Справа № 591/8601/15-ц
Провадження № 2/591/513/16
07 грудня 2016 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Ханюкової-Липової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах Сумської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, терті особи: Сумська обласна державна адміністрація, ліквідатор ДКП ВЖРЕУ- 1 ОСОБА_3, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, витребування майна, -
Прокурор звернувся до суду в інтересах Сумської міської ради із зазначеним позовом, який мотивує тим, що при ліквідації ДКП ВЖРЕУ- 1 нежитлове приміщення за адресою м. Суми, вул. Кірова (Г.Кондратьєва), 19 ліквідатором ОСОБА_3 було включено до складу ліквідаційної маси та реалізовано за договором купівлі-продажу від 23.12.2009 року ОСОБА_1 В подальшому ОСОБА_1 за договором дарування від 10.03.2010 року вказане приміщення було відчужене ОСОБА_2 Під час проведення досудового розслідування в 2015 році органом прокуратури було встановлено, що до складу зазначеного нежитлового приміщення входить споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття площею 60 м2 . Оскільки питання щодо подальшого використання захисної споруди у разі банкрутства підприємства повинно було вирішуватися спеціальною комісією, яка у даному випадку не створювалася, а ліквідатор ВЖРЕУ - 1 ОСОБА_3 не мав законних повноважень на укладення спірного договору купівлі-продажу, просив визнати вказаний договір недійсним, витребувати у власника майна ОСОБА_2 вказане нежитлове приміщення.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, пояснив, що органу прокуратури стало відомо про порушення вимог закону та права територіальної громади в особі Сумської міської ради лише в лютому 2015 року під проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Під час відчуження нежитлового приміщення, до складу якого входить споруда цивільного захисту, ліквідатор ВЖРЕУ - 1 ОСОБА_3 не мав законних повноважень на укладення спірного договору купівлі-продажу, оскільки не уповноважувався на це територіальною громадою м. Суми або її представницькими органами. З цих підстав просив визнати договір купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним. Крім того, на підставі ст. 388 ч. 3 ЦК України просив витребувати майно від добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_1 не мав права його відчужувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що Сумській міській раді не було відомо про порушення прав територіальної громади м. Суми у зв'язку з незаконним відчуженням спірного нежитлового приміщення до отримання листа з прокуратури від 09.12.2015 року. Пояснив також, що з 2004 року нежитлове приміщення по вул. Кірова, 19 перебувало в комунальній власності територіальної громади м. Суми з 15.11.2006 року, а споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття площею 60 м2 на момент укладення спірного договору не перебувала у власності територіальної громади, і не була прийнята в експлуатацію.
Представник відповідачів та представник третьої особи - ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. Заявили про те, що прокурором пропущений строк звернення до суду з цим позовом, оскільки Сумська міська рада дізналася про продаж вказаного приміщення ще в 2009 році, що підтверджується довідкою за підписом начальника управління майна комунальної власності ОСОБА_5 від 22.12.2009 року про згоду на відчуження вказаного приміщення, а також протоколами засідань комітету кредиторів ДКП ВЖРЕУ -1 від 11.12.2008 р. та від 21.01.2009 р., оскільки до переліку об'єктів, що відчужуються, входило і нежитлове приміщення по вул. Кірова, 19. Крім того, вважали, що оскільки на момент відчуження ОСОБА_1 за договором дарування від 10.03.2010 року вказаного приміщення ОСОБА_2, договір купівлі-продажу цього приміщення не був визнаний недійсним, і ОСОБА_1 був законним власником нерухомого майна, він мав права на відчуження вказаного приміщення. Крім того, право витребувати майно з чужого незаконного володіння закон надає саме власнику цього майна, отже, таке право міг би мати має лише ОСОБА_1 як власник, а не Сумська міська рада. Просили відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю або застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском цього строку.
Приватний нотаріус ОСОБА_4 в наданому суду запереченні вважала, що договір купівлі-продажу є законним.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, з наступних підстав.
Встановлено, що при ліквідації ДКП ВЖРЕУ- 1 нежитлове приміщення за адресою м. Суми, вул. Кірова (Г.Кондратьєва), 19 було включено до складу ліквідаційної маси та реалізовано за договором купівлі-продажу від 23.12.2009 року ОСОБА_1, що підтверджений наданими приватним нотаріусом ОСОБА_4 копіями документів (а.с.203-239).
Як вбачається з постанови Господарського суду Сумської області від 15.05.2006 року, державне комунальне підприємство по експлуатації та ремонту житла «ВЖРЕУ - 1» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором призначений ОСОБА_3, з покладенням на нього виконання дій по ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.214).
З протоколів засідання комітету кредиторів ДКП ВЖРЕУ -1 від 11.12.2008 р. та від 21.01.2009 р., на якому був присутній та доповідав заступник міського голови, Сумською міською радою спільно з ліквідатором було визначено ряд об'єктів, реалізація яких не буде мати несприятливих насідків для територіальної громади м. Суми. До вказаного переліку входило і нежитлове приміщення по вул. Кірова, 119, загальною площею 109,1 м2 (а.с.215-221).
Зазначені засідання комітету кредиторів відбувалися після проведення відповідною комісією, створеною згідно з розпорядженням міського голови від 07.11.2008 р. № 1078-Р, обстеження та інвентаризації, із складанням акту від 03.12.2008 року, рухомого та нерухомого майна колишніх ДКП «ВЖРЕУ 1-7» (а.с.139).
Будь-які зауваження комісії або дані про те, що в складі нерухомого майна за адресою м. Суми, вул. Кірова, 19 підприємства, що ліквідується, знаходиться споруда цивільного захисту, відсутні та до матеріалів справи не надані.
Як встановлено вивченням у судовому засіданні з матеріалів інвентаризаційної справи на вказане приміщення, в них наявний паспорт сховища (протирадіаційного укриття) № 68020, з якого вбачається, що дана споруда, площею 60 м2, належить управлінню ЖКГ СМР, і цей об'єкт не прийнятий в експлуатацію, оскільки в графі готовності зазначено «не готовий» (а.с.13-14).
Згідно з рішенням Сумської міської ради від 25.05.2004 року № 819-МР затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Суми, серед яких чотири нежитлових приміщання по вул. Кірова, 19, площа кожного з них перевищує 60 м2 (а.с.52-53).
В судовому засіданні встановлено, що до комунальної власності територіальної громади м. Суми протирадіаційне укриття нежитлового приміщення площею 60 м2 за адресою вул. Кірова, 19 передане лише 26.09.2012 року на підставі рішення Сумської міської ради №1744-МР. (а.с.90).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на час правовідносин, що склалися між сторонами, усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та наявні в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду. Відповідно до ч.2 ст. 23 цього Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Статтею 25 цього ж закону передбачені права ліквідатора, які включають, у тому числі, реалізацію майна банкрута для задоволення вимог кредиторів.
Судом встановлено, що нежитлове приміщення по вул. Кірова, 19 було реалізовано як майно підприємства банкрута за відповідною процедурою, передбаченою Законом. Закон не передбачає отримання будь-якої згоди власника майна боржника, або самого боржника.
Отже, на думку суду, згідно з наданих суду третьою особою - приватним нотаріусом та сторонами у справі доказів, проаналізованих в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3, призначений ліквідатором ДКП «ВЖРЕУ - 1» під час укладання договору купівлі-продажу вказаного приміщення діяв у межах закону та мав необхідний обсяг повноважень.
Будь-яких доказів на підтвердження доводів про те, що саме в приміщенні, по вул. Кірова, 19, яке придбав за спірним договором відповідач ОСОБА_1, розташований об'єкт цивільної оборони - протирадіаційне укриття, суду не надано. Крім того, у комунальну власність територіальної громади м. Суми дана споруда передана лише в 2012 році, тобто через три роки після укладання спірного договору купівлі-продажу.
Підстави для визнання договору недійсним визначені ст. 215 ЦК України.
Отже, судом не встановлено визначених даною статтею Закону підстав для визнання договору купівлі-продажу від нежитлового приміщення по вул. Кірова, 119, від 23.12.2009 року недійсним.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Прокурор в обґрунтування своїх вимог щодо витребування нерухомого майна - нежитлового приміщення по вул. Кірова, 19 посилається на норму . 3 ст. 388 ЦК України, проте, згідно даної норми закону право витребувати майно від добросовісного набувача належить власнику цього майна. Враховуючи, що власником майна є ОСОБА_1, і оскільки на момент відчуження ОСОБА_1 за договором дарування від 10.03.2010 року вказаного приміщення ОСОБА_2, договір купівлі-продажу цього приміщення не був визнаний недійсним, і ОСОБА_1 був законним власником нерухомого майна, він мав права на відчуження вказаного приміщення. Отже, позивач не є власником цього майна і не має права вимагати його витребування у відповідача.
На думку суду, доводи представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3 щодо пропуску строків позовної давності є обґрунтованими, оскільки судом встановлено, про укладення договору купівлі-продажу приміщення по вул. Кірова, 19 позивачу було відомо, і це підтверджується наведеним вище доказами. З огляду на правову позицію, висловлену в Постанові Верховного суду України від 28.09.2016 р. у справі № 6-832 цс 16, де зазначено, що при зверненні прокурора з таким позовом, суд повинен застосовувати строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України.
Для визнання угоди недійсною умови та обставини, які є підставою для цього, повинні існувати на момент укладення такого правочину.
Оскільки позивачем не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, підстави для визнання договору недійсним відсутні. Крім того, прокурор не мав законних підстав для звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, з урахуванням наведених вище доводів.
Таким чином, суд вважає позов не обґрунтованим і відмовляє у його задоволенні.
На підставі ст. 88 ЦПК України, оскільки судом при зверненні прокурора до суду з цим позовом, за його заявою було відстрочено сплату судового збору, сума судового збору 3 601 гривень 68 коп. підлягає стягненню Стягнути з прокуратури Сумської області на користь держави.
Керуючись ст. 203, 215, 330, 388 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах Сумської міської ради відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з прокуратури Сумської області на користь держави судовий збір в сумі 3 601 гривень 68 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою яка не брала участі в розгляді справи протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.
Суддя