Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2845/16-ц
08.12.2016 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Надопта А.А.,
при секретарі - Онисько С.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно.
Вимоги позову мотивовано тим, що 03 березня 2016 року померла мати позивача- ОСОБА_6. Після її смерті залишилося спадкове майно - жилий будинок з надвірними будівлями в с.Веряця по вул.Миру,75 та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку за цією ж адресою. На випадок своєї смерті нею був зроблений заповіт, яким все своє майно заповіла позивачці ОСОБА_1. Спадкоємцями щодо майна померлої були рідні сестри позивачки-відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які спадщину не приймали.
Даний жилий будинок належав матері позивачки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 11.07.2003 року державним нотаріусом ОСОБА_7
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» за №753 від 23.09.2016 року та технічного паспорту на житловий будинок даний житловий будинок з надвірними будівлями будівництвом завершений і його вартість складає 315 718,00 гривень. Згідно даних КП «Виноградівське РБТІ» житловий будинок з надвірними будівлями в с.Веряця по вул.Миру,75 рахується за ОСОБА_6 на підставі будівельного паспорту, виданого 04.09.2008 р., а отже не є самочинним будівництвом та збудований з дотриманням всіх будівельних норм і правил, однак за життя нею не був виготовлений правовстановлюючий документ на нього.
Позивачкою ОСОБА_1 фактично прийнято спадщину (ч.3 ст.1268 ЦК України), так як позивачка проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті, про що свідчить відмітка про реєстрацію місця проживання у паспорті позивачки. За оформленням спадщини позивачка звернулася до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, якою 14.10.2016 року за реєстром №3770, видано на ім'я позивачки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд в с.Веряця по вул.Миру,75.
Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок з надвірними будівлями в с.Веряця по вул,Миру,75 позивачці було відмовлено по причині розбіжностей площ жилих приміщень в правовстановлюючому документі та технічному паспорті і надане роз'яснення стосовно неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на спадкове майно.
Позивачка ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлена належним чином своєчасно, в судове засідання не з'явилася, однак до суду подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та про те, що вимоги позову підтримує повністю та просить суд такі задоволити.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлені належним чином своєчасно, в судове засідання не з'явилися, однак до суду подали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності та про те, що не заперечують проти задоволення заявленого до них позову.
Приватний нотаріус ОСОБА_5, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлена належним чином своєчасно, в судове засідання не з'явилася, однак до суду подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов»язків.
Частиною 1 ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
При здійсненні правосуддя (ст.4 ЦПК) у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Завданнями цивільного судочинства (ст.1 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.10,11,59,60,61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов»язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В судовому засіданні встановлено, що 03 березня 2016 року померла мати позивача- ОСОБА_6. Після її смерті залишилося спадкове майно - жилий будинок з надвірними будівлями в с.Веряця по вул.Миру,75 та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку за цією ж адресою. На випадок своєї смерті нею був зроблений заповіт, яким все своє майно заповіла позивачці ОСОБА_1. Спадкоємцями щодо майна померлої були рідні сестри позивачки-відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які спадщину не приймали.
Даний жилий будинок належав матері позивачки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 11.07.2003 року державним нотаріусом ОСОБА_7
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» за №753 від 23.09.2016 року та технічного паспорту на житловий будинок даний житловий будинок з надвірними будівлями будівництвом завершений і його вартість складає 315 718,00 гривень. Згідно даних КП «Виноградівське РБТІ» житловий будинок з надвірними будівлями в с.Веряця по вул.Миру,75 рахується за ОСОБА_6 на підставі будівельного паспорту, виданого 04.09.2008 р., а отже не є самочинним будівництвом та збудований з дотриманням всіх будівельних норм і правил, однак за життя нею не був виготовлений правовстановлюючий документ на нього.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як визначено ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до листа ВССУ від 16.05.2013р. за №24-753\0\4-13 виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкодавця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (ст.1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державну реєстрацію (ст. 1299 ЦК).
Позивачкою ОСОБА_1 фактично прийнято спадщину (ч.3 ст.1268 ЦК України), так як позивачка проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті, про що свідчить відмітка про реєстрацію місця проживання у паспорті позивачки. За оформленням спадщини позивачка звернулася до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, якою 14.10.2016 року за реєстром №3770, видано на ім'я позивачки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд в с.Веряця по вул.Миру 75, Виноградівського району.
Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок з надвірними будівлями в с.Веряця по вул,Миру,75 позивачці було відмовлено по причині розбіжностей площ жилих приміщень в правовстановлюючому документі та технічному паспорті і надане роз'яснення стосовно неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на спадкове майно.
За змістом ст.392 ЦК України власник майна може звернутися з позовом в суд про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позивачка своєчасно прийняла спадщину, володіє фактично вище вказаним будинком, оформлено право власності на земельну ділянку під цим жилим будинком, а тому існують підстави для визнання за позивачкою права власності на спадкове майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Керуючись ст.ст. 10, 27, 60, 61, 169, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.16, 392 ЦК України, ст. 124 Конституції України,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, 15.06.1970 р.н, ІПН НОМЕР_1 право власності на спадкове майно, а саме:житловий будинок з надвірними будівлями в с.Веряця по вул.Миру, буд.№75, Виноградівського району Закарпатської області, загальна площа якого становить 142,1 кв.м., в т.ч. житлова - 92,1 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийОСОБА_8