ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
23 серпня 2011 р. № 2а-6782/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт майна,
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо накладення арешту на належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 та скасувати постанову державного виконавця від 23.12.2009 року в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження цієї квартири. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та нею, що підтверджено рішенням апеляційного суду Львівської області від 29.04.2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 09 липня 2010 року. Вказує, що державний виконавець не перевірив належність майна (вказаної квартири) боржнику ОСОБА_4 та виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, тому вважає, що процедура накладення арешту на майно боржника була проведена неналежним чином та з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»та Інструкції про проведення виконавчих дій. За таких обставин вважає дії державного виконавця неправомірними та просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Представник позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала. Пояснила, що твердження позивача про те, що державним виконавцем належним чином не перевірено належність майна, не відповідає дійсності. На виконання вимог пункту 4.13.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, з метою виявлення зареєстрованого на праві власності майна боржника, державним виконавцем скеровано постанову від 23.12.2009 року до ОКП «БТІ та ЕО», яка 30.12.2009 року прийнята бюро до виконання. Прийняття постанови від 23.12.2009 року до виконання було достатньою підставою для встановлення права власності на майно та накладення на нього державним виконавцем арешту. Оскільки процедура накладення арешту проведена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»та Інструкції про проведення виконавчих дій, позов є необґрунтованим та безпідставним. Просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, та матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
На момент виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку визначалися Законом України «Про виконавче провадження»в редакції Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі -Закон № 606- ХІV).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Судом встановлено, що 12.11.2009 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції надійшла заява стягувача ОСОБА_5 про прийняття до виконання судового наказу № 2н-912/07, виданого 09.07.2007 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з боржника ОСОБА_4 на його користь 2 500 000 грн. заборгованості та 880 грн. судових витрат, а також з клопотанням про накладення арешту на майно боржника, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 606- ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно частини шостої цієї ж статті за заявою стягувача, з метою виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис майна і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
24.11.2009 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №16030541 з примусового виконання судового наказу № 2н-912, виданого 09.07.2007 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь стягувача ОСОБА_5 2 500 000 грн. заборгованості та 880 грн. судових витрат.
Даною постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення: 2 500 880 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.
Постанова від 24.11.2009 року ВП №16030541 винесена відповідно до вимог ст. ст.3, 18, 24 Закону № 606- ХІV, направлена на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, органу або посадовій особі, яка видала документ, та сторонам виконавчого провадження.
17.12.2009 року Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України внесено реєстраційний запис про обтяження майна ОСОБА_4 у виді арешту нерухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 25717504 від 17.12.2009 року (серія ОУ № 756348).
Пунктом 4.13.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 року № 74/5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (далі -Інструкція) передбачено, що розшук майна боржника здійснюється Державною виконавчою службою шляхом запитів до відповідних установ (ДАІ, БТІ, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).
У виконавчому провадженні арешт на майно боржника включає в себе комплекс процесуальних виконавчих дій щодо заборони вільного розпоряджання та користуванням таким майном.
Статтею 55 Закону № 606-ХІV встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановою ВП №16030541 від 23.12.2009 року у відповідності до ст. 55 Закону № 606-ХІV накладено про арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1.
Дану постанову 23.12.2009 року направлено на виконання в Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».
Як вбачається з листа ЛОКП «БТІ та ЕО»№15341-В від 30.12.2009 року постанова від 23.12.2009 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 прийнята до виконання 30.12.2009 року, що підтверджує реєстрацію цієї квартири на праві власності за ОСОБА_4.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт реєстрації в ЛОКП «БТІ та ЕО»квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_4, пояснивши, що ОСОБА_3 не здійснювала таку реєстрацію на свої ім'я через оскарження в судовому порядку договору купівлі-продажу цієї квартири.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.04.2010 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2009 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 19.12.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Представник позивача посилається на вказані судові рішення як на документи, якими підтверджується право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.
Суд вважає такі доводи помилковими, оскільки рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.04.2010 року підтверджено дійсність договору купівлі-продажу квартира АДРЕСА_2 від 19.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2007 року, він підлягає державній реєстрації згідно ст. 334 ЦК України, право власності підлягає державній реєстрації згідно ст. 182 ЦК України. При цьому право власності на вказану квартиру виникає у Покупця з моменту державної реєстрації (а.с.18).
Статтею 334 Цивільного кодексу України врегульовано момент набуття права власності за договором, відповідно до частини четвертої якої якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не подавала до Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»для державної реєстрації договір купівлі-продажу квартири від 19.12.2007 року, відтак квартира АДРЕСА_1 на момент винесення оскаржуваної постанови була зареєстрована на ОСОБА_4
Листом від 17.01.2011 року № В-16/254 відповідач роз'яснив позивачу положення частини першої статті 59 Закону № 606-ХІV, відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про звільнення майна з-під арешту.
Позивач таким правом не скористався.
Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені матеріалами справи, спростовують доводи позивача про те, що постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 23.12.2009 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, а не боржнику ОСОБА_4
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувану позивачем постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.12.2011 року з виконання судового наказу № 2н-912, виданого 09.07.2007 Тернопільським міськрайонним судом в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, суд вважає, що така прийнята з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження»та передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, тому позов є безпідставним.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 26 серпня 2011 року.
Суддя Хома О.П.