Справа № 308/2827/16-ц
08 грудня 2016 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради, третя особа приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-
встановив:
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради, третя особа приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2, народився 11.04.1963р., що підтверджується свідоцтвом серії ІV-УР №1316727 про народження, виданим сільською радою с. Галоч від 20.04.1963р., актовий запис №7 від 20.04.1963р.
Батьками Позивача відповідно до вказаного свідоцтва були батько - ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_6. 06 липня 2015 року мати Позивача померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ФМ №192576 про смерть 06 липня 2015 року ОСОБА_7, видане виконкомом Галицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 07 липня 2015 року, актовий запис №14 від 07.07.2015р.. Згідно заповіту померлої, посвідченого 15 лютого 200.1рщза реєстровим номером №1, секретарем Галицької сільської ради, все майно спадкодавця підлягає поділу порівну між Позивачем та його сестрою, - ОСОБА_8.
Спадкодавець на момент смерті володіла житловим будинком № 59, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується Технічним паспортом на вказаний житловий будинок, виготовлений Ужгородським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 25.12.2015р., ОСОБА_9, а також Довідкою №357/01-14 від 28.12.2015р. Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації та реєстрації права власності про відсутність державної реєстрації права власності на вказаний будинок.
Вказану нумерацію будинок, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло Ужгородського району Закарпатської області, отримав відповідно до рішення виконавчого комітету Галицької сільської ради №13 від 22.02.2008р., що підтверджується Довідкою №680/02-13 від 23.12.2015р..
На день смерті спадкодавця ОСОБА_6, за вказаною адресою зареєстровані та проживаючі були відсутні, що підтверджується Довідкою №676/02-13, виданою виконавчим комітетом Галицької сільської ради 21.12.2015р. про зареєстрованих осіб у житловому будинку № 59, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло Ужгородського району Закарпатської області на день смерті спадкодавця ОСОБА_7.
Позивач вказує, що після смерті матері, донька померлої, сестра позивача не прийняла спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Позивач звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом заведена спадкова справа № 22/2015, проте нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на про право на спадщину у зв'язку з тим, що не пред'явлено документів, які встановлюють факт приналежності майна спадкодавцю, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.12.2015р. та Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.02.2016р..
Право приватної власності спадкодавця на домоволодіння підтверджується Рішенням Ужгородського райвиконкому №95 від 19.12.1990р., Витягом Додатком №1 до Рішення Ужгородського райвиконкому №95 від 19.12.1990р. «Список власників будинків за якими оформляється право власності на житлові будинки» та Архівним витягом «Додаток №1 до Рішення Ужгородського райвиконкому №95 від 19.12.1990р. «Список власників будинків за якими оформляється право власності на житлові будинки»», копії яких додаються. У вказаних вище документах власником будинку є батько Позивача, чоловік ОСОБА_7, - ОСОБА_5. Після його смерті спадкування здійснювалось за законом - майно успадкувала дружина та син померлого (мати Позивача та Позивач). Саме вони були зареєстровані та проживали в будинку на момент смерті ОСОБА_5, що підтверджується довідкою №675/03-13 від 21.12.2015р., виданою виконавчим комітетом Галицької сільської ради. Право приватної власності на земельну ділянку в селі Палло, загальною площею 0,43 та, в т.ч. біля житлового будинку - 0,43 га підтверджується Витягом із Рішення дев'ятої сесії двадцять другого скликання Галицької сільської ради від 02.09.1997р..
На підставі вищенаведеного позивач зазначає, що прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини, останній не має можливості оформити в установленому, актами цивільного законодавства, порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, яким є житловий будинок, житловий будинок № 59 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області, оскільки батьки за час свого життя не зареєстрували в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно правовстановлюючий документ на житло, у такий спосіб не оформивши своє право власності в установленому порядку, а отже просить визнати в порядку спадкування за позивачем - ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, житловий будинок № 59 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2016 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 02 червня 2016 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради, третя особа: Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування, - в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_8.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 752 від 06.10.2016 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, матеріали справи підлягають повторному автоматизованому перерозподілу у зв'язку з тим, що суддя Семерак І.О. звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду.
Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2016 року, головуючим суддею визначено ОСОБА_10
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26 жовтня 2016 року замінено у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради, третя особа: Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування, третю особу без самостійних вимог ОСОБА_8 на співвідповідача по справі.
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просила суд визнати в порядку спадкування за позивачем - ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, житловий будинок № 59 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Ужгородського району Закарпатської області не з'явився, надав заяву, згідно якої просить розглянути справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило. На підставі наведеного суд керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Третя сторона без самостійних вимог Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, згідно якої просить розглянути справу без її участі.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ОСОБА_2, народився 11.04.1963р., що підтверджується свідоцтвом серії ІV-УР №1316727 про народження, виданим сільською радою с. Галоч від 20.04.1963р., актовий запис №7 від 20.04.1963р.
Батьками ОСОБА_2 відповідно до вказаного свідоцтва про народження вказано, батька - ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_6.
Відповідно до положень сі. 100 та ст. 101 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року який діяв на час володіння ОСОБА_5 спірного житлового будинку, громадяни могли мати у власності житловий будинок.
Статтею 100 ЦК Української РСР визначалось, що в особистій власності громадян може бути зокрема і жилий будинок. При цьому, глава десята цього кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією. Та навпаки, ст. 128 ЦК Української РСР визначався момент виникнення права власності у набувача майна за договором з моменту передачі речі.
Відповідно до ст. 134 ЦК Української РСР відчуження жилого будинку, що знаходиться в сільській місцевості можливо було лише за умови, коли громадянину в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку.
Право приватної власності на домоволодіння житловий будинок № 59 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області підтверджується Рішенням Ужгородського райвиконкому №95 від 19.12.1990р., Витягом Додатком №1 до Рішення Ужгородського райвиконкому №95 від 19.12.1990р. «Список власників будинків за якими оформляється право власності на житлові будинки» та Архівним витягом «Додаток №1 до Рішення Ужгородського райвиконкому №95 від 19.12.1990р. «Список власників будинків за якими оформляється право власності на житлові будинки»», копії яких додаються. У вказаних вище документах власником будинку є батько ОСОБА_2, чоловік ОСОБА_7, - ОСОБА_5.
Вказану нумерацію будинок, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло Ужгородського району Закарпатської області, отримав відповідно до рішення виконавчого комітету Галицької сільської ради №13 від 22.02.2008р., що підтверджується Довідкою №680/02-13 від 23.12.2015р..
Після звернення позивача до Ужгородського районного БТІ, позивачу було видано Технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна житловий будинок № 59, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області, виготовлений Ужгородським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 25.12.2015р.,
Згідно з довідкою №357/01-14 від 28.12.2015р. Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації та реєстрації права власності, не проводилась реєстрація права власності на вказане нерухоме майно, інформація про відсутність державної реєстрації права власності на вказаний будинок станом на 31.12.2012 року.
Набуття у власність ОСОБА_5 житлового будника № 59 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області здійснювалось у період норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунальною господарства УРСР 31.01.1966 р.
Пунктом 4 зазначеної Інструкції Мінкомгоспу УРСР 31.01.1966 р. встановлювалось, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності, та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР. Тобто Інструкцією не встановлювався обов'язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.
Проте, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання ним актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт під час дії якого вони настали або мали місце.
Зазначені вище документи, свідчать про належне володіння ОСОБА_5 майном, яке було набуте ним на законних підставах, не є самочинним будівництвом та має усі необхідні документ відповідно до законодавства, яке діяло на момент набуття у власність цього майна.
Після смерті ОСОБА_5, який помер 29.01.1992 року, спадкування здійснювалось за законом - майно успадкувала дружина та син померлого (мати Позивача та Позивач).
Які були зареєстровані та проживали в будинку на момент смерті ОСОБА_5, що підтверджується довідкою №675/03-13 від 21.12.2015р., виданою виконавчим комітетом Галицької сільської ради.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року правила Книги 6 ЦК застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності. Відповідно до ст.549 ЦК України (в ред.1963 р.) свідченням прийняття спадщини є фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК (в ред.1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Свідченням прийняття спадщини відповідно до ст.549 ЦК (в ред.1963 р.) є фактичний вступ спадкоємця у володіння та управління спадщиною, при цьому такі дії мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ст.525, ч.2 ст.549 ЦК (в ред.1963 р.)).
Згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. (ст.28 Кодексу про шлюб і сім'ю УРСР в ред.. 1991р.).
Враховуючи, що житловий будинок № 59, який знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області, був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заповіту ОСОБА_5 не склав, тому ОСОБА_6, як дружина відповідно до ст.549 ЦК (в ред.1963 р.) прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, та ОСОБА_2, як син спадкодавця, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується встановленими судом обставинами. Про відмову від прийняття спадщини не заявляли. Доказів про наявність інших спадкоємців суду не представлено.
Судом встановлено, що позивач вступив в управління та володіння спадщиною ОСОБА_2, а саме 1\2 частини житлового будинку, разом з матірю ОСОБА_7, що свідчить про прийняття ними спадщини по 1\4 частині вказаного житлового будинку за кожним, тому суд вважає необхідним для вирішення вказаного позову застосувати норми ЦК України в ред.1963 року, який втратив чинність, але діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування»№4 від 24 червня 1983 року, (яка втратила чинність, але роз'яснювала спірні правові відносини на момент їх виникнення), якщо позивач протягом встановленого строку для прийняття спадщини вступив в управління та володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно.
06 липня 2015 року мати ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ФМ №192576 про смерть 06 липня 2015 року ОСОБА_7, видане виконкомом Галицької сільської ради, Ужгородського району, Закарпатської області від 07 липня 2015 року, актовий запис №14 від 07.07.2015р..
На день смерті ОСОБА_6, за вказаною адресою зареєстровані та проживаючі були відсутні, що підтверджується Довідкою №676/02-13, виданою виконавчим комітетом Галицької сільської ради 21.12.2015р. про зареєстрованих осіб у житловому будинку № 59, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло Ужгородського району Закарпатської області на день смерті спадкодавця ОСОБА_7.
Згідно заповіту померлої ОСОБА_7, посвідченого 15 лютого 2001 року за реєстровим номером №1, секретарем Галицької сільської ради, все майно спадкодавця підлягає поділу порівну між ОСОБА_2 та його сестрою - ОСОБА_8.
Позивач звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом заведена спадкова справа № 22/2015, проте нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на про право на спадщину у зв'язку з тим, що не пред'явлено документів, які встановлюють факт приналежності майна спадкодавцю, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.12.2015р. та Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.02.2016р..
Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно у вигляді нерухомого майна, а саме 3/4 частині вказаного житлового будинку № 59, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області.
Згідно листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена, або коли правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.
Як вже зазначалося вище на випадок своєї смерті мати позивача - ОСОБА_6 залишила заповіт, посвідченого 15 лютого 2001 року за реєстровим номером №1, секретарем Галицької сільської ради, все майно спадкодавця підлягає поділу порівну між ОСОБА_2 та його сестрою - ОСОБА_8.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/ до інших осіб /спадкоємців/.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені.
Згідно ст. 1296 ч.3 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщин) або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У відповідності до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України позивач звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини та надав всі наявні в нього документи на житловий будинок.
Відповідно до змісту ст. 1216 ЦК України, у разі спадкування права та обов'язки спадкодавця переходять до спадкоємців.
На підставі вищенаведеного виникла ситуація, при якій позивач прийняв спадщину, після смерті мати позивача - ОСОБА_6, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини, останній не має можливості оформити в установленому, актами цивільного законодавства, порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, яким є житловий будинок, оскільки батько та мати позивача за час свого життя не зареєстрували в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно правовстановлюючий документ на житло, у такий спосіб не оформивши своє право власності в установленому порядку.
Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Спадкове майно знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради Ужгородського району Закарпатської області як органу місцевого самоврядування. Відповідно до п. 5 та 10, ч. б) ст. 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать б) делеговані повноваження: 5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; 10) облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Позивач про відмову від прийняття спадщини не заявляв, так само відсутні відомості про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_8.
Відповідно до ч.1,2 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8, є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_6 спадкового майна, зокрема у вигляді нерухомого майна, а саме 3/4 частині вказаного житлового будинку № 59, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області. Про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_8 не заявляли. Доказів про наявність інших спадкоємців суду не представлено.
Таким чином, враховуючи доводи позивача, що викладені в позовній заяві, а також наявні в матеріалах справи підтверджуючи тому докази, враховуючи що позивач з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом не звертався, суд вважає, що за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід визнати право власності на 5/8 частину житлового будинку № 59 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області в порядку спадкування за заповітом, таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.10, 11, 12, 60-62, 174, 208, 209, 212-218, 224-226 ЦПК України, п.п.1.13, розділу УП Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 липня 2010 року за № 1692/5), суд,-
вирішив:
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради, ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 5/8 частину житлового будинку №59 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Головна, село Палло, Ужгородського району, Закарпатської області в порядку спадкування.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_10