Справа № 369/11210/16-к
Провадження № 1-кс/369/2414/16
Іменем України
08.12.2016 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора місцевої прокуратури Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42016111200000851 від 18.11.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,-
До суду звернулася прокурор місцевої прокуратури Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_4 із клопотанням про арешт земельної ділянки площею 0,145 га з кадастровим номером 3222485200:06:002:0007, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42016111200000851 від 18.11.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Прокурор свої вимоги мотивує тим, що у провадженні Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження за № 42016111200000851 від 18.11.2016, за фактом використання підроблених документів - договору дарування грошей від 06.03.2008, що укладений між ОСОБА_6 (матір'ю), ОСОБА_7 (вітчимом) - Дарувальниками та ОСОБА_8 - Обдарованим на суму 500 000 дол. США., посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської обл. - ОСОБА_9 , та Декларації про початок виконання будівельних робіт (будівництво житлового будинку) за будівельною адресою АДРЕСА_1 , від 19 березня 2015року серія КС082150780285 зареєстрована Департаментом ДАБІ у Київській області ДАБІУ, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 20 липня 1996 року між потерпілою, ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м. Києва від 20 липня 1996року за реєстровим за N 400.
Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_11 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_12 .
Під час перебування у шлюбі ними була придбана земельна ділянка з кадастровим № 3222485200:06:002:0007 площею 0,1450 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 .
Даний факт підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 694998 виданого Управлінням земельних ресурсів, відповідно за № 010832900302 від 29.12.2008року, який було видано на підставі Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 05.07.2008року № 4707 на ім'я ОСОБА_8 .
Крім того, під час перебування у шлюбі з ОСОБА_13 спільними зусиллями та за спільні кошти було збудовано житловий будинок на зазначеній земельній ділянці. В житловий будинок було підведено водопостачання, електрику, повністю завершені зовнішні І внутрішні оздоблювальні poботи, тобто будинок може експлуатуватися за призначенням.
Вказана обставина підтверджується технічним паспортом ТОВ «МІСЬКСПЕЦПРОЕКТ» від 05 березня 2014року на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 в якому зазначений 2009 рік побудови.
Також вказана обставина підтверджується - Висновком експерта за результатами будівельно-технічного експертного дослідження від 21 липня 2014року № 26/39-14, згідно якого встановлено, що будівельна готовність садибного житлового будинку АДРЕСА_1 становить 100%, так як його будівництво завершено повністю.
3 моменту побудови, до теперішнього час в зазначеному житловому будинку ОСОБА_10 проживала разом з дітьми, що підтверджується Актом проживання складеним присутності депутата та мешканців, а також посвідченого Головою Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 14 травня 2014 року.
16 липня 2014 року Солом'янським районним судом м. Києва шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 було розірвано.
Після розлучення діти: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , залишилися проживати з матір'ю, тобто з ОСОБА_10 у вище вказаному житловому будинку.
З цього часу ОСОБА_13 відмовляється належно оформити житловий будинок, який був побудований подружжям у шлюбі, а саме ввести його в експлуатацію та отримати на нього свідоцтво про право власності і поділити його між подружжям - ОСОБА_10 , змушена була звернутися да Києво-Святошинського районного суду Київської області (за місцем знаходження спірного майна) з позовом про поділ подружнього майна та просила поділити земельну ділянку, визнати вказаний житловий будинок об'єктом спільно сумісної власності подружжя.
23 листопада 2015 року ОСОБА_8 в межах розгляду вказаної цивільної справи було подано зустрічний позов до ОСОБА_10 про визнання домоволодіня об'єктом особистої приватної власності. На обґрунтування зустрічних позовних вимог, відповідачем були подані письмові докази.
Одним з таких доказів є Договір дарування грошей від 06.03.2008, що укладений між ОСОБА_6 (матір'ю), ОСОБА_7 (вітчимом) - Дарувальниками та ОСОБА_8 - Обдарованим на суму 500 000 дол. США., посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської обл. - ОСОБА_9 .
Отже підставою визнання особистою приватною власністю ОСОБА_8 земельної ділянки та побудованого на ній житлового будинку за адресою: будинок АДРЕСА_1 - є саме начебто отримані ним кошти згідно вищевказаного договору дарування грошей.
ОСОБА_10 , проживши в шлюбі з ОСОБА_8 18 років, стверджує, що таких грошей батьки ОСОБА_8 не заробили за все своє життя, працюючи простими робітниками, проживаючи в невеликій квартирі АДРЕСА_2 , яка шляхом приватизації перейшла у власність і будь-якого іншого майна у володінні не мали. Отже джерела отримання грошових коштів у розмірі 500 000 дол. США у 2008 р. не було і не могло існувати.
Судова справа тривала майже 2 роки і тільки сьогодні з'явився вказаний договір, який містить всі ознаки підробки.
Виходячи з наведеного вказаний договір, на думку потерпілої, не міг бути укладений і підписаний сторонами у 2008 році. Виготовлення вказаного договору у 2015 році свідчить лише про умисел ОСОБА_8 направлений лише на створення підстав оспорювання права власності ОСОБА_10 на спільне сумісне майно подружжя.
Крім того, ОСОБА_8 було надано ще один підроблений документ - Декларація про початок виконання будівельних робіт (будівництво житлового будинку) за будівельною адресою АДРЕСА_1 , від 19 березня 2015року серія КС082150780285 зареєстрована Департаментом ДАБІ у Київській області ДАБІУ.
Працівники Департаменту ДАБІ Київської області ДАБІУ, не перевіривши достовірність інформації, незаконно зареєстрували початок проведення будівельних робіт тільки у 2015 році, хоча за вказаною адресою з 2009 року побудований житловий будинок і який експлуатується за призначенням сім'єю ОСОБА_10 та її малолітніми дітьми.
На підставі вказаної Декларації через декілька днів було зареєстровано одноособове право власності на ОСОБА_8 , як приватне, право власності на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво (відсоток готовності 93%) за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2015 р.
Підробивши вказані документи, обмінявши паспорт, в якому був відсутній штамп про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 незаконно заволодів майном, шляхом оформлення на себе (одноособово) і одразу передав вказане майно в іпотеку третім особам, ігноруючи ухвалу Києво-Святошинського районного суду, якою затвердженно мирову угоду між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо поділу майна при розлученні.
На теперішній час, ОСОБА_10 з малолітніми дітьми позбавлена права проживати у вищевказаному будинку, оскільки 17.11.16 року невідомі люди, які показали документи, що вони є власниками будинку, рейдерським шляхом захопити вищевказаний будинок змінивши всі замки у вхідних дверях, тобто фізично потерпілу разом з дітьми було викинуто на вулицю (з вказаного приводу ОСОБА_10 окремо зверталася до поліції з відповідними заявами).
На даний час право власності на спірний об'єкт нерухомості, який розташований в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,145 га з кадастровим номером 3222485200:06:002:0007, на якій він знаходиться, оформлено на ОСОБА_5 , який має можливість відчужити її, що може ускладнити встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів , спеціальної конфіскації , конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи , відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арешт може бути накладеним на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою чи у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Предметом вказаного кримінального правопорушення є спірний об'єкт нерухомої власності, що розташований в АДРЕСА_1 , який належать ОСОБА_5 , який згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області 25.11.2016 обтяжено арештом та забороною на відчуження.
Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення повноти вжитих у кримінальному провадженні заходів на забезпечення кримінального провадження, необхідно застосувати заборону на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222485200:06:002:0007 за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташований вищевказаний будинок, оскільки незастосування заборони розпоряджатися таким майном, може призвести до його відчуження, інших незаконних дій із нерухомим майном, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Так, підтвердженням реальної загрози можливого відчуження вищевказаної земельної ділянки, враховуючи положення ст. 120 Земельного кодексу України, разом з будинком за адресою
АДРЕСА_1 , є наміри осіб, які на даний час розпоряджаються вказаною нерухомістю, здійснити її перепродаж, про що свідчать покази потерпілої у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , щодо неодноразового проведення оглядів будинку сторонніми особами.
У відповідності до ч.4 ст.107 КПК України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити його у повному обсязі.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, приходжу до переконання, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170- 173,309 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити прокурору місцевої прокуратури Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про арешт земельної ділянки площею 0,145 га з кадастровим номером 3222485200:06:002:0007, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42016111200000851 від 18.11.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1