Справа № 308/18771/13-ц
07 грудня 2016 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючої-судді - Бенца К.К.
при секретарі - Бота О.І.
за участі
представника відповідача - АТ « Банк Фінанси та Кредит » в особі філії "Західне регіональне управління" - Рогач В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит " в особі філії "Західне регіональне управління" про встановлення нікчемності правочинів та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит " в особі філії "Західне регіональне управління" про встановлення нікчемності правочинів укладених від його імені із Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " та стягнення моральної шкоди . Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що позивачу стало відомо про те, що на примусовому виконанні відділу ДВС Берегівського районного управління юстиції перебувають судові накази видані Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит " в особі філії "Західне регіональне управління" суми грошових коштів. Позивач вказує, що не вчиняв жодних дій щодо укладення із Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " будь-яких угод щодо отримання кредиту чи інших договорів. Позивач посилається на те, що кредитні угоди чи інші договора із Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " не були ним вчинені, оскільки він їх не підписував. Позивач не може надати суду кредитні договори та інші договори , оскільки не володіє ними. Позивач вважає вказані договори нікчемними, оскільки участі у їх укладенні не брав та їх не підписував, а отже вважає такі договори не є укладеними у формі передбаченій законом.
Оскільки жодні кредитні та інші договори позивач із Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " не укладав, такі не підписував , просить суд встановити факт нікчемності правочинів укладених від імені ОСОБА_4 із Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " та стягнути завдану йому моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник заявили клопотання про витребування доказів та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання належності підпису на кредитному договорі та договорі поруки позивачу ОСОБА_4 або іншій особі.
В судове засідання після оголошеної перерви в судовому розгляді позивач ОСОБА_4 та його представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав та мотивів викладених у письмових запереченнях та додаткових письмових запереченнях, зокрема з тих підстав, що спірні кредитний договір №13.502/94 від 07.03.2007р. та договір поруки б/н від 27.12.2006 р. , укладені між ОСОБА_4 та Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " за формою і змістом відповідають Закону, а відтак є вчиненими. Звернув увагу суду на те, що навіть у випадку підтвердження висновком експертів ту обставину, що позивач ОСОБА_4 не підписував кредитний договір та договір поруки , то це не є доказом їх нікчемності, а є підставою для визнання їх недійсними за приписами ст. ст. 203,215 ЦК України. Проте, позивач з вимогами про визнання їх недійсними до суду не звертався. Просив суд відмовити у позовові з мотивів безпідставності.
Заслухавши заперечення представника відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
В ході судового розгляду справи заяв про збільшення або зменшення позовних вимог, зміну предмета або підстав позову від позивача до суду не надходило.
З метою визначення обставин, які мають значення для справи, та на які посилаються сторони, фактів, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень, Ужгородський міськрайонний суд постановив 04.03.2014 року ухвалу якою заяву позивача ОСОБА_4 про витребування доказів задовольнив та зобов'язав Акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит " в особі філії "Західне регіональне управління" надати до суду оригінал кредитного договору №13.502/94 від 07.03.2007р. та договір поруки б/н від 27.12.2006 р. укладені між ОСОБА_4 та Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " в особі філії "Західне регіональне управління".
Ухвала суду від 04.03.2014 року Банком виконана.
Судом встановлено, що 07 березня 2007 року між ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №13.502/94 від 07.03.2007р. згідно якого банк надав ОСОБА_4, а останній отримав суму кредиту у розмірі - 15 000,00 гривень , зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,0001 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків в строк до 07.03.2010 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору, згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, що стверджується кредитним договором №13.502/94 від 07.03.2007р. , оригінал якого долучено до матеріалів справи. / а.с. 49-54/.
Судом встановлено, що в забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором №190Uz/H06 - 4.4.1 від 27.12.2006 року між ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4 було укладено договір поруки б/н від 27.12.2006 р., відповідно до умов якого останній поручився перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_5 , що витікають з кредитного договору №190Uz/H06 - 4.4.1 від 27.12.2006 року. У випадку невиконання боржником ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель ОСОБА_4, несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. ( а.с. 62-63)
Доказів про здійснення оплати рахунку вартості за проведення експертизи позивач до суду не надав, у зв'язку з чим ухвалою суду від 06.12.2016 року скасовано ухвалу суду від 12.11.2015р. про призначення судової почеркознавчої експертизи у відповідності до приписів ч.2 ст. 86 ЦПК України.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог стаття 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, договірні відносини між сторонами у даному випадку доведені шляхом надання до суду оригіналу кредитного договору №13.502/94 від 07.03.2007р. та оригіналу договору поруки б/н від 27.12.2006 р. укладених у письмовій формі.
Згідно правової позиції, сформованої Верховним судом України у постанові № 6-162цс13 від 19.02.2014 року, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.
Судом встановлено, що вказаний вище кредитний договір №13.502/94 від 07.03.2007р. та договір поруки б/н від 27.12.2006 р. містять підписи його сторін, що вказує на досягнення між ними згоди з усіх істотних умов в момент вчинення вказаного правочину.
У відповідності до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано суду належних та допустимих доказів які б вказували, що він не підписував кредитний договір №13.502/94 від 07.03.2007р. та договір поруки б/н від 27.12.2006 р., або що такий договір є нікчемним .
На договори поширюються загальні положення щодо правочинів, встановлені главою 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, а саме з договорів та інших правочинів.
Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу вчиняються у письмовій формі.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Відповідно до ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Додержання письмової форми для даного виду договору є істотною умовою.
Про те, що кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі і недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з йогонікчемністю, також роз'яснено у пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Судом встановлено, що кредитний договір №13.502/94 від 07.03.2007р. та договір поруки б/н від 27.12.2006 р. за формою і змістом відповідають вимогам Закону, а отже є вчиненими.
Матеріали справи вказують на відсутність підстав вважати нікчемним кредитний договір №13.502/94 від 07.03.2007р. та договір поруки б/н від 27.12.2006 р., сторонами якого є ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4. Твердження позивача про не належність йому підпису на вказаних договорах не є підставою для встановлення правочинів нікчемними, а може бути підставою для оспорення дійсності цих правочинів , що в силу встановленого ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності може бути предметом судового розгляду тільки за зверненням особи з відповідним позовом.
Крім того, суд звертає увагу, що будь - яких належних та допустимих доказів які б вказували, що позивач не підписував кредитний договір №13.502/94 від 07.03.2007р. та договір поруки б/н від 27.12.2006 р., позивачем до суду не надано.
Та обставина, що ОСОБА_4 договора не підписував, є підставою для визнання таких договорів недійсними за приписами ст. ст. 203,215 ЦК України, за умови доведеності позивачем своїх доводів. Однак, ОСОБА_4 просив у позовній заяві встановити факт нікчемності правочинів укладених від імені ОСОБА_4 із Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " і вимог про визнання їх недійсними не заявляв.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивач у прохальній частині позову просить суд встановити факт нікчемності правочинів укладених від імені ОСОБА_4 із Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит " при цьому не конкретизовано яких саме правочинів позивач просить встановити факт нікчемності (із зазначенням дат укладення, сторін), що унеможливлює виконання такого рішення, оскільки рішення суду не може стосуватись не обмеженого, не визначеного кола правочинів.
За таких обставин, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" про встановлення факту нікчемності правочинів укладених від імені ОСОБА_4 із Акціонерним товариством "Банк Фінанси та Кредит" є безпідставними, не доведеними, а відтак у їх задоволені слід відмовити.
Окрім вимог про встановлення факту нікчемності правочинів , позивач заявив вимогу до Акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Західне регіональне управління" про стягнення завданої моральної шкоди.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.
Між сторонами виникли виключно кредитно-договірні правовідносини, тому норми статті 1167 ЦК України застосуванню до цих правовідносин не підлягають. Відшкодування моральної шкоди, яку вимагає ОСОБА_4, не передбачено ні умовами кредитного договору, ні умовами договору поруки, ні Законом , а відтак у задоволені такої вимоги слід відмовити.
Окрім того, суд враховує, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про встановлення факту нікчемності правочинів у задоволенні якої судом відмовлено.
У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, а відтак у задоволені позовних вимог слід відмовити з мотивів безпідставності та недоведеності.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки в позові відмовлено, підстав для присудження з відповідача судових витрат суд не вбачає.
Керуючись cт. ст. 202-204, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит " в особі філії "Західне регіональне управління" про встановлення нікчемності правочинів та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца