донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
Іменем України
07.12.2016 справа № 908/1806/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:ОСОБА_1
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3О
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:ОСОБА_4, довіреність № б/н від 24.05.16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", с. Васильківці Тернопільської області,
на рішення господарського суду Запорізької області
від11.08.2016 (повне рішення складено 18.08.16)
по справі№ 908/1806/16
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", с. Васильківці Гусятинського Тернопільської області,
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м. Запоріжжя,
провизнання недійсними договорів купівлі-продажу № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, № МАН-1-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-7-0209/14 від 02.09.2014, № ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Попова І. А.) від 11.08.2016 по справі № 908/1806/16 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області (далі - ТОВ «Мрія-Лізинг»), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі", м. Запоріжжя (далі - ТОВ «Колексі»), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, № МАН-2-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-4-0209/14 від 02.09.2014, № ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014 відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Мрія-Лізинг" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 по справі № 908/1806/16, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування ним обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, апелянт зазначає, що ТОВ «Колексі» було відомо про обмеження повноважень директора ТОВ «Мрія-лізинг» щодо підписання спірних договорів купівлі-продажу, оскільки про такі обмеження зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, в преамбулі спірних договорів міститься посилання на Статут позивача, що також, на думку позивача, свідчить про обізнаність ТОВ «Колексі» про встановлені п. 12.8 Статутом обмеження повноважень директора ТОВ «Мрія-Лізинг», зокрема, і на укладення спірних договорів.
Апелянт посилається на те, що ненадання відповідної згоди на укладення спірних договорів Загальними Зборами Учасників ТОВ «Мрія-Лізинг» вбачається з наявних в матеріалах справи рішень Загальних Зборів Учасників ТОВ «Мрія-Лізинг» і яким, на думку апелянта, господарським судом не було надано належної правової оцінки.
Також, апелянт вважає, що суд необґрунтовано відмовив йому у прийнятті заяви про зміну предмету позову (уточнення позовних вимог) щодо зобов'язання ТОВ «Колексі» повернути у власність ТОВ «Мрія-Лізинг» майно в натурі, визначене та отримане ним за спірними договорами.
Крім того, апелянт посилається на те, що суд безпідставно не взяв до уваги, що спірні договори підписані директором позивача з перевищенням повноважень та в порушення вимог п.п. 12.1, 12.4, 12.8 Статуту товариства, а посилання в рішенні суду на те, що за спірними договорами товариство не прийняло на себе зобов'язань, не відповідає обставинам справи.
Заявник апеляційної скарги також не погоджується з висновком суду, що покупець не був обізнаний про обмеження повноважень особи, що підписала договори від імені продавця.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Колядко Т. М., судді - Скакун О. А., Татенко В. М.) від 08.09.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.10.2016.
У подальшому розгляд справи відкладався, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 за клопотанням позивача від 01.11.2016 (вх. № 02-27/6912/16 від 01.11.2016) строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 23.11.2016.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Татенка В. М., судді Черноти Л. Ф. та перебуванням на лікарняному судді - Скакуна О. А. на дату розгляду справи розпорядженнями в.о. керівника апарату суду № 1563 від 22.11.2016, № 1575 від 23.11.2016 та № 1647 від 05.12.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до яких було змінено склад колегії суддів.
Остаточно апеляційна скарга розглянута в судовому засіданні 07.12.2016 колегією у складі: головуючий суддя - Колядко Т. М., судді - Татенко В. М., Попков Д. О.
У судове засідання 07.12.2016 з'явився представник відповідача, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні свого повноважного представника. Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки заявником не доведено неможливість направлення до суду іншого представника.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції сторонами подано додаткові документи, неможливість подання в суд першої інстанції яких визнана апеляційним судом обґрунтованою, а тому зазначені документи відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з урахуванням наступного.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Мрія-Лізинг» звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Мрія-Лізинг» та ТОВ «Делівері Трейд» (перейменовано у ТОВ «Колексі»), посилаючись на те, що директори позивача підписали їх всупереч вимогам Статуту товариства (п. 12.8) та наявність зауважень про обмеження повноважень директора при укладенні договорів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Оскільки Загальні збори товариства не надавали згоди директору на укладання спірних договорів та в подальшому не схвалили їх, позивач вважає, що зазначені в позові договори купівлі-продажу є недійсними відповідно до ст.ст. 92, 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, пунктом 12.8 Статуту ТОВ «Мрія-Лізинг» передбачено, що укладення договорів та вчинення інших правочинів Директором можливе лише за умови одержання попередньої згоди Зборів Учасників щодо: 1) будь-яких договорів та правочинів, пов'язаних із прийняттям Товариством на себе зобов'язань, сумарна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 (десяти тисяч) доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день вчинення правочину; 2) будь-яких договорів та правочинів, спрямованих на відчуження або придбання об'єктів нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, незалежно від їх вартості; 3) будь-яких договорів та інших правочинів щодо застави та іншого обтяження активів Товариства, надання або отримання Товариством позик та іншої фінансової допомоги.
Судом зроблено висновок, що обмеження, про які зазначено у наведеному пп. 1 п. 12.8 Статуту, стосуються виключно договорів та правочинів, за якими товариство приймає на себе зобов'язання, і що зазначене випливає з усього контексту п. 12.8 Статуту, оскільки наступний підпункт прямо вказує на договори та правочини, спрямовані на відчуження або придбання певного майна.
З таким висновком погодитись не можна, оскільки договір купівлі-продажу є двостороннім, права та зобов'язання за ним виникають як у продавця, так і в покупця. Зокрема, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Оскільки в пп. 1 Статуту мова йде про «зобов'язання, сумарна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 доларів США», відсутні підстави вважати, що обмеженню підлягає лише відповідне грошове зобов'язання, тобто зобов'язання ТОВ «Мрія-Лізинг» передати за кожним із спірних договорів майно (техніку), вартість якого перевищує 10 000 доларів США також, безумовно, відноситься до зобов'язань, укладення договорів щодо яких потребує одержання попередньої згоди Зборів учасників товариства.
Посилання суду на зміст інших підпунктів пункту 12.8 Статуту є некоректним, оскільки в них йдеться, зокрема, про відчуження об'єктів нерухомого майна, в той час як предметом спірних договорів є транспортні засоби (техніка).
Колегія суддів не може погодитись також із висновком суду першої інстанції щодо необізнаності відповідача (покупця за договорами) про обмеження повноважень директора ТОВ «Мрія-Лізинг».
Так, згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Позивач вважає, що покупець за договорами був обізнаний про відповідні обмеження директора продавця, оскільки про них було зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ), як це передбачено п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів.
Матеріали справи містять відповідні виписки з ЄДРПОУ станом на 14.08.2014, 02.09.2014, в яких у розділі "Прізвище,ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" відповідно зазначено: "ОСОБА_5, 26.08.2010, згідно статуту" та станом на 01.11.2014 - «ОСОБА_6, 22.09.2014 (обмеження повноважень, в т.ч. на укладення правочинів, згідно Статуту)".
Зазначене свідчить про внесення в ЄДРПОУ в установленому порядку обмежень щодо повноважень директора ТОВ «Мрія-Лізинг» на укладення договорів.
Також суд всупереч своєму висновку про недоведеність обізнаності відповідача про обмеження повноважень директора іншої сторони за договорами зазначив наступне: якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6, ст. 203 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
З огляду на оплатний характер договору купівлі-продажу, ціна договору є істотною умовою.
Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Організаційно-правовою формою позивача є товариство з обмеженою відповідальністю.
Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч. 1 ст. 143 Цивільного кодексу України).
Статут товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, має містити: відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень.
Статутом ТОВ «Мрія-Лізинг», зокрема, передбачено, що до виключної компетенції Зборів Учасників належить: надання попередньої згоди на укладення договорів, вчинення правочинів та інших дій Директором у випадках, передбачених цим Статутом (п. 11.2.12)
Відповідно до п.п. 12.1, 12.2 Статуту одноособовим виконавчим органом Товариства є Директор Товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства, є підзвітним Зборам Учасників та організовує виконання їх рішень, Директор обирається Зборами Учасників та здійснює свої повноваження до моменту прийняття Зборами Учасників рішення про його відкликання.
Згідно з п. 12.5.2 Статуту Директор діє від імені Товариства без довіреності та представляє інтереси у відносинах з будь-якими державними органами, юридичними та фізичними особами.
У п. 12.8 Статуту встановлені обмеження повноваження Директора на укладення Договорів та вчинення інших правочинів, зокрема щодо будь-яких договорів та правочинів, пов'язаних із прийняттям Товариством на себе зобов'язань, сумарна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 доларів США за офіційним обмінним курсом НБУ на день вчинення правочину (п.п. 1 п. 12.8).
Відповідно до п. 12.9 будь-які договори та інші правочини, укладені Товариством або від його імені з порушенням вказаних у п. 12.8 обмежень, є недійсними. Наступне схвалення таких правочинів Зборами Учасників робить їх дійсними з моменту укладення.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що в силу наведених положень Статуту ТОВ «Мрія-Лізинг» спірні договори належать до договорів, рішення про вчинення яких відноситься до компетенції Загальних Зборів товариства і директор не мав повноважень на їх укладення без одержання попередньої згоди Зборів Учасників товариства.
Докази такої попередньої згоди суду сторонами на надані.
Наявні в матеріалах справи копії протоколів Загальних Зборів учасників ТОВ «Мрія-Лізинг», якими вирішено питання про зняття з обліку та подальший продаж належних товариству транспортних засобів (а. с. 166-185 т. 1) колегія суддів оцінює критично, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України (копії належним чином не засвідчені), тому не можуть розглядатись в якості доказів. Крім того, частина наданих протоколів не підписана, а їх зміст не стосується надання директору згоди на укладення договорів купівлі-продажу.
Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Зазначена стаття визначає випадки і умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені особи її представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.
Оскільки суд в оскаржуваному рішенні обмежився посиланням на пояснення представника відповідача, надані в судовому засіданні, про виконання договорів, колегія суддів витребувала відповідні докази.
Матеріали справи (акти приймання-передачі техніки (Товару), а. с. 24-28, 40-48, 54-56, 62-63, 71-74, 80-81, 87-88, 94-96) та надані відповідні докази оплати свідчать про виконання спірних договорів.
Оскільки платіжні відомості не містять вказівки на посаду особи, за розпорядженням якої була здійснена оплата, а акти приймання передачі техніки (Товару) за спірними договорами підписані директорами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що не мали відповідних повноважень на підписання договорів, колегія суддів вважає, що надані документи про виконання спірних договорів не є належними доказами їх схвалення ТОВ «Мрія-Лізинг», яке представляли зазначені посадові особи.
Крім того, виконання або невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним (п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту «і» ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану у Статуті товариства, належить до компетенції загальних зборів.
Таким чином, усі спірні договори купівлі-продажу, оскільки вони укладені на суму, що перевищує 10 000 доларів США за офіційним обмінним курсом НБУ на день вчинення правочину, підлягали затвердженню загальними зборами товариства.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що таким чином законодавець визначив орган, який може схвалити правочин (договір), укладених з перевищенням повноважень, визначених статутом товариства з обмеженою відповідальністю.
Крім того, в Статуті позивача прямо передбачено, що будь-які договори та інші правочини, укладені товариством або від його імені з порушенням вказаних у п. 12.8 обмежень, є недійсними. Наступне схвалення таких правочинів Зборами Учасників робить їх дійсними з моменту укладення (п. 12.9).
Доказів схвалення спірних правочинів саме загальними зборами ТОВ «Мрія-Лізинг» відповідач суду не надав. Будь-яких клопотань про витребування доказів господарським судом у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України заявлено не було.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що наступне схвалення спірних договорів купівлі-продажу саме юридичною особою - ТОВ «Мрія-Лізинг», яку представляв директор при укладанні договорів, відповідачем не доведено.
Оскільки п. 12.8 Статуту позивача вимагає, аби перед вчиненням правочину, укладенням договору, директор, який має повноваження вчиняти правочини від імені товариства, одержав попередню згоду зборів учасників товариства, це означає, що без такої згоди він не має повноважень на вчинення (укладення) відповідного договору, тобто сформована ним воля на вчинення правочину не є волею товариства.
Утім однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ «Мрія-Лізинг» та ТОВ «Делівері Трейд», які є предметом спору, є недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вимоги апеляційної скарги щодо розгляду та задоволення уточнення позовних вимог про повернення майна, переданого за спірними договорами, задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до розгляду зазначену вимогу з підстав, викладених у рішенні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг», с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 у справі № 908/1806/16 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2016 у справі № 908/1806/16 скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг», с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, задовольнити.
Визнати недійсними укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері Трейд» договори купівлі-продажу: № АМВ-2-1408/14 від 14.08.2014, № АМЛ-3-1408/14 від 14.08.2014, № МАН-1-1408/14 від 14.08.2014, № ОБЛ-5-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-6-1408/14 від 14.08.2014, № СПТ-4-1408/14 від 14.08.2014, № СГТ-7-0209/14 від 02.09.2014, № ТМЦ-8-0111/14-МЛДТ від 01.11.2014".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колексі" (69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Тролейбусна, будинок 34, код ЄДРПОУ 39335628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (48257, Тернопільська обл., Гусятинський район, село Васильківці, код ЄДРПОУ 35855770) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 11 024, 00 грн. та апеляційної скарги в розмірі 12 126, 40 грн., в загальному розмірі 23 150, 40 грн.
Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: В.М. Татенко
ОСОБА_3