ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.12.2016Справа №910/17621/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства Київської обласної ради "Управління споруд"
про cтягнення 1 986 620,17 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Іваненко І.П., за довіреністю № 91/2016/07/27-2 від 27.07.2016
Від відповідача: Герус Ю.М. за договором № 100/2015 від 16.11.2015
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства Київської обласної ради "Управління споруд" про стягнення 1 986 620,17 грн., у тому числі 1 713 798,61 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 194 947,53 грн. інфляційної складової боргу, 25 105,82 грн. трьох відсотків річних та 52 768,22 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3023 від 01.01.2013 на користування електричною енергією.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17621/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.11.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 25.10.2016 від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2016 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Громадянин Герус Ю.М., який з'явився у судове засідання оригіналів документів на підтвердження своїх повноважень наразі надати не зміг.
Отже, суд не може визнати громадянина Геруса Ю.М. уповноваженим представником відповідача у даному судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 02.11.2016 відкладено розгляд справи до 09.11.2016, у зв'язку з неявкою уповноваженого представника відповідача у судове засідання та для належної підготовки відповідача до судового засідання.
Через відділ діловодства суду 09.11.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.11.2016 подав власне письмове підтвердження, яке залучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2016 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача визнав позовні вимоги частково, просив розстрочити суму заборгованості, яку буде задоволено рівними частинами на 6 місяців, разом з тим, звернути увагу на те, що у позовній заяві допущено неточності.
Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2016 просив відкласти розгляд справи для надання можливості усунути недоліки у позовній заяві.
Суд дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, розглянувши дане клопотання, задовольнив його, відповідно до ст. 77 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 23.11.2016.
Через відділ діловодства суду 09.11.2016 від позивача надійшла заява про виправлення позовної, яку залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.11.2016 представник позивача просив відкласти розгляд справи для надання можливості усунути недоліки у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2016 підтримав дане клопотання.
Разом з тим у судовому засіданні 23.11.2016, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 продовжено розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, відповідно до ст. 77 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 07.12.2016.
Через відділ діловодства суду 24.11.2016 від позивача надійшла заява про виправлення описок у позовній заяві, яку залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 07.12.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2016 проти позову заперечив з підстав, які наведено у відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 07.12.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі начальника ЦДР СВП «Київські електричні мережі» Терещенка Ю.Є., що діяла на підставі довіреності від 03.12.2012 №91/2012/12/03-6 (далі - позивач, електропостачальна організація) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Управління споруд» (далі - відповідач, споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії № 3023 від 01.01.2013 (далі - договір),
Відповідно до п. 1. договору, постачальник передає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 2.1. договору, підчас виконання цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовленні цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергію (далі - ПКЕЕ).
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про постачання електричної енергії.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до пункту 1. додатку №2 до договору, розрахунковим періодом для визнання обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 14 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця,
Згідно з п. 2.1. додатку №2 до договору, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписками рахунком.
Відповідно до п. 2.2. додатку №2 до договору, оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживач електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
Позивач в обґрунтування позовних вимог та на виконання вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України надав суду копії актів (звітів) про використану активну, реактивну електроенергію за спірний період, розрахунки-розшифровки за спірний період , акт приймання-передачі товарної продукції та акти надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період, а також довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивач пояснив суду, що при розрахунках вартості спожитої активної електричної енергії застосовуються тарифи, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Позивач також пояснив суду, що взятті на себе зобов'язання виконав, однак відповідачем систематично порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.08.2015 по 01.09.2016 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.09.2016 становить 1 713 798,61 грн., що підтверджується копіями актів (звітів) про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції, а також довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п.п. 4.2.1. додаток №1 до договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. сума пені (без ПДВ) зазначається в платіжному документі окремим рядком.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 3023 від 01.01.2013 на користування електричною енергією, тоді як відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, у зв'язку з чим станом на 01.09.2016 у нього виникла заборгованість у розмірі 1 713 798,61 грн.
За таких обставин Приватне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до комунального підприємства «Управління споруд» про стягнення 1 986 620,17 грн. (з яких: 1 713 798,61 грн. основного боргу, 194 947,53 грн. інфляційної складової боргу, 25 105,82 грн. трьох відсотків річних та 52 768,22 грн. пені), у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 3023 від 01.01.2013.
Відповідно до заяви позивача від 23.11.2016 №б/н про виправлення описки, ПАТ «Київенерго» просить суд стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд» 1 713 798,61 основного боргу, 25 105,82 грн. 3% річних, 52 768,22 грн. інфляційних втрат, 194 947,53 грн. пені, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 3023 від 01.01.2013.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносини повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 3023 від 01.01.2013 та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив .
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, просив суд зменшити суму пені до 10 000,00 грн. та надати розстрочку виконання рішення, яка буде ухвалена, рівними частинами строком на шість місяців.
Також, наголошував на тому, що нема жодних підстав для задоволення позову, оскільки сам позов датовано 03.09.2015, крім того, позивач зазначає, що заборгованість, зазначена у позові «станом на 01.09.2015 становить 1 713 798,61 грн.» тоді як згідно з розрахунку, наданого позивачем, станом на 01.09.2015 заборгованість становить 232 976,80 грн. основного боргу. Таким чином відповідач у відзиві на позовну заяву просив позов задовольнити частково в сумі 232 976,80 грн. основного боргу.
Однак позивачем 10.11.2016 було надано заяву про виправлення описки у позовній заяві: замінити дату позовної заяви з « 03.09.2015» виправити на « 26.09.2016», на 2 сторінці , в 7 абз. Позову, вказано період за який виникла заборгованість «з 01.08.2016 по 01.09.2016, станом на 01.09.2015» замінити на «з 01.08.2016 по 01.09.2016, станом на 01.09.2016», в прохальній частині позову також просив змінити зазначену суму судового збору з « 48 984,08 грн.» на « 29 799,30 грн.).
Суд вважає, що заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву є необгрунтованою, у зв'язку з тим, що позивачем була подана заява про виправлення описки у позовній заяві.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 1 713 798,61 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Комунального підприємства Київської бласної ради «Управління споруд» суми основного боргу за договором № 3023 від 01.01.2013 р. про постачання електричної енергії та додатками до нього у розмірі 1 713 798,61 грн. за період з 01.08.2015 до 01.09.2016 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 194 947,53 грн. інфляційної складової боргу та 25 105,82 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3023 від 01.01.2013 р. про постачання електричної енергії та додатками до нього за період з 01.08.2015 по 01.09.2016.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання станом на 01.09.2016 то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 52 768,22 грн. інфляційної складової боргу та 25 105,82 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3023 від 01.01.2013 про постачання електричної енергії.
ПАТ «Київенерго» просить стягнути з відповідача 194 947,53 грн. пені за період з 01.03.2016 до 01.09.2016 за порушення грошового зобов'язання за договором № 3023 від 01.01.2013 про постачання електричної енергії, додатковими угодами та додатками до нього.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Відповідно до п.п. 4.2.1. додаток №1 до договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати , але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. сума пені (без ПДВ) зазначається в платіжному документі окремим рядком.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 3023 від 01.01.2013 про постачання електричної енергії, додатковими угодами та додатками до нього станом на 01.09.2016, то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню 194 947,53 грн. пені за період з квітня 2015 до вересня 2015 за порушення грошового зобов'язання за договором № 3023 від 01.01.2013 про постачання електричної енергії, додатковими угодами та додатками до нього.
Також, суд, розглянувши відзив на позовну заяву де представник відповідача просив надати йому розстрочку для виконання рішення суду на шість місяців, суд відхиляє, беручи до уваги наступне.
Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування поданого клопотання про розстрочку рішення суду відповідач послався на те, що Комунальне підприємство Київської міської ради «Управління споруд» засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, підпорядковується Київській обласній державній адміністрації та створене з метою утримання та належного використання адміністративного будинку, переданого в управління Київської обласної державної адміністрації, та прилеглої території за адресою: м. Київ, пл. Л. Українки, 1, який є об'єктом державної власності.
Серед завдань підприємства, зокрема, надання на посередницьких засадах послуг з постачання холодної та гарячої води, тепло- та електропостачання. Мета діяльності спрямована на забезпечення роботи Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації, Центральної виборчої комісії, їх структурних підрозділів, комітетів Верховної Ради України та інших бюджетних установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджету.
Тобто, підприємство забезпечує фінансування органів обласного та загальнодержавного значення. Фінансування підприємства здійснюється шляхом компенсації зазначеними органами собівартості надаваних послуг, до якої, суми пені не можливо віднести. Ухвалення рішення з заявленим розміром пені призведе до збільшення кредиторської заборгованості підприємства і, як наслідок - неможливості в подальшому вчасно розрахуватись за завдані послуги, що негативно вплине на стан розрахунків.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Абзацом 5 статті 44 зазначеного кодексу встановлено, що принципом підприємництва є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Таким чином, наведені відповідачем обставини є наслідком господарської діяльності, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
З огляду на вищезазначене, наведені відповідачем обставини не є винятковими, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, у зв'язку із чим Господарський суд м. Києва відхиляє клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд» підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд» (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, буд.1, код ЄДРПОУ 21587506) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 713 798 (один мільйон сімсот тринадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 61 коп. основного боргу, 52 768 (п'ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 22 коп. інфляційної складової боргу, 25 105 (двадцять п'ять тисяч сто п'ять) грн. 82 коп. трьох відсотків річних, 194 947 (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 53 коп. пені та 29 799 (двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 12.12.2016 .
Суддя І.О. Андреїшина