Номер провадження: 22-ц/785/5182/16
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Фальчук В. П.
23.11.2016 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фальчука В.П.,
суддів Кравця Ю.І., Таварткіладзе О.М.,
секретаря Ліснік Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Житлово-будівельного кооперативу «Центральний - 31» про визнання квартири особистою приватною власністю, -
встановила:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в судовому засіданні, та в остаточній його редакції просила поділити майно, набуте з відповідачем у шлюбі, а саме: автомобіль Фольксваген Пасат, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер ВН-8793-СО; металевий гараж, розташований у кооперативі „Комбі-2” в с. Ліски вул. Вишнева, 52, Комінтернівського району Одеської області; грошові заощадження на рахунку №26252975689020 у ПАТ „Перший Український міжнародний банк” у сумі 30634,79 дол. США. Але приймаючи до уваги, що перед розірванням шлюбу ОСОБА_2 автомобіль продав без її згоди, та зняв з вказаного рахунку 15.05.2012 року усі заощадження без її згоди, позивач просила стягнути з відповідача ? частину грошових заощаджень у розмірі 15317,39 дол. США (30634,79:2) та ? частину вартості спірного автомобіля (яка була визначена автотоварознавчою експертизою №3435 від 17.08.2015 pоку) у розмірі 11340 дол. США (22680:2), що в національній валюті України на день подання позову становить відповідно 353547 грн. 19 коп. (23,081425 грн. х 15317.39) та 261743 грн. 35 коп. (23,081425 грн. х 11340).
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, набутого з відповідачем у шлюбу, а саме: кв.№59 на вул. Ак. Заболотного, 62 у м. Одесі вказуючи, що вказана квартира є кооперативною, та пай на квартиру виплачувався за особисті кошти позивача, у тому числі і в розмірі 50000000 крб., які він отримав від продажу квартири у м. Харкові, що дісталася йому як спадщина. З урахування коштів, які він виплатив у якості паю за вказану квартиру, його частка у цьому майні становить 69/100 частин. Оскільки позивач не бажає реального поділу квартири, він просить стягнути з відповідача на його користь вартість його частки у цьому майні у розмірі 1300000 грн.
ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_2 з зустрічним позовом про визнання кв.№59 на вул. Ак. Заболотного, 62 у м. Одесі особистою приватною власністю, посилаючись на такі обставини:
До реєстрації шлюбу з відповідачем, вона була прийнята в члени житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) «Центральний -31» м. Одеси. З січня місяця 1992 року вона почала робити пайові внески за квартиру. Виплата пайових внесків здійснювалася нею із власних грошових заощаджень, які не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, про що було відомо також і відповідачу. Після здачі багатоквартирного житлового будинку в експлуатацію, на підставі рішення виконкому Центральної районної ради народних депутатів м. Одеси від 13.10.1994 року за №666, 10.11.1994 року їй був виданий ордер Серії ЦР №395 на право вселення в кв.№59 на сім'ю із двох осіб; на позивача ((ОСОБА_5С.)) та її бабусі - ОСОБА_6 На час вселення до спірної квартири, вона з відповідачем однією сім'єю не проживали, проживали окремо один від одного, і шлюбних стосунків не підтримували. Спільно з відповідачем ОСОБА_4 стала проживати лише з 1996 року. Крім того, у травні 2004 року ОСОБА_2 надав їй нотаріально посвідчену заяву, в якій відмовився від претензій на вказану вище квартиру, оскільки на той період часу вони вирішували спір з приводу поділу спільно набутого у шлюбі майна.
Заявлені сторонами позовні вимоги об'єднані судом в одне провадження.
В судових засіданнях сторони свої позовні вимоги підтримали, а позовні вимоги іншої сторони не визнали.
Представник ЖБК «Центральний -31» в судове засідання не з'явився. Справа розглянута за відсутності представника кооперативу.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля Фольксваген Пасат, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер ВН-8793-СО у розмірі 90634 грн. 50 коп. та ? частину грошових заощаджень на рахунку №26252975689020 у ПАТ „Перший Український міжнародний банк” у розмірі 353228 грн. 40 коп., а всього - 443862 грн. 90 коп., та судовий збір у загальному розмірі 2038 грн. 62 коп. Суд визнав кв.№59 на вул. Ак. Заболотного, 62 у м. Одесі особистою приватною власністю ОСОБА_4 Суд відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання на праві власності частки (69/100) в кв.№59 на вул. Ак. Заболотного, 62 у м. Одесі, та стягнення на його користь грошової компенсації за частку у цьому майні у розмірі 1300000 грн. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у загальному розмірі 2038 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав;
Відповідно до вимог п.1п.4ч.1ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 і стягуючи з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля Фольксваген Пасат, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер ВН-8793-СО та ? частину грошових заощаджень на рахунку №26252975689020 у ПАТ „Перший Український міжнародний банк” у загальному розмірі 443862 грн. 90 коп.,суд першої інстанції виходив із того, що вказане майно було придбане у шлюбі і є спільною сумісною власністю сторін, яким ОСОБА_2 розпорядився перед розірванням шлюбу, без згоди ОСОБА_4
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та визнаючи за нею право приватної власності на кооперативну квартиру №59 на вул. Ак. Заболотного, 62 у м. Одесі суд першої інстанції виходив із того, що пай за квартиру був сплачений позивачеміз особистих грошових заощаджень. Крім того, спір з приводу цієї квартир був вирішений сторонами іще 05.05.2004 року, коли ОСОБА_2 надав нотаріально посвідчену письмову розписку про те, що він не має претензій до цього помешкання. Із цих підстав судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права спільної часткової власності на спірну квартиру.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації у загальному розмірі 443862 грн. 90 коп., так як ці вимоги ґрунтуються на законі і доведені позивачем у встановленому законом порядку. Але колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 права приватної власності на спірну квартиру та в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні вимог про визнання за ним права спільної часткової власності на це помешкання, оскільки судом не у повному обсязі встановлені обставини, які мають значення для розгляду справи, та порушені норми матеріального і процесуального права.
Згідно п.1,3ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя - ч.2ст.61 СК України.
Правилами ст.68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Судом першої інстанції вказані норми права були порушені.
Як вбачається із матеріалів справи, 04.03.1994 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у Відділі РАГСу виконавчого комітету Центральної районної Ради народних депутатів м. Одеси зареєстрували шлюб, актовий запис №87. 04.06.1994 року ОСОБА_4 завагітніла, та 04.03.1995 року народила сина ОСОБА_7.
03.09.1993 року на підставі рішення виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів м. Одеси за №500 ОСОБА_5 разом із членом її сім'ї - бабусею ОСОБА_8 були поставлені на квартирний облік на кооперативну в ЖБК «Центральний - 31», а 13.10.1994 року їм був виданий ордер на вселення у кв.№59 на вул. Ак. Заболотного, 62 у м. Одесі. Право приватної власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 29.02.1996 року на підставі довідки ЖБК «Центральний-31» від 29.02.1996 року, після того, як був виплачений пай за це житло у повному обсязі.
З наданих ОСОБА_4 доказів видно, що вона сплатила до ЖБК «Центральний -31» пай за кв.№59 на вул. Ак. Заболотного, 62 у м. Одесі до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 - 9152450 крб. (08.02.1992 року - 16000 крб.; 20.03.1993 року - 351000 крб.; 06.08.1993 року - 108500 крб.; 31.08.1993 року - 4900000 крб.; 12.09.1993 року - 1290000 крб., 18.01.1994 року - 19500 крб., 24.02.1994 року - 37750 грн.), а після реєстрації шлюбу - 38510000 крб. (10.08.1994 року - 10000 крб.; 28.09.1994 року - 36000000 крб., 04.11.1994 року - 2500000 крб.).
Колегією суддів в судовому засіданні апеляційного суду Одеської області була оглянута ощадна книжка ОСОБА_4, в якій були зазначені грошові суми, аналогічні тим, що були сплачені ОСОБА_4 як пай за квартиру у 1994 році. В судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердила, що грошові кошти, які знаходяться у неї на ощадній книжці зароблені нею в результаті поїздок за кордон.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що грошова сума у розмірі 38510000 крб., як пай за квартиру, була сплачена за час знаходження сторонами у шлюбі, і тому є їх спільною сумісною власністю.
Отже, частка ОСОБА_4 у сплачених коштах, як пай за квартиру, становить 28407450 крб., а частка ОСОБА_2 - 19255500 крб.. З урахуванням цих часток ідеальна частка ОСОБА_4 у спірній квартирі становить 5/8 частин, а ідеальна частка ОСОБА_2 - 3/8 частини.
Як роз'яснено у п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути поділені між ними відповідно до їх частково, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його розподілу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
З урахуванням встановлених обставин, та вказаних вище норм матеріального права колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 права приватної власності на спірну квартиру, та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частку у цьому майні підлягають скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про визнання кв.№59 на вул. Ак. Заболотного, 62 у м. Одесі спільною частковою власністю подружжя, з визнанням за ОСОБА_2 права на 5/8 частин цієї квартири, а за ОСОБА_2 права власності на 3/8 частин квартири. При цьому колегія суддів приймає до уваги участь кожного із подружжя у виплаті паю за вказане житлове приміщення.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення ОСОБА_4 про те, що спірна квартира була поділена між сторонами іще у травні 2004 року, оскільки доказів того, що такий поділ був проведений, відповідачем до суду не надано. Наявність письмової, нотаріально посвідченої заяви про те, що ОСОБА_2 не має претензій щодо спірної квартири, не є належним доказом поділу майна між подружжям.
В іншій частині судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, та правильно застосовані норми матеріального права, якими врегульовані ці правовідносини.
Так, з матеріалів справи видно, що автомобіль Фольксваген Пасат, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер ВН-8793-СО вартістю 181269 грн. та грошові заощадження на рахунку №26252975689020 у ПАТ „Перший Український міжнародний банк” у сумі 28034 дол. США, набуті сторонами у справі за час шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власність.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.06.2012 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу встановлено, що 25.05.2015 року позивач покинув відповідача, та став проживати окремо від неї. При цьому, 15.05.2012 року ОСОБА_2 зняв грошові кошти з рахунку №26252975689020, відкритому у ПАТ „Перший Український міжнародний банк” на його ім'я у розмірі 28034 дол. США, та 08.06.2012 року зняв з обліку в органах ДАІ автомобіль Фольксваген Пасат вартістю 181269 грн, розпорядившись цим майном за своїм розсудом.
Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 не надав доказів того, що отримані ним грошові кошти за проданий автомобіль та зняті з рахунку в банку грошові кошти у доларах США були витрачені на потреби сім'ї зі згоди дружини ОСОБА_4, суд першої інстанції правомірно врахував це майно при поділі, та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ? частину грошових коштів, які були зняті з рахунку у розмірі 353228 грн. 40 коп. та ? частину вартості проданого автомобіля Фольксваген Пасат у розмірі 90634 грн. 50 коп..
Як зазначено у п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності, передбачено ч.1ст.63, ч.1ст.65 СК України.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, колегія суддів з урахуванням вимог ч.1ст.88 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 1270 гривен.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 витратив особисті кошти від проданої квартири, отриманої ним у спадщину, на виплату пайового внеску за кв.№59 по вул. Академіка Заболотного, 62 у м. Одесі, та використання отриманих від продажу автомобіля коштів в інтересах сім'ї не доведені позивачем у встановленому законом порядку, а тому не приймаються судом до уваги.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, та задоволення позовних вимог апелянта.
Керуючись ст.304,п.2ч.1ст.307, п.1,4ч.1ст.309 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
вирішила;
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 69/100 частин квартири АДРЕСА_1, та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судових витрат у розмірі 2038 гривен - скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на 69/100 частин квартири АДРЕСА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 1270 гривен.
В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.П. Фальчук
ОСОБА_9
ОСОБА_10