79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.08.09 Справа № 21/197
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта) -ОСОБА_3; ОСОБА_4 -представник
від відповідача -не з'явився
від третьої особи -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Львів б/н від 11.02.2009 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2009 р.
у справі № 21/197
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Львів
до відповідача Львівської обласної державної науково-виробничої корпорації «Медтехніка», м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна у Львівській області
про визнання недійсним договору оренди виробничих приміщень від 01.09.2001 р.
рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.2009 р. у справі № 21/197 відмовлено у позові СПД-ФО ОСОБА_3, м. Львів до Львівської обласної державної науково-виробничої корпорації «Медтехніка», м. Львів про визнання недійсним договору оренди виробничих приміщень від 01.09.2001 р.
Рішення суду мотивована тим, що відсутність документів, які підтверджували б право власності на спірне майно орендодавця не доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими доказами. У рішенні суд вказав, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. у справі № 29/55 та рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2007 р. у справі № 15/350 встановлена вина позивача у виникненні пожежі спірних приміщень. Відсутність всіх істотних умов договору, на думку суду, відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 153 ЦК УРСР, не є підставами для визнання договору недійсним.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що відповідно до листа № 5/ж-2 від 18.12.2006 р. УДСБЕЗ УМВС України у Львівській області, оскільки регіональне відділення не давало дозвіл Львівській обласній державній науково-виробничій корпорації «Медтехніка» на укладення договору оренди державного нерухомого майна з СПД-ФО ОСОБА_3 та не погоджувало розрахунок орендної плати за перший (базовий) місяць оренди, то зазначений договір оренди є укладеним з порушенням вимог закону. Крім цього, згідно довідки ОКП «БТІ та ЕО» від 18.12.2006 р. № 7231, спірні будівлі зареєстровані на праві колективної власності за ТзОВ «Фотоніка» на підставі договору купівлі-продажу, а інформації про наявність права власності на нерухоме майно у відповідача немає. Апелянт також стверджує, що спірний договір не містить всіх істотних умов і не відповідає типовій формі договору оренди майна, затвердженій наказом ФДМ України. Щодо вини позивача у виникненні пожежі будівель, які були предметом спірного договору, скаржник посилається на висновок про причину пожежі, де зазначено, що ймовірною причиною загоряння є порушення правил монтажу електрообладнання, що не є, на думку позивача, встановленням його вини.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 01.09.2001 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди виробничих приміщень, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння наступні приміщення: частину металевого ангару та частину цегляного будинку (другий поверх), що знаходяться за адресою: вул. Данила Апостола, 6 на одній території.
Термін оренди визначено в 3 роки з дати прийняття приміщення по акту передачі. Якщо жодна сторона в трьохденний термін до закінчення даного договору не заявить про наміри його розірвати, договір вважається автоматично пролонгований на наступний строк (п. 3 договору).
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.
З матеріалів справи, зокрема, із судових рішень у справах між тими ж сторонами, які набрали законної сили, а саме, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. у справі № 29/55; рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2007 р. у справі № 15/350, факти, встановлені якими є обов'язковими, згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України при розгляді цієї справи, вбачається, що орендоване позивачем майно було знищено пожежею, яка сталась з його вини 01.03.2004 р.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється, зокрема, у разі знищення майна.
Згідно ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в редакції, яка діяла на дату існування спірних правовідносин, орендодавцями визначались підприємства щодо окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), а з дозволу органів, зазначених в абз. 2 та 3 цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна. Проте, належних доказів того, що орендоване позивачем майно належало саме до нерухомого, суду не надано і така обставина спростовується листом № 5/ж-2 від 18.12.2006 р. УДСБЕЗ УМВС України у Львівській області, змістом п. 1.6 Тимчасового положення, затвердженого наказом міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. Також суду не надано і в матеріалах справи відсутні докази того, що орендоване позивачем майно -металевий ангар, було пов'язане фундаментом із землею та відповідає іншим вимогам, що ставляться до нерухомого майна.
Проте, щодо передачі в оренду другого поверху цегляної будівлі, то слід вказати, що даний цегляний об'єкт не може бути не пов'язаним фундаментом із землею, а, відповідно, передача його в оренду потребує дозволу Фонду державного майна.
Про відсутність розбіжностей між сторонами щодо досягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить та обставина, що на підставі договору оренди виробничих приміщень від 01.09.2001 р., укладеним між сторонами у справі, позивач отримав у тимчасове користування частину металевого ангару та частину цегляного будинку (другий поверх), що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 6. Акт прийому-передачі приміщення, зазначений в п. 4 договору, між сторонами підписаний не був. Не зважаючи на це, сторонами визнається фактична передача позивачу в оренду вказаних приміщень та їх використання і ця обставина підтверджується фактами, встановленими рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2007 р. у справі № 15/350 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. у справі № 29/55.
З матеріалів справи вбачається, що спори між сторонами неодноразово були предметом судового розгляду, за результатами якого було встановлено не лише факт використання позивачем орендованого майна, а й його вини у виникненні пожежі, знищенні пожежею орендованого майна, заподіяння цим самим збитків відповідачу та відшкодування позивачем 99 143, 58 грн. При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, судовими інстанціями об'єктивно перевірялись також обставини, пов'язані з укладенням та дійсністю спірного договору. При розгляді таких справ судами позивач дійсність та укладення договору не заперечував.
З 01.03.2004 р. відносини сторін по використанню орендованого майна на підставі вказаного договору припинились внаслідок знищення об'єкту оренди, що підтверджується поясненнями сторін.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Із штемпеля канцелярії суду першої інстанції вбачається, що СПД-ФО ОСОБА_3 звернувся до суду 13.08.2008 р., тобто після спливу 3-річного терміну від дня припинення договірних правовідносин між сторонами, у зв'язку з чим у позові слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.
Про порушення прав позивача укладенням угоди, яка, за його твердженням, суперечить закону, позивачу було і повинно було бути відомо з дати укладення такого договору, оскільки підприємець не міг не знати, що дане майно має статус державного з огляду на те, що стороною договору -орендодавцем, було державне підприємство (Львівська обласна державна науково-виробнича корпорація) «Медтехніка». Крім цього, не зважаючи на це, з таким позовом позивач не звертався навіть протягом 3-х років після припинення договірних відносин із відповідачем, а також під час судових спорів, які мали місце між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, такий позов був поданий ним після винесення Львівським апеляційним господарським судом постанови від 17.06.2008 р. у справі № 29/55, якою вирішено стягнути з позивача розмір завданих пожежею збитків.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 21.01.2009 р. у справі № 21/197 залишити без змін, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Львів -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.