Справа № 242/5321/16-ц
Провадження № 2/242/1774/16
01 грудня 2016 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 21197,00 грн., моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., вартості проведених експертних досліджень в сумі 700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 травня 2015 року в м. Селидове по вул. Московській з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_1, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП), в результаті якої позивачу, який керував автомобілем NISSAN TIIDA, реєстраційний номер НОМЕР_2, було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
У підтвердження позовних вимог позивач надав суду копії постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2015 р. по справі № 369/7549/15-п, квитанції № 005031 від 9 червня 2015 р., Висновку експертного дослідження № 19 від 23 червня 2015р. з додатками до нього, протоколу огляду транспортного засобу.
Позивач у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки до судового засідання відповідача, належним чином повідомленого та такого, що не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі доказів, що маються в справі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає можливим розглянути справу з постановленням заочного рішення в порядку ст.ст.224-225 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), встановив наступне.
Як встановлено постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2015 р. по справі № 369/7549/15-п, яка набрала законної сили 31 липня 2015 р., 31 травня 2015 р. близько 16-15 год. в м. Селидове, по вул. Московській, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_3, на перехресті вул.Московської та вул. Берегової не надав перевагу в русі автомобілю NISSAN TIIDA, державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі по вул. Береговій під керуванням громадянина ОСОБА_3 в м. Селидове. В результаті зазначених дій відповідач порушив вимоги п.п. 16.11. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України. Вина гр. ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія АВ2 № 220447 та схемою ДТП. У зв'язку з вищевикладеним, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. на користь держави.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 559671, ОСОБА_4 є власником автомобіля NISSAN TIIDA, державний номерний знак НОМЕР_2.
Відповідно до положень частини 4 статті 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що саме відповідач є винним у скоєнні ДТП та заподіянні шкоди внаслідок цієї ДТП.
Відповідно до Висновку експертного дослідження № 19 від 23 червня 2015 р., складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз, свідоцтво № 505 від 22.08.2014 р.), вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля NISSAN TIIDA, державний номерний знак НОМЕР_2, на момент складення висновку склала 21197,53 грн.
Згідно із квитанцією № 005031 від 9 червня 2015 р., вартість проведених експертних досліджень склала 700,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана зокрема з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ст. 1188 ЦК України, шкода, заподіяна зіткненням двох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, заподіяна одному з вини другого, відшкодовується винною особою.
Судом встановлено і не спростовано сторонами, що транспортному засобу позивача в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 31.05.2015 року, спричинено механічні ушкодження, які згідно висновку експерта, спричинили позивачу матеріальні збитки в сумі 21197,53 грн., крім того позивачем понесено витрати на послуги експерта у розмірі 700 грн.
Враховуючи викладене та вимоги ст. 174 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 21197,53 грн. та витрат на послуги експерта у розмірі 700 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, що її заподіяла, при наявності її вини.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Закон не виключає визнання моральної шкоди заподіяною у випадку заподіяння шкоди майну особи.
Позивач посилається на те, що внаслідок ДТП йому заподіяно моральну шкоду, пов'язану з тим, що протягом тривалого часу йому довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, спрямовувати грошові кошти із сімейного бюджету на ремонт пошкодженого автомобіля, що призвело до виникнення у нього пригніченого стану, розладу сімейних стосунків, позбавлення його родини можливості виїжджати на відпочинок та інших суттєвих незручностей, які виникли у зв'язку з відсутністю автомобіля.
При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд враховує роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р., № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позивачу завдано моральну шкоду та відповідно до ст. 1167 ЦК України, позивач вправі вимагати від винної особи - відповідача відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Позивачу даним ДТП і пошкодженням у ДТП належного йому автомобіля дійсно заподіяно моральну шкоду, яка полягає у нервовому напруженні і хвилюванні, пережитому при ДТП, у суттєвому погіршенні стану майна, яке на тривалий час виключало можливість його використання за призначенням, у тих негативних наслідках, що настали для позивача, у побутових незручностях, у тому, що позивач був обмежений у пересуванні через відсутність власного автомобіля і можливості ним користуватись за призначенням як засобом проїзду і перевезення, що потребувало від нього додаткових і суттєвих зусиль для організації звичайного способу життя.
При вирішенні питання стосовно розміру компенсації моральної шкоди, яку належить стягнути на користь позивача, суд враховує обставини справи, характер і ступень моральних страждань та негативних наслідків, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, з характеру і обсягу заподіяної моральної шкоди, суд дійшов до висновку, що розмір грошового відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2000,00 грн. і буде достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди, у задоволенні решті позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 551,20 грн., покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 88, 213-218, 224-225 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівка, вул. Молодіжна, 3/38, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: 85400, м. Селидове, вул. Леніна, 6/1, матеріальну шкоду в сумі 21197,53 грн., моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., вартість проведених експертних досліджень в сумі 700,00 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 551,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до місцевого суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис)