Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"05" грудня 2016 р. Справа № 911/3363/16
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. при секретарі судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мультівак Україна”, Київська обл., с. Нові Петрівці
до товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”, Київська обл., с. Гаврилівка
про стягнення 273064,42 гривень
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.03.2016;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №56/КАМ/Ю від 21.01.2016;
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Мультівак Україна” звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” про стягнення 273064,42 гривень, з яких 234858,24 гривень основного боргу, 38206,18 гривень пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки №46/2011/1+1545/КАМ-Ю від 02.06.2011 товару.
23.11.2016 представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Просить сплачені грошові кошти у розмірі 234858,24 гривень зарахувати наступним чином: 38206,18 гривень зарахувати як пеню за порушення грошових зобов'язань; 196652,06 гривень зарахувати як сплату основного боргу на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України. Стягнути з відповідача залишок заборгованості в розмірі 38206,18 гривень.
Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне, що застосування ст. 534 Цивільного кодексу України з урахуванням цього платежу в рахунок сплати спочатку пені у розмірі 38206,18 гривень не вбачається виправданим, оскільки сума про стягнення пені є складовою предмету спору у справі, а тому проведення платежу після порушення провадження у справі може бути зараховано спочатку у сплату суми основного боргу, тим більше враховуючи, що в платіжному дорученні вказано призначення платежу: оплата згідно до рахунку №432 від 29.03.2016 за кліпси, а тому суд сприймає цю заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині зменшення розміру суми основного боргу.
Заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом та в подальшому розгляд справи здійснюватиметься щодо вимог про стягнення 38206,18 гривень пені.
05.12.2016 представником відповідача через канцелярію суду було подано заяву про розстрочку виконання рішення на чотири місяці.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Розгляд справи відкладався.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.06.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (покупець) був укладений договір поставки №46/2011/1+1545/КАМ-Ю.
На умовах і в порядку, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця пакувальні матеріали, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Ціна та найменування якого зазначається у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.п. 1.1.-1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору асортимент, ціна, кількість та одиниця виміру вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору та передбачається у видаткових накладних на кожну окрему партію товар.
Постачальник самостійно та за свій рахунок здійснює поставку товару на склад покупця. Поставка товару на об'єкт покупця здійснюється постачальником на умовах терміну (Delivered Duty Paid) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС-2000 (видання МТП №560, введені в дію з 01.01.2000), що застосовуються з урахуванням особливостей положень даного договору (п.п. 3.1., 3.2. договору).
Ціни на товар, що поставляється постачальником, зафіксовані у національній валюті України - гривні. Ціни на товар узгоджуються сторонами та визначаються в специфікаціях та видаткових накладних. Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України - гривні на наступних умовах: 10% передоплата; 90% не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів розрахунковий рахунок постачальника. Загальна саму кожної окремої поставки визначається в рахунку-фактурі та у видаткових накладних на товар. Загальна сума договору визначається вартістю отриманого та оплаченого товару протягом строку дії даного договору (п.п. 4.1.-4.6. договору).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 9.1. договору).
На виконання умов договору поставки №46/2011/1+1545/КАМ-Ю від 02.07.2011 позивач поставив товар на суму 234858,24 гривень, що підтверджується видатковою накладною від 04.04.2016 №431, яка підписана представником відповідача ОСОБА_3, довіреність №КА-422 від 04.04.2016, без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видатковій накладній вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару.
14.09.2016 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про наявну заборгованість з проханням сплатити грошові кошти в сумі 234858,24 гривень. Лист з додатками був отриманий відповідачем 16.09.2016, що підтверджується повідомленням про вручення. Повідомлення про заборгованість було залишено без відповіді.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 38206,18 гривень пені (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Доказів сплати відповідачем зазначеної суми суду не надано.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до п. 6.3.1 договору покупець за даним договором за порушення строків оплати товару, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості поставленого, але неоплаченого товару.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого товару нараховано 38206,18 гривень пені за період з 19.04.2016 по 12.10.2016 відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.
Таким чином, позов про стягнення пені в розмірі 38206,18 гривень, яка нарахована позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.
05.12.2016 представником відповідача через канцелярію суду було подано заяву про розстрочку виконання рішення на чотири місяці.
Вказане клопотання відповідача залишене судом без задоволення, з огляду на таке.
Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до статті 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як зазначено в п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не вжив ніяких заходів з метою щоб ці наслідки не настали, а доказів скрутного фінансового становища не надано.
У зв'язку із тим, що відповідач не зазначив обставин та доказів на їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, судом самостійно таких обставин також не встановлено, отже у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на розстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду без задоволення.
Щодо відшкодування витрат на оплату судового збору суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з платіжного доручення №2247 від 13.10.2016, позивачем сплачено судовий збір у сумі 4095,97 гривень.
Ціна позову з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову становить 38206,18 гривень.
Таким чином, виходячи із зазначеної ціни позову, розмір судового збору становить 1378,00 гривень (за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.) та саме у цьому розмірі (1378,00 гривень) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В решті ж судовий збір може бути повернуто позивачу із державного бюджету в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка, код 30160757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» (07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, пров. 1-го Травня, 30, код 37640186) 38206,18 гривень пені та 1378,00 гривень судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 05.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.12.2016.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.М. Колесник