Справа №592/8446/16-а
Провадження №2-а/592/299/16
06 грудня 2016 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до заступника начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 про визнання постанови протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивач звернувся з позов до суду та свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою №0157/80502/16 від 02.09.2016 р. заступника начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. Вважає дану постанову протиправною та просить її скасувати. 14.04.2016 р. ним через Сумську митницю ДФС, пункт пропуску «Юнаківка», було ввезено ТЗ «ВМW-523», р.н. WI 5909 Т, який належить на праві власності підприємству - фірмі «Генесія Груп». Вказаний автомобіль було надано йому в особисте управління на підставі договору доручення на комерційне використання ТЗ №27/04/2015 від 27.04.2015 р. в офіційному перекладі на закордонний паспорт на його ім'я. Під час проходження митного контролю ним було заявлено про режим ввезення «тимчасове ввезення ТЗ» на підставі міжнародної конвенції «Про тимчасове ввезення» терміном на 1 рік, для здійснення комерційного безоплатного перевезення вантажів для фірми ТОВ «Генесія Груп». Будь - яких зауважень з боку працівників митниці щодо правомірності в'їзду на територію України для комерційного використання в інтересах фірми ТОВ «Генесія Груп» в митному режимі «тимчасове ввезення» заявлено не було, декларування та внесення грошової застави він не здійснював. Під час перетину митного кордону України 14.04.2016 р. о 19 год. 30 хв. через митний пост «Юнаківка» Сумської ДФС в напрямку виїзду з України на територію Росії представниками митниці було заявлено про порушення ним строків знаходження ТЗ на митній території України та складено протокол про порушення митних правил за ч.3 ст.470 МК України. Вважає, що порядок визначення митного режиму, ввезеного ним автомобіля «ВМW-523» врегульовано Стамбульською Конвенцією про тимчасове ввезення, вимог якої він чітко дотримався при перетині кордону. Тому, визначення ввезення ним автомобіля у режимі «транзит» органами Сумської митниці ДФС України невірними, а дії зазначеного митного органу про винесення стосовно нього постанови неправомірними. У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №0157/80502/16 від 02.09.2016 р. заступника начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. та закрити провадження у справі.
Представник позивача, ОСОБА_4, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, ОСОБА_5, у судовому засіданні заперечував проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, не відповідають у повній мірі дійсним фактичним обставинам справи, суперечать вимогам чинного законодавства. Так, для поміщення транспортного засобу «ВМW-523», р.н. WI 5909 Т, в режим тимчасового ввезення, гр.ОСОБА_2 повинен був заявити вказаний режим (чого ним зроблено не було), а також надати посадовим особам митного органу документи, підтверджуючі використання відповідним транспортним засобом конкретних транспортних операцій та часу їх виконання на митній території України. Також зазначив, що позивач вчинив протиправні дії, відповідальність за які встановлена ч.3 ст.470 МК України, адже ним 04.05.2015 р. у пункті пропуску «Суджа-Юнаківка» Сумської митниці ДФС був задекларований до переміщення транспортний засіб комерційного призначення «ВМW-523», р.н. WI 5909 Т, в режимі транзит, який у встановлені законодавством строки не було вивезено ним із митної території України. Повідомлена позивачем інформація про правомірність використання ним в період з 04.05.2015 р. по 14.04.2016 р. вищевказаного транспортного засобу на митній території України на умовах Стамбульської конвенції дійсності не відповідає, адже даний транспортний засіб у режимі тимчасового ввезення ним не декларувався, а знаходження вказаного транспортного засобу на митній території України у вищевказаний період взагалі не відповідало положенням ч.1 ст.9 додатку С Стамбульської конвенції.
Перевіривши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення представників сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.09.2016 р. постановою в справі про порушення митних правил №0157/80502/16 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. (а.с.6-12).
Так, у протоколі зазначено, що 14.04.2016 р. о 19 год. 30 хв. в зону митного контролю митного поста «Юнаківка» Сумської митниці ДФС в напрямку виїзду з України до Росії в режимі транзит заїхав автомобіль «ВМW-523» під керування ОСОБА_2 Під час митного контролю встановлено, що гр.ОСОБА_2 ввіз автомобіль марки «ВМW-523», р.н. WI 5909 Т, на митну територію України в режимі транзит 04.05.2015 р. через пункт пропуску «Юнаківка» Сумської митниці ДФС на строк встановлений п.1 ч.1 ст.95 МК України, а виїжджав 14.04.2016 р. о 19 год. 30 хв., чим порушив строк транзитного перевезення більш ніж на 10 діб.
Відповідно до п. 25 ст. 4 Митного кодексу України,- термін "митний режим" визначено, як комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.
Положеннями ст. 71 Митного кодексу України передбачено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України,- декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
З цього випливає, що Митним кодексом України передбачена можливість усного декларування точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митний кодекс України від 13 березня 2012 року містить главу 17 "Транзит" та статті 90-102, норми яких встановлюють конкретний правовий порядок застосування норм митного режиму транзиту.
Відповідно до ст. 90 вищевказаного Кодексу,- транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Положеннями ч.4 ст. 92 Митного кодексу України" визначено, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 94 МК України,- для декларування у митний режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків, визначених цією статтею, використовується митна декларація (у тому числі попередня митна декларація).
Відповідно до ст. 71 КАС України,- в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач, всупереч вимогам ст. 71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів правомірності притягнення позивача до відповідальності та не надав доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови про порушення митних правил № 0157/80502/16 від 02.09.2016 р.
Відповідно до ст. 103 Митного кодексу України,- тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Згідно ст. 105 Митного кодексу України,- у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що позивач під час в'їзду на територію України дотримався вимог ст.103 Митного кодексу України та "Конвенції про тимчасове ввезення", оскільки в'їхав на територію України для виконання своїх службових обов'язків на автомобілі комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення.
Згідно з реєстраційного документу автомобіль «ВМW-523», реєстраційний номер WI 5909 Т, належить на праві власності підприємству - фірма ТОВ "Генесія Груп" (а.c.22).
Відповідно укладеного договору доручення на комерційне використання транспортного засобу № 27/04/2015 від 27.04.2015 р., між Фірмою "Генесіа ОСОБА_6 з о.о" (замовник) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_2 (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на регулярній основі виконувати за вказівками замовника та/або представництва завдання, з використанням транспортного засобу замовника для здійснення, в рамках Конвенції про тимчасове ввезення комерційного безоплатного перевезення вантажів, належних замовнику та/або представництву, а також комерційного безоплатного перевезення вантажів, які призначаються для замовника та/або для представництва, на територію України, через територію України, з території України (а.с.14-15).
Відповідно до ч.1 ст. 2 "Конвенції про тимчасове ввезення",- кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції. Україна з 22 вересня 2004 р. стала однією із Договірних Сторін "Конвенції про тимчасове ввезення" на підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення" від 24 березня 2004 року № 1661-IV.
Тому, згідно ч.1 ст.2 "Конвенції про тимчасове ввезення" Україна, як Договірна Сторона Конвенції про тимчасове ввезення, зобов'язана надавати згоду на тимчасове ввезення транспортних засобів.
Положеннями ч. 2 ст. 2 "Конвенції про тимчасове ввезення" передбачено, що режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру. У додатку С до ст.2 цієї Конвенції передбачено, що правом на тимчасове ввезення відповідно до ст. 2 Конвенції користуються транспортні засоби комерційного використання.
Суд зазначає, що транспортний засіб, на якому позивач в'їхав на митну територію України, є транспортним засобом комерційного призначення у розумінні Митного кодексу України та Стамбульської конвенції, що підтверджується наступним.
Згідно ст.4 Митного кодексу України,- транспортні засоби комерційного призначення - це будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
Відповідно до ст. 4 Митного кодексу України,- транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби, які використовуються виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Відповідно до Додатку С до Конвенції "Про тимчасове ввезення",- "комерційне використання" означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
У матеріалах справи наявні достатні, належні та допустимі докази того, що автомобіль позивача є транспортним засобом комерційного призначення, що в'їхав на територію України в режимі тимчасового ввезення.
Жодних доказів того, що автомобіль використовувався позивачем в особистих цілях відповідач суду не надав, у матеріалах справи таких доказів не має.
Згідно зі ст. 458 Митного кодексу України,- порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
За таких обставин, суд вважає, що митний режим транзиту до автомобілю марки «ВМW-523», реєстраційний номер WI 5909 Т, кузов WBADR41040GT71406, як транспортного засобу комерційного призначення, відповідачем був застосований безпідставно, а отже і штраф за порушення строку доставки такого транспортного засобу (строку транзитного перевезення), передбачений частиною 3 статті 470 МК України, також не мав бути застосований до позивача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.527 МК України,- у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: про закриття провадження у справі.
В даному випадку суд розглядає справу в порядку адміністративного судочинства, а не справу про порушення митних правил й у суду немає законних підстав для закриття провадження в справі про порушення митних правил, а тому суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в частині його вимог про закриття провадження в справі про порушення митних правил.
Суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_2 щодо визнання протиправною та скасування постанови, а тому необхідно визнати протиправною та скасувати постанову №0157/80502/16 від 02.09.2016 р. заступника начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_3 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 18, 69-71, 86, 99, 138, 159-163, 171-2 КАС України, ст.ст.4, 103, 105, 257, 458, 470, 527 Митного кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до заступника начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 про визнання постанови протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову №0157/80502/16 від 02.09.2016 р. заступника начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. При проголошенні вступної та резолютивної частини постанови згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Суддя В.Б. Князєв