04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" грудня 2016 р. Справа№ 910/13928/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін
від позивача: Панов В.С. - представник за дов. б/н від 26.01.2016 року;
від відповідача: Нестеришин Я.С. - керівник,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року
у справі № 910/910/13928/16/16 (суддя: Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест"
до Приватного акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Товариство з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод" (далі - відповідач) про витребування частини стелажної системи для зберігання піддонів у кількості 37 штук, що знаходяться за адресою м. Київ вул. Сім'ї Хохлових, 8 вартістю 92 500, 00 грн.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що частина стелажної системи для зберігання піддонів у кількості 37 штук набута відповідачем без правової на це підстави.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року у справі № 910/13928/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема суд першої інстанції неправомірно до спірних правовідносин не застосував ст. 1212 Цивільного кодексу України. Пославшись при цьому на постанову Верховного суду України від 08.06.2016 року за №6-3089ц15.
Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що подані скаржником докази не підтверджують права власності скаржника на майно, яке витребовується у відповідача у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованості.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 7.11.2016 року у справі № 910/13928/16 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" прийнята до провадження.
У судовому засіданні 01.12.2016 року позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року по справі №910/13928/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
01.11.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Київський мотоциклетний завод" та (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" (орендар) було укладено договір оренди № 210 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове (строкове) платне користування приміщення - частину нежилої будівлі корпусу № 4, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, загальною площею: 4 961, 8 кв.м., що є не споживчою річчю та належить орендодавцю на праві власності відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 17.08.2000 року із записом у реєстровій книзі № 9з-2 за реєстровим № 686-з (далі - приміщення).
Згідно п. 1.2. договору, приміщення орендується орендарем для здійснення ним господарської діяльності, зокрема, для розміщення складу.
Відповідно до п.п 2.1. - 2.3. договору приміщення повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 3 робочих днів з дня підписання договору оренди. Факт передачі орендодавцем орендарю приміщень оформлюється сторонами актом приймання-передачі приміщення. З дня оформлення (підписання) акту приймання-передачі приміщень, починається обчислення строку договору.
За користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату (п. 3.1. договору).
Договір оренди набирає чинності з моменту підписання його сторонами та вважається укладеним з моменту підписання його сторонами, скріплення печатками та оформлення (підписання) акту приймання-передачі приміщень. Строк дії договору оренди з моменту укладення договору до 01.11.2015 року (п.п. 8.1. - 8.3. договору).
За актом приймання-передачі від 01.11.2014 року до договору оренди № 210, орендодавець передав, а орендар прийняв нежиле приміщення корпусу № 4, за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, загальною площею 3 000 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи строк дії договору не продовжувався, тому термін його дії завершився 01.11.2015 року.
Позивач в позовній заяві зазначає, що після закінчення дії договору в орендованому приміщенні залишилося майно, яке належить йому на праві власності, а саме: частина стелажної системи для зберігання піддонів у кількості 37 штук на підставі договору поставки № 311013-001 від 31.10.2013 року і накладної № 311009 від 31.10.2013 року. В свою чергу відповідач нібито позбавив Товариство з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" можливості вивезти своє майно з раніше орендованого приміщення. 26.10.2015 року, згідно доводів позивача, відповідачем було умисно заблоковано виїзд транспортного засобу із основними засобами позивача, після чого була викликана поліція.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 18.05-01, в якій вимагав від відповідача у добровільному порядку надати ТОВ "Веско Інвест" можливість отримати належні йому на праві власності основні засоби товарно-матеріальні цінності, а саме частинної стелажної системи для зберігання піддонів у кількості 37 шт (а.с. 29).
У відповідь на вказану вище претензію ПрАТ "Київський мотоциклетний завод" повідомило ТОВ "Веско Інвест", що елементи стелажної системи, які знаходяться на території ПрАТ "КМЗ", будуть повернуті власнику цих елементів за умови надання ініціюючою стороною документів на підтвердження права власності чи володіння цими елементами.
Таким чином, згідно доводів позивача, спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач заволодів майном, яке належить на праві власності ТОВ "Веско Інвест" без правових на це підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги обґрунтовано нормами ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Віндикаційними позовами захищається правомочність володіння, що належить власникові або іншій особі, яка отримала право володіння річчю на законній підставі( у тому числі на підставі договору, який не визнано недійсним).
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 3 цієї статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Тобто незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем в суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України).
Як доказ наявності у позивача права власності на спірне майно - стелажні системи для зберігання піддонів у кількості 47 шт., Товариство з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" надав суду наступні фактичні дані:
- копія договору поставки № 311013-001 від 31.10.2013 року;
- копія інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей № ІНВ 1 від 02.02.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8;
- копія оприбуткування товару № 578 від 27.10.2015 року;
- висновок щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей і даними бухгалтерського обліку від 03.02.2016 року;
- фотознімки та відеозаписи від 05.10.2016 року;
- копія акту опису товарно-матеріальних цінностей;
- копія договору оренди № 0915/1 від 01.09.2015 року разом з додатками.
Приватним акціонерним товариством "Київський мотоциклетний завод" 17.10.2016 року до матеріалів справи було додано оригінал довідки про те, що 27.10.2015 року при проведенні щорічної інвентаризації у корпусі № 4 було виявлено майно (товарно-матеріальні цінності), яке не належить ПрАТ "КМЗ", а саме:
- стойки стелажів в кількості 31 шт. на суму 77 500, 00 грн;
- стойки стелажів в кількості 6 шт. на суму 9 000, 00 грн;
- електронавантажувач з електробатареєю в кількості 1 шт. на 50 000, 00 грн.
Відповідно до листа № МЗ-316 від 16.06.2016 року, відповідач не заперечує проти повернення елементів стелажної системи їх власнику, однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" не надано жодних документів, які підтверджують право власності на елементи стелажної системи (ні кількість, ні вартість, ні назви стелажної системи).
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, подані позивачем докази не підтверджують права власності на майно, яке витребовується ним у відповідача.
З оглядку на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як наладжене твердження скаржника, що до спірних правовідносин судом першої інстанції слід було застосовувати ст. 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника на правову позицію, що міститься в постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року № 6-3089ц15, оскільки, правова позиція Верховного Суду України, що міститься у вищезазначеній постанові, а саме, щодо витребовування майна від добросовісного набувача, не стосується даної правової ситуації.
Так, згідно договору поставки № 311013-001 від 31.10.2013 року та накладної № 311009 від 31.10.2013 року до договору (наявні в матеріалах справи), позивач придбав ряд товарно-матеріальних цінностей, зокрема і 3 стелажних системи для зберігання піддонів. Ні у договорі, ні у накладній до договору не вказано, чи мають такі системи складові частини, а якщо мають - то які.
В інвентаризаційному описі товарно-матеріальних цінностей № ІНВ 1 від 02.02.2015 року зазначені стійки стелажної системи для зберігання піддонів, які є предметом договору поставки № 311013-001 від 31.10.2013 року не були.
Власник, що пред'являє вимогу про повернення йому майна, яке належить йому на праві власності, повинен довести, що як раз це майно є об'єктом його права власності, тобто індивідуалізувати його. Якщо індивідуалізувати майно неможливо, неможливо і задоволення віндикаційного позову.
З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявності права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" на спірне майно (частину стелажної системи для зберігання предметів у кількості 37 шт.), Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що подані скаржником докази не підтверджують права власності скаржника на майно, яке витребовується у відповідача у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованості, як безпідставне та таке що не відповідає матеріалам справи.
Так, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року у справі №910/13928/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" - задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веско Інвест" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року у справі №910/13928/16 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/13928/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
О.М. Гаврилюк