Номер провадження: 22-ц/785/7734/16
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Фальчук В. П.
23.11.2016 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фальчука В.П.,
суддів Кравця Ю.І., Комлевої О.С.;
секретаря Ліснік Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
21.07.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на житловий будинок №208-а в с. Прилиманське Овідіопольського району Одеської області посилаючись на те, що відповідач не вчиняє таких дій, які передбачені чинним законодавством, чим порушує її майнові права, як співвласника цього будинку щодо його розподілу, та визнання за нею права власності на вже збудоване нерухоме майно.
ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав у повному обсязі посилаючись на те, що вони не ґрунтуються на законі.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.09.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку із тим, що позивачем вибраний неналежний спосіб захисту її майнових прав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі вказуючи, що відповідач зобов'язаний вчинити дії щодо реєстрації права власності на побудоване майно, і що не вчинення таких дій порушує її майнові права на це майно.
За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача. який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав;
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на житловий будинок №208-а в с. Прилиманське Овідіопольського району Одеської області суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх майнових прав на вказане житло, оскільки питання про участь кожного із подружжя у будівництві вказаного вище житлового будинку, та частку у цьому майні, розглядається за наявності про це спору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).
Приписами ст.319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення у справі вказані норми права дотримані у повному обсязі.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували між собою у шлюбі, зареєстрованому у встановленому законом порядку, та під час проживання однією сім'єю побудували житловий будинок №208-а по вул. Октябрській в с. Прилиманське, Овідіопольського району Одеської області. 25.06.2014 року ОСОБА_3 зареєстрував у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області декларацію про готовність вказаного житлового будинку до експлуатації, але в подальшому своє право власності на це майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструє, що на думку позивача є небажанням поділити з нею це майно в натурі.
Відповідно до казаних вище норм матеріального права, ОСОБА_3, як забудовник спірного житлового будинку, має право реєструвати або не реєструвати своє право власності на житловий будинок №208-а по вул. Октябрській в с. Прилиманське, Овідіопольського району Одеської області. При цьому, позивач, як дружина відповідача, має право звернутися до суду з позовом про поділ майна, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку на ОСОБА_3, надавши суду докази про вартість спільного майна, та можливість його поділу, що захистить її право на це майно. Примусове зобов'язання ОСОБА_3 на проведення державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок не передбачене діючим законодавством, та крім того не є належним способом захисту права позивача на вказане майно.
Тому з урахуванням вказаних вище норм матеріального права суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки нею неправильно обраний спосіб захисту її майновий прав на майно, набуте подружжям у шлюбі.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що апелянтом правильно обраний спосіб захисту її майнових прав на майно подружжя, оскільки апеляційна скарга не містить посилання на норму матеріального права, яка надає право суду зобов'язати забудовника житлового будинку зареєструвати у примусовому порядку це майно у Державному реєстрі речових прав на це майно. Тому заявлені нею позовні вимоги є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення спору між сторонами.
Керуючись ст.304,п.2ч.1ст.307, п.1п.4ч.1ст.309 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила;
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до суду касаційної інстанції, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.П. Фальчук
ОСОБА_4
ОСОБА_5