Справа 303/7286/16-ц
2/303/3165/16
12 грудня 2016 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Штець І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів,-
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів.
12.12.2016 року ухвалою суду відкрито провадження в справі.
Одночасно із поданням позовної заяви до суду позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах суми позову в розмірі 149000,00 грн. Вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Крім того, відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позов забезпечується, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. При цьому згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» також зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що позивач просить суд стягнути на її користь з солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 149000,00 грн.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах суми позову в розмірі 149000,00 грн. Поряд з цим, жодними доказами не підтверджено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Крім того, в заяві про забезпечення позову не зазначено як і не додано відповідних доказів про те, що відповідачі є власниками будь-якого майна. Зазначене позбавляє суд належним чином вирішити зазначене питання.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, необхідною умовою застосування заходів забезпечення позову є існування реальної загрози невиконання чи утруднення невиконання судового рішення по справі, підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог закону, її слід повернути заявнику.
Керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.
Роз'яснити ОСОБА_1, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя А.М.Заболотний