Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3200/16-ц
09.12.2016 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Левка Т.Ю.,
при секретарі - Роман К.С.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому в порядку спадкування за заповітом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.04.2016 року померла її мати ОСОБА_5. Батько позивачки ОСОБА_6 помер раніше - 03.11.2008 року. Після смерті матері позивачки відкрилася спадщина, що складалася із житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в с. в с.Чепа, по вул. Добровольців, №54 Виноградівського району Закарпатської області. Позивачка є спадкоємницею до майна померлої за заповітом. Спадкоємцями за законом є відповідачі по справі, які спадщину не прийняли і не претендують на таку. Спадковий будинок рахується за батьком позивачки, на день смерті якого з ним проживала тільки мати позивачки, яка як дружина померлого чоловіка вступила у фактичне володіння спадковим майном та прийняла спадщину. В зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв"язку із тим, що спадкодавцем за життя не було оформлено правовстановлюючі документи на спадковий будинок та роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, згідно поданої до суду заяви, просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи в судове засідання також не з'явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнають повністю.
Обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивачка в своїй позовній заяві, відповідачі повністю визнали позов, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, тому визнання ними позову прийнято судом.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Згідно із правилами, встановленими п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими Наказом Мін'юсту від 22.02.2012 року N 296/5, для видачі свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, необхідно подати правовстановлюючий документ та Витяг із Державного реєстру речових прав. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Оскільки правовстановлюючий документ на спадкове майно відсутній, позивачка змушена звернутись до суду за визнанням свого права.
Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
В судовому засіданні належними доказами встановлено, що 03.11.2008 року помер батько позивачки ОСОБА_6, після смерті якого залишилось спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в с.Чепа, по вул. Добровольців, №54, Виноградівського району Закарпатської області.
Згідно погосподарської книги № 8 особового рахунку № 03-0247 житловий будинок рахується за померлим батьком позивачки ОСОБА_6, що стверджується наступними документами: довідкою КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» від 05.11.16 року № 897, технічним паспортом на будинок від 03.10.2016 року, довідкою Чепівської сільської ради № 02-40/2073 від 09.11.2016 року про дані, по господарської книги №8, особового рахунку № 02-0247, довідкою про розмір земельної ділянки площею 0,10 га та площею 0,30 та для будівництва та обслуговування житлового будинку та довідкою про склад сім'ї померлої.
На день смерті батька позивачки разом з ним проживала мати позивачки ОСОБА_5, яка була зареєстрована у спадковому будинку.
В 6-ти місячний строк після смерті батька позивачки ніхто із спадкоємців у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не звертався.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадщину прийняла мати позивачки ОСОБА_5, так як вона на день смерті проживала зі спадкодавцем разом в одному будинку і як дружина померлого чоловіка вступила у фактичне володіння спадковим майном.
19 грудня 2002 року ОСОБА_5 склала заповіт за № 162 завірений секретарем Чепівської сільської ради Виноградівськго району Закарпатської області, яким все своє майно, що буде їй належати на день смерті заповіла своїй дочці - позивачці по справі ОСОБА_7.
05.04.2016 року мати позивачки ОСОБА_5 померла. Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в с.Чепа, по вул. Добровольців, №54 Виноградівського району Закарпатської області.
Спадкоємцями до спадкового майна за законом є дочки спадкодавця, відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які спадщину не прийняли і не претендують на таку, що стверджується поданими ними заявами, зареєстрованими секретарем виконавчого комітету Чепівської сільської ради 09.11.2016 року за № № 105,106,107.
Позивачка, як спадкоємець по заповіту, в 6-ти місячний строк після смерті матері звернулася із заявою на прийняття спадщини до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено у зв"язку із тим, що спадкодавцем за життя не було оформлено правовстановлюючі документи на спадковий будинок та роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду, що стверджується листом за вих. № 897 від 05.11.2016 року.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих позивачкою доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1220, 1222, 1261, 1268 - 1270, 1274, 1275 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканкою с. Гетеня, вул. Головна № 32 Виноградівського району Закарпатської області, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому в порядку спадкування за заповітом, загальна корисна площа житлового будинку становить 67,1 кв. м, в тому числі, житлова 46,4 кв. м., допоміжна 20,7 кв. м. який знаходиться в с.Чепа, по вул. Добровольців, №54 Виноградівського району Закарпатської області, що залишився після смерті ОСОБА_5, померлої 05.04.2016 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийОСОБА_8