ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.12.2016Справа №910/17235/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс"
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Метіда"
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача
Публічне акціонерне товариство "АЗОТ"
Простягнення 211 427 915,72 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Босенко А.В. - по дов. №б/н від 04.10.2016р.
Пагер С.М. - по дов. №б/н від 16.09.2016р.
Пушко І.О. - по дов. № б/н від 04.10.2016р.
Від відповідача: Волосна Я.О. - по дов. №236/09-16 від 30.09.2016р.
Від третьої особи: Боксер І.Ю. - по дов. № 500-08/46 від 30.12.2015р.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Інвестсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІДА" 211 427 915,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2016р. порушено провадження у справі № 910/17235/16, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 05.10.2016 р. за участю представників сторін.
В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Клопотання мотивоване тим, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову винесена судом з порушенням вимог розділу Х Господарського процесуального кодексу України, так без урахування рекомендацій Вищого Господарського суду України.
Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.
Суд розглянувши дане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідні висновки, покладені судом в обґрунтування задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, адекватність чи неадекватність таких заходів можуть бути оспорені при оскарженні відповідного рішення суду вищестоящої інстанції.
Вирішуючи питання про скасування забезпечення позову, слід виходити з того, що заходи забезпечення спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача.
З цього питання у п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається таке: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.
В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Азот" (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72).
Представник позивача при вирішенні даного клопотання покладався на розсуд суду.
З урахуванням викладених в клопотанні представником позивача обставин, відповідно до ст. 27 ГПК України, суд дійшов до висновку, що рішення у справі може вплинути на права і обов'язки Публічного акціонерного товариства "Азот" - щодо відповідача.
У зв'язку із залученням до участі у справі третьої особи та невиконанням позивачем вимог суду, що викладені в ухвалі про порушення провадження у справі, в повному обсязі, суд відклав розгляд справи на 31.10.2016.
27.10.2016 від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та природний газ, які належать відповідачеві. В судовому засіданні 31.10.2016 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2016.
Від позивача 31.10.2016 від відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові заперечення проти заяви про вжиття запобіжних заходів.
У судовому засіданні 31.10.2016, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.11.2016.
18.11.2016 від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Метіда", які обліковуються на банківських рахунках та рахунках, які відкриті в інших фінансових установах України, та природний газ в межах суми позовних вимог, який належить відповідачеві.
21.11.2016 від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких третьою особою зазначено, що договір про переведення боргу №б/н від 20.07.2016 ПАТ "АЗОТ" не укладався.
Представник відповідача 21.11.2016 через канцелярію суду подав клопотання про винесення окремої ухвали та клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи документів.
Також, у даному судовому засіданні представники учасників судового процесу надали усні пояснення у справі.
Заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову від 27.10.2016 та 18.11.2016 будуть розглянуті судом в наступних судових засіданнях.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні на 28.11.2016.
28.11.2016 позивачем подано клопотання про витребування у ПАТ «Банк Січ» (код ЄДРПОУ 37716841, м. Київ, вул. Володимирська, 63) доказів, а саме: належним чином засвідчену копію додаткового договору банківського обслуговування, який стосується проведення взаєморозрахунків між ТОВ «Газова компанія «Інвестсервіс» та ТОВ «Метіда» які виникли на підставі Договору про переведення боргу від 20.07.2016 року, контроль за виконанням яких покладено на ПАТ «Банк Січ». В обґрунтуванні даного клопотання позивачем зазначено, що укладення договору між ПАТ «Банк Січ» та відповідачем є прямим доказом існування спірного договору про переведення боргу від 20.07.2016, факт укладення якого відповідач заперечує.
Суд, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів з урахуванням ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та наявних в матеріалах справи доказів, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що зазначена додаткова угода не є необхідною для вирішення спору по суті.
28.11.2016 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач проти позову заперечував.
Також, 28.11.2016 представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Банк Січ» (код ЄДРПОУ 37716841; 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 63).
Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Суд, розглянувши клопотання позивача, з урахуванням зазначених ним обґрунтувань, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на те, що рішення у даній справі не вплине на права та обов'язати ПАТ «Банк Січ».
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 30.11.2016.
30.11.2016 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, згідно з якими представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив, що між позивачем та відповідачем спірний договір укладався, що підтверджується укладеними позивачем та відповідачем на підставі вказаного договору про переведення боргу від 20.07.2016 з ПАТ «Банк Січ» відповідними додатковими до договорів банківських рахунків.
У судовому засіданні оголошено перерву до 05.12.2016.
05.12.2016 представником позивача подано клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, на вирішення якої просив суд поставити питання щодо того, чи є підпис директором ТОВ «Метіда» та відтиск печатки ТОВ «Метіда» на договорі про переведення боргу від 20.07.2016 та достовірними.
Представник відповідача підтримав раніше подане ним клопотання про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи, просив суд його задовольнити та поставити на вирішення експерта визначені ним питання. На вирішення експертів відповідач просив суд поставити вирішення питань щодо того, чи виконані підписи директором ТОВ «Метіда» та директором ТОВ «Газова компанія «Інвестсервіс» власноручно та безпосередньо на документі «Договір про переведення боргу № б/н від 20.07.2016», а також чи нанесено відбитки печаток ТОВ «Метіда» та ТОВ «Газова компанія «Інвестсервіс» безпосередньо на зазначений документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. (абз. 2,3 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
Суд, розглянувши клопотання позивача та відповідача про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, дійшов висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на те, що призначення зазначеної судової експертизи не є необхідною для вирішення спору по суті, а лише сприятиме затягуванню судового процесу.
Представники учасників судового процесу надали усні додаткові пояснення по суті спору, відповідно до яких представник позивача позовні вимоги підтримав, а представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували.
Суд, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
19.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Азот» (Споживач) укладено договір від 19.04.16. за №82-16/ГК постачання природного газу (далі - Основний договір).
Умовами п.10.3 Основного Договору передбачено, що усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.
19.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» та Публічним акціонерним товариством «Азот» укладено Додаткову угоду № 1 до Основного Договору, у якій пункти 2.1., 5.1., 6.1., та 11.1. Основного договору викладено в новій редакції.
Так, відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 до Основного Договору ТОВ «ГК «Інвестсервіс» передає ПАТ «Азот» у період з 19 квітня 2016р. по 31 травня 2016р. газ обсягом до 52189,292 тис. куб.м., у тому числі по місяцях квітень - 19530,205тис.куб.м., травень - 32 659,087 тис.куб.м.
Ціна за 1000,00 куб.м. (однієї тисячі кубічних метрів) природного газу, що поставлявся у квітні 2016р. складала 4 850,00грн., ПДВ - 970,00грн., усього з ПДВ - 5820,00грн.
Ціна за 1000,00 куб.м. (однієї тисячі кубічних метрів) природного газу, що поставлявся у травні 2016р. складала 4 891,67грн., ПДВ - 978,33грн., усього з ПДВ - 5870,00грн.
Оплата переданого Споживачу в квітні 2016р. природного газу здійснювається грошовими коштами до 30.05.2016р.
Оплата переданого Споживачу в травні 2016р. природного газу здійснюється грошовими коштами до 30.06.2016р.
20.07.2016, як зазначає позивач, між Публічним акціонерним товариством «Азот» (надалі - первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Метіда» (далі - новий боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» (далі - кредитор, позивач) укладено договір про переведення боргу (у подальшому - Договір), яким, відповідно до п. 1 Договору, регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору № 82-16/ГК від 19.04.2016, укладеного між Первісним кредитором та кредитором (надалі - Основний договір) та додаткової угоди № 1 до даного Договору.
Відповідно до п. 2 Договору первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 191 708 840,69 грн., що виник на підставі п. 5.1 Додаткової угоди №1 до Основного договору №82-16/ГК від 19.04.2016 року, укладеного між кредитором та первісним боржником, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання перед кредитором виключно на реквізити кредитора, вказані в даному договорі згідно наступного графіку
- 22 07.2016 року на суму 95 073 000,00 грн.;
- 30.07.2016 року - на суму 95 073 000,00 грн.;
-10.08.2016 року - на суму 1 562 840,69 грн.
За порушення новим боржником грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків), встановлених цим пунктом (п.2) даного договору, новий боржник сплачує на користь кредитора, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань по кожному з 3-х платежів.
Згідно з п. 4 Договору з моменту укладання цього Договору у нового боржника виникає право вимоги до первісного боржника в сумі, зазначеній в п. 2 цього Договору первісний боржник зобов'язаний сплатити цю суму новому боржнику протягом 5 банківських днів із дати отримання письмової вимоги нового боржника.
В порушення умов п.2 Договору від 20.07.16. ТОВ «Метіда» у період з 20.07.16. по 16.09.16 року на користь позивача жодної суми за договором про переведення боргу не перерахувало, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» звернулось до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда» заборгованості в розмірі 191 708 840,69грн., 548 190,69 грн. - 3% річних, 19 170 884,07 грн. - пені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Разом з тим, статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це ії установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
У відповідності до статті 521 ЦК форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК. Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Пунктом 9 Договору про переведення боргу передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви було додано копію Договору про переведення боргу № б/н від 20.07.2016 року, підписаного всіма сторонами даного договору.
Однак, відповідач та третя особа заперечували факт укладення Договору про переведення боргу № б/н від 20.07.2016 року сторонами, зокрема, третьою особою зазначено, що ПАТ «Азот» зазначений договір не підписувало.
Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала (абз. 8 п.2.2. Потсанови Пленуму № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
У судовому засіданні 31.10.2016 представником позивача було надано оригінал договору про переведення боргу № б/н від 20.07.2016р., на якому відсутні підпис та печатка уповноваженої особи ПАТ «Азот».
Таким чином, враховуючи те, що долучена до позовної заяви копія договору про переведення боргу відрізняється від наданого позивачем оригіналу договору про переведення боргу № б/н від 20.07.2016р., суд при вирішенні спору по суті зазначену копію договору не бере до уваги.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено ПАТ «Азот» претензію №1 від 17.08.2016 про сплату заборгованості, відповідно до якої позивач зазначив, що у ПАТ «Азот» станом на 17.08.2016 перед ТОВ «ГК «Інвестсервіс» існує заборгованість за Договором від 19.04.2016 за № 82-16/ГК в сумі 191 708 971,33 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що договір про переведення боргу № б/н від 20.07.2016р. не був укладений, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда» не виникло зобов'язань за Договором № 82-16/ГК постачання природного газу від 19.04.2016 року та Додатковою угодою № 1 від 19.05.2016 до Договору № 82-16/ГК постачання природного газу від 19.04.2016 року.
Крім того, позивачем 27.10.2016 та 18.11.2016 було подано заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Метіда», які обліковуються на банківських рахунках, а також накладення арешту на природний газ, який належить ТОВ «Метіда» та зберігається в підземних сховищах газу ПАТ «Укртрансгаз» в межах суми позовних вимог.
Судом було розглянуто заяви позивача про забезпечення позову та відмовлено в їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Як передбачено в п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, позов, згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Таким чином, останнім не доведено, що грошові кошти, які є у відповідача на рахунках до винесення рішення можуть зникнути або зменшитись, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.12.2016.
Суддя Трофименко Т.Ю.