308/9490/16-а
16.11.2016 р. місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Придачук О.А.
при секретарі - Бомбушкар В.П
за участю позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Ужгороді та м. Мукачеві, інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Ужгород та м. Мукачеві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
14 вересня 2016 року позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 3 № 037727 від 10 вересня 2016 року, винесену інспектором роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Ужгороді та м. Мукачеві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2, посилаючись на те, що вказаною постановою позивача було визнано винним в тому, що 10 вересня 2016 року о 10 годині 15 хв. в м. Ужгороді рухаючись з вулиці Собранецькій в напрямку вулиці Грибоєдова, на перехресті здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме на жовтий, чим порушив вимоги п. 8.7.3. «Ґ». У зв'язку з чим на нього накладено штраф у розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодного порушення вимог ПДР позивачем в понятті ст. 122 КУпАП не було вчинено, оскільки під час повороту на момент включення заборонного сигналу світлофору «жовтий», він не міг зупинитись відповідно до вимог п. 8.10 ПДР України і керуючись п. 8.11 ПДР України продовжив рух в напрямку вул. Грибоєдова. На підставі викладеного просив визнати дії відповідача щодо складання відносно нього постанови про адміністративне правопорушення незаконними; скасувати вищезазначену постанову.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, у своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, посилаючись на той факт, що постанова була винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростовувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що його службовий транспортний засіб рухався позаду і правопорушник поїхав на заборонений сигнал світлофора, а саме на жовтий, у зв"язку з цим ним винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зокрема, відеодоказ вчинення правопорушення, наданий відповідачами, оцінивши докази, які є у справі, у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
10 вересня 2016 року інспектором роти № 2 батальйону УПП у м. Ужгороді та м. Мукачеві ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, посилаючись на те, що 10 вересня 2016 року о 10 год. 15 хв., рухаючись з вул. Собранецької в напрямку вул. Грибоєдова в м. Ужгороді, на перехресті ОСОБА_1 здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме на жовтий, чим порушив вимоги п. 8.7.3 «Ґ».
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача та визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 037727 від 10.09.2016, ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 8.7.3 «Ґ» ПДР України.
Відповідно до п. 8.7.3 «Ґ» - Сигнали світлофора мають такі значення:
ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Як вбачається із обставин вчинення правопорушення, зазначені у постанові, позивач здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофору, а саме на жовтий, що підтверджується як і відеозаписом, який судом досліджувався під час розгляду справи, так і не заперечуються позивачем у позовній заяві.
Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем надано суду достатніх доказів щодо правомірності свого рішення, а тому приходжу до висновку, що оспорювана по справі постанова інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Ужгороді та м. Мукачеві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідає вимогам закону, а відтак відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 71, 158, 160, 163, 167, 171-2 КАС України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Ужгороді та м. Мукачеві, інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Ужгород та м. Мукачеві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Придачук