, а обов'язок щодо працевлаштування позивача виконаний в повному обсязі як ОСОБА_3 з контролю за використанням та охороною земель Львівської області, так і Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Львівській області, що підтверджується відповідними наказами.
Враховуючи реалізацію позивачем переважного права на залишення на роботі у зв'язку із отриманням позивачем диплома Національної академії державного управління при Президентові України відповідно до Положення про працевлаштування випускників вказаної академії та виконання в подальшому відповідного обов'язку органом, який уклав договір-направлення позивача до Національної академії, її правонаступником, та органом, на якій покладено виконання відповідних функцій, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку щодо подальшого працевлаштування позивача у Головного управління Держкомзему у Львівській області.
Згідно з довідкою Головного управління Держкомзему у Львівській області від 13.07.2011 року № 01-16/10-4711 станом на 16.08.2010 року в штаті відповідача було пять вакантних посад, на які були переведені відповідно до наказу від 18.10.2010 року № 225-к працівники ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, а станом на 19.10.2010 року -одна вакантна посада начальника Головного управління Держкомзему у Львівській області.
Судом встановлено, що переважне право щодо пропозиції іншої роботи було надано чотирьом працівникам ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охорони земель, що мали передпенсійний вік та ОСОБА_10, яка має на вихованні двох малолітніх дітей, які були переведені на вакантні посади до Головного управління Держкомзему у Львівській області, що підтверджується наказом від 09.10.2010 року № 229-к «По особовому складу», а також протоколом засідання профкому Головного управління Держкомзему у Львівській області від 18.10.2010 року № 4.
Враховуючи те, що структурний підрозділ відповідача -ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охорони земель ліквідовано, відсутність у відповідача обов'язку щодо подальшого працевлаштування позивача, як випускника Національної академії, а також відсутність вакантних посад в штаті відповідача, реалізація права позивача на переважне право залишення на роботі та переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації із врахуванням вимог ч.2 ст. 41 та ч.ч. 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України є неможливою, а тому при звільненні позивача відповідач діяв правомірно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади головного державного інспектора відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Львівській області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірними.
Щодо твердження позивача про порушення відповідачем ч. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із недопущенням звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 12.07.2011 року Головним управлінням Держкомзему у Львівській області винесено наказ № 77-к «Про внесення змін до наказу від 18.10.2010 року № 224-к», відповідно до якого дата звільнення ОСОБА_1, головного державного інспектора відділу державного контролю за додержанням вимог земельного законодавства ОСОБА_3 Державної інспекції з контролю за використанням та охорони земель Головного управління Держкомзему у Львівській області з 18.10.2010 року змінена на 30.10.2010 року, у зв'язку з надходженням листка непрацездатності.
Судом встановлено, що в період з 18.10.2010 року по 29.10.2010 року, з 01.11.2010 року по 05.11.2010 року та з 08.11.2010 року по 19.11.2010 року позивач перебував в стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності: серії АВД №244798 від 18.10.2010 року; серії АБЮ №500538 від 01.11.2010 року; серії АВД №301085 від 08.11.2010 року. Проте, згідно з наказом Головного управління Держкомзему у Львівській області № 77-к від 14.07.2011 року «Про внесення змін до наказу від 18.10.2010 року № 224-к»датою звільнення є 30.10.2010 року, яка припадає на вихідний день. Таким чином, звільнення позивача відбулось не у період його тимчасової непрацездатності, а помилково -у вихідний день.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Враховуючи те, що звільнення позивача є правомірним, проте помилково відбулось у вихідний день, на підставі аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держкомзему у Львівській області № 77-к від 14.07.2011 року «Про внесення змін до наказу від 18.10.2010 року № 224-к»є протиправним в частині дати звільнення ОСОБА_1 з 30.10.2010 року.
Таким чином, враховуючи наведене вище, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вбачається з ч. 2 вказаної статті суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог у зв'язку з необхідністю повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять, шляхом зміни дати звільнення позивача з 30.10.2010 року на 22.11.2010 року та зобов'язання Головного управління Держкомзему у Львівській області прийняти відповідний наказ із зазначенням дати звільнення ОСОБА_1 -22.11.2010 року.
Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з ст. 86 вказаного Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним наказ Головного управління Держкомзему у Львівській області № 77-к від 14.07.2011 року «Про внесення змін до наказу від 18.10.2010 року № 224-к» в частині дати звільнення ОСОБА_1 30.10.2010 року.
3. Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 30.10.2010 року на 22.11.2010 року.
4. Зобов'язати Головне управління Держкомзему у Львівській області прийняти відповідний наказ із зазначенням дати звільнення ОСОБА_1 -22.11.2010 року.
5. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
6. Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 листопада 2011 року.
Суддя Гулик А.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Гулик А.Г.