Справа № 308/9800/16-к
12 грудня 2016 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 , цивільного позивача ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м.Ужгород, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016070030002965 від 24.08.2016 року відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
21.09.2016 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016070030002965 від 24.08.2016 року відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає.
Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просив на підставі обвинувального акту призначити судовий розгляд та прийняти позов до розгляду.
Цивільний позивач ОСОБА_5 просила прийняти її позов до розгляду та призначити судовий розгляд.
Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам ст.291 КПК України, мотивуючи тим, що в обвинувальному акті не повністю викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор та слідчий вважають встановленими, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. На думку обвинуваченого, за таким «обвинувальним актом» особа має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 КПК України це становить зміст повідомлення про підозру. В судовому засіданні зазначив, що йому взагалі не зрозуміла суть пред'явленого йому обвинувачення, вказуючи, що механічні ушкодження на транспортному засобі були з лівого борту, а тілесні ушкодження отримані пасажиром з правої сторони, а порушення правил дорожнього руху були в обох водіїв. Вважає пред'явлене йому обвинувачення є неконкретним, внаслідок чого вважає, що він позбавлений права на захист від цілком зрозумілого і конкретного обвинувачення. ОСОБА_6 не погоджується з висновками проведених під час досудового розслідування експертиз, просив призначити ряд нових експертиз. Крім того, клопотав звільнити його від кримінальної відповідальності.
Вислухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, думку прокурора, який заперечив проти клопотання обвинуваченого, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 , який заперечив проти вказаного клопотання, мотивуючи тим, що право оцінки доказів належить суду, цивільного позивача ОСОБА_5 , яка підтримала думку прокурора та представника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого, який підтримав своє клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим ст.291 КПК України.
У відповідності до положень ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
З положень вказаної статті слідує, що формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, поняття «формулювання обвинувачення» неможливо ототожнювати з поняттям «фактичні обставини кримінального правопорушення». Формулювання обвинувачення, окрім вказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується підозрюваний, обов'язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказаних істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016070030002965, в ньому слідчим викладено фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення із зазначенням лише статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але не зазначено конкретно, порушення яких саме правил дорожнього руху спричинило потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Оскільки законом України про кримінальну відповідальність (стаття 286 КК України) встановлено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху в обвинувальному акті мають бути зазначені не тільки пункти (підпункти), а й конкретні правила безпеки дорожнього руху, які порушено.
Зокрема в обвинувальному акті дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, та вказано, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При цьому, не вказана кваліфікуюча ознака дій обвинуваченого, які порушив Правила дорожнього руху України ОСОБА_6 і не розкрито їх зміст; обвинувальний акт не містить жодних посилань на причинно-наслідковий зв'язок між порушенням обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень саме потерпілій ОСОБА_7 , а саме які конкретно порушення правил ПДР з боку ОСОБА_6 призвели до таких наслідків. З обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування є незрозумілим, які предмети чи документи, що визнані речовими доказами, кому і куди конкретно віддані на зберігання, у зв'язку із чим, суд позбавлений можливості вирішити долю речових доказів.
Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Ці вимоги кримінального процесуального закону щодо обвинувального акту відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України не були виконані в повній мірі старшим слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 ..
Прокурор, затверджуючи цей обвинувальний акт, також не звернув уваги на те, що складений слідчим обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Так, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення із зазначенням лише пунктів Правил дорожнього руху, які ним порушено, але не зазначено конкретно, порушення яких саме правил дорожнього руху спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Як вбачається, пункти Правил дорожнього руху, на які є посилання в обвинувальному акті, містять в собі різноманітні норми, обов'язкові для виконання особою, яка керує транспортним засобом.
п. 2.3. б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Оскільки законом України про кримінальну відповідальність (стаття 286 КК України) встановлено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху в обвинувальному акті мають бути зазначені не тільки пункти (підпункти), а й конкретні правила безпеки дорожнього руху, які порушено.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
У відповідності до положень п.(а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Разом з тим, закріплення в КПК України вимог до обвинувального акту є однією із форм реалізації на національному рівні положень статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на справедливий суд, закріплюючи принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство. При цьому, при визначені справедливості судового розгляду необхідно розглядати кримінальне провадження в цілому, оскільки справедливий характер розгляду може суттєво зачіпатися, якщо на початкових етапах слідства такі вимоги не дотримані (Imbrioscia v. Switzerland, 24 November 1993).
В даній ситуації виклад фактичних обставин справи і формулювання конкретного обвинувачення охоплюється положеннями підпунктів а та b п. 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, які гарантують право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Так, Європейський Суд з прав людини зазначив, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв'язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов'язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (пункт 37 рішення «Жупнік проти України»).
З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь-яких недоліків або суперечностей є недопустимим.
Окрім того, у рішенні від 25.07.2000 року Європейський Суд у справі «Матточіа проти Італії» зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.
Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового розслідування та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Тому в даному випадку зазначені вище порушення можуть бути розцінені як порушення права обвинуваченого на захист, тобто як істотне порушення норм кримінального процесуального закону, яке в майбутньому перешкодить чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що свідчить про наявність у обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Також суд враховує, що обвинувачений в підготовчому судовому засіданні клопотав про повернення обвинувального акта прокурору саме в зв'язку з тим, що йому є незрозумілим таке формулювання обвинувачення, яке зазначено в направленому суду обвинувальному акті по вказаному кримінальному провадженні.
Частина 1 ст.348 КПК передбачає, що після оголошення обвинувачення головуючий установлює особу обвинуваченого, роз'яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
Пункт 1 ч.3 ст.42 КПК установлює, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. А неконкретність та незрозумілість обвинувачення є порушенням п.«а» ч.3 ст.6 Конвенції та права на захист. А відповідно до п.3 ч.2 ст.87 КПК є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Крім того, суд вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи обвинуваченого стосовно обмеженості часу для підготовки свого захисту, оскільки 15.09.2016 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, 16.09.2016 року надано доступ підозрюваному до матеріалів досудового розслідування у період з 16.12 год. по 16.44 год., та в той же день 16.09.2016 року було затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 ..
Разом з тим, стаття 6 ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Крім того, слідчим при складанні обвинувального акту в повній мірі не визначено коло потерпілих у даному кримінальному провадженню та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Так, згідно обвинувального акту 23.08.2016 року близько 14 год. 20 хв. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «MAZDA 3 SDN AT», д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі провулку Університетському у напрямку до вулиці Собранецької у місті Ужгороді, неподалік від будинку №120, що розташований по вулиці Собранецькій, де по напрямку його руху містився дорожній знак «Дати дорогу», передбачений п.33.2.1 ПДР України, виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги, в порушення вимог п.2.3 «б» та п.16.11 ПДР України, був неуважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки та не надав дорогу автомобілю марки «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_5 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 , отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а автомобіль «SUZUKI SX-4» - механічні ушкодження.
Власником автомобіля марки «SUZUKI SX-4», д.н.з НОМЕР_2 , являється ОСОБА_5 , якій внаслідок пошкодження транспортного засобу спричинено матеріальну шкоду.
Згідно ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Із заяви ОСОБА_5 до суду про визнання її потерпілою вбачається, що наведені приписи закону відносно неї слідчим не виконані. Згідно поданої ОСОБА_5 позовної заяви внаслідок пошкодження транспортного засобу їй завдана матеріальна шкода.
Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснила, що зверталась з заявою до органу досудового розслідування про визначення вартості завданого їй матеріального збитку.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню між іншим вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ст. 291 ч. 2 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема такі відомості: 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відсутність в обвинувальному акті зазначених відомостей свідчить про неповноту досудового розслідування і порушення прав потерпілого.
Главою 28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.
Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування з недоліками є неприпустим, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог.
Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги, що ст.314 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд, що не підлягає розширеному тлумаченню, суд приходить до висновку про неможливість призначення обвинувального акту та додатків до нього у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв'язку із їх невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також про необхідність у зв'язку із наведеними фактами істотних порушень вимог КПК України повернення обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження, прокуророві для усунення недоліків у зв'язку з невідповідністю вимогам діючого законодавства.
Статтю 291 КПК України, в якій викладено вимоги щодо складення, затвердження, змісту обвинувального акту та переліку документів, що до нього додаються, законодавцем визначено як «Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування», а тому фактичне не виконання вимог ст. 109 КПК України, є підставою повернення обвинувального акту також.
Статтею 109 КПК України встановлено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом (ч. 1). Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
В реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено про проведення огляду місця ДТП та матеріальні об'єкти, які визнані речовими доказами.
Але, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування та вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування щодо тимчасово вилученого майна під час огляду місця ДТП та арешту цього майна, відповідно до вимог п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 131, п. 1 ч. 2 ст. 167, абз.1 ч. 2 ст. 168, ч. 5 ст. 171, ст. 173 КПК України.
Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
Разом з тим, незгода обвинуваченого з висновками проведених під час досудового розслідування експертиз не є підставою для повернення обвинувального акту, оскільки оцінка доказів на даній стадії кримінального провадження не здійснюється. Також, на стадії підготовчого судового засідання не передбачено призначення за клопотанням експертизи. Таким чином, вказані обставини, зазначені обвинуваченим, не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки зазначення усіх доказів по справі в обвинувальному акті та їх оцінка при складенні вказаного процесуального документу чинним КПК не передбачена, право оцінки доказів належить суду і проводиться під час ухвалення судового рішення, обов'язок доказування покладається на слідчого та прокурора.
Крім того, обвинувачений клопотав про закриття кримінального провадження та про звільнення його від кримінальної відповідальності.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про закриття кримінального провадження у випадку встановлення підстав, передбачених частиною другою статті 284 цього Кодексу.
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, у тому числі під час підготовчого судового засідання, однак лише за умови вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених у законі правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення.
Встановлені судом невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, позбавляють суд можливості роз'яснити ОСОБА_6 суть обвинувачення, а підстав передбачених ст.284 КПК України для закриття кримінального провадження в клопотанні не вказано.
За таких обставин, суд вважає заявлене клопотання про закриття кримінального провадження та про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання ОСОБА_6 задовольнити слід частково, разом з тим, суд вбачає підстави для повернення обвинувального акту прокурору, який затверджував обвинувальний акт, для усунення порушень вимог КПК України, протягом двох тижнів з дня отримання матеріалів кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 109, 176-178, 183, 199, 284, 314, 372 КПК України, суд -УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_6 задовольнити частково.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016070030002965 від 24.08.2016 року відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - повернути прокурору, який затверджував обвинувальний акт, для усунення порушень вимог КПК України, протягом двох тижнів з дня отримання матеріалів кримінального провадження.
В іншій частині клопотання ОСОБА_6 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1