ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.11.2016Справа №910/18052/13
За позовом Заступника прокурора міста Києва
До 1. Київської міської ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока"
Про визнання незаконним та скасування рішень
Головуючий суддя Головатюк Л.Д.
Судді Балац С.В. Курдельчук І.Д.
Представники :
Від прокуратури Скляр Д.Ю.(посв. № 041074 від 03.02.2016)
Від відповідача-1 не прибув;
Від відповідача-2 Іщенко Г. М. (дов. від 27.08.2015).
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 (яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015) у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 припинено провадження у справі № 910/18052/13 в частині вимог Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва".
Через відділ діловодства 18.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла заява від виконувача обов'язків прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 та ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 та ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 задоволено частково.
В частині перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 в задоволенні заяви відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 залишено без змін.
В частині перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 про припинення провадження у справі № 910/18052/13 в частині вимог заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва", заяву задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 про припинення провадження у справі № 910/18052/13 в частині вимог заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" скасовано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі № 910/18052/13, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016, в позові про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 скасовано, справу № 910/18052/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2016, зокрема, зазначено, що судами не було з'ясовано чи знаходяться будівлі та споруди відповідача в межах прибережної захисної смуги та чи відповідає спірне рішення Київради вимогам діючого земельного та водного законодавства (стаття 61 Земельного кодексу України та стаття 89 Водного кодексу України) щодо обмежень господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/18052/13 передано для розгляду судді Головатюку Л. Д., який призначив її до розгляду на 30.06.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 розгляд справи відкладено на 14.07.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 розгляд справи відкладено на 28.07.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 продовжено строк розгляду справи № 910/18052/13 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 12.09.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 призначено колегіальний розгляд справи.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.09.2016 для здійснення колегіального розгляду справи №910/18052/13 визначено колегіальний склад суддів: Головатюк Л. Д. (головуючий), суддя Балац С. В., суддя Курдельчук І. Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 колегією суддів у складі: Головатюк Л. Д. (головуючий), суддя Балац С. В., суддя Курдельчук І. Д. прийнято до провадження колегії суддів справу № 910/18052/13, розгляд справи призначено на 04.10.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 розгляд справи відкладено на 08.11.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 розгляд справи відкладено на 29.11.2016.
В судове засідання 29.11.2016 представник відповідача - 1 не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.
Таким чином нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).
Представники прокуратури та відповідача - 2 в судове засідання 29.11.2016 з'явилися, прокурор надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечив.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" на момент його прийняття не відповідало вимогам чинного на час його законодавства.
Відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що спірне рішення Київради як акт індивідуальної дії є реалізованим і вичерпало свою дію шляхом його виконання. Крім того, відповідач заявляє про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.
В судовому засіданні 06.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як підтверджено матеріалами справи, рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 вирішено:
- затвердити зміни до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва;
- внести зміни до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва", а саме:
- слова „земельна ділянка" замінити словами „земельні ділянки" у відповідних відмінках;
- слова „для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням" замінити словами „для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом";
- преамбулу рішення викласти в такій редакції: „Відповідно до статей 93, 123, 124 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і технічну документацію із землеустрою щодо внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 434/3268, Київська міська рада";
- пункт 6 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 викласти в такій редакції: „Передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока", за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 43,1141 га, в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7550 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 „Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва", в тому числі:
- ділянку № 1 площею 41, 9175 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 22, 5510 га, водної акваторії - 3,5500 га;
- ділянку № 2 площею 0, 3373 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0, 2115 га:
- ділянку № 3 площею 0, 1043 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0, 1041 га;
- ділянку № 4 площею 0, 7550 га, в межах червоних ліній, - у короткострокову оренду на 5 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0, 3537 га".
- підпункт 7.4 пункту 7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 викласти в такій редакції: „Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 21.01.2008 N 19-2022, Київської міської санепідстанції від 09.07.2008 N 1142, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 29.12.2007 N 05-08/10573 та Головного управління охорони культурної спадщини від 18.01.2008 N 22-56/35";
- доповнити пункт 7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 434/3268 підпунктом 7.8, підпунктом 7.9, підпунктом 7.10, підпунктом 7.11 та підпунктом 7.12 такого змісту: „7.8. Проектом будівництва житлових будинків передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожні дві квартири в цих будинках";
„7.9. Передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир (крім службового житла) в цих будинках на підставі пункту 38 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 N 3/4475 „Про бюджет міста Києва на 2008 рік";
„7.10. Сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток будівництва до моменту здачі в експлуатацію кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Міністерством регіонального розвитку і будівництва України для міста Києва станом на день оплати, на підставі пункту 39 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 N 3/4475 „Про бюджет міста Києва на 2008 рік";
„7.11. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства".
Прокурор вважає, що вказане рішення ради не відповідає вимогам законодавства в частині процедури зміни цільового призначення та меж земельних ділянок, прийнято без погоджень та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, без затвердженої містобудівної документації, без врахування інтересів громади щодо намірів відведення земельних ділянок під забудову. Також, прокурор зазначає, що при прийнятті спірного рішення були порушені приписи ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України та ст. 88, 89 Водного кодексу України. У зв'язку з цим, на думку прокурора, зазначене рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом власності українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.
Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
У відповідності до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території положеннями ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.
Статтею 13 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) за основним цільовим призначенням земель виділяють, зокрема, землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, Київської та Севастопольської міської ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.
Частиною п'ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.
У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 123 Земельного кодексу України.
Згідно приписів ст. 123 Земельного кодексу України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).
Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 61 Земельного кодексу України).
З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 Земельного кодексу України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.
Таким чином, наведені приписи зазначених норм закону свідчать про те, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в її межах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).
Ширина прибережних захисних смуг визначена частиною 2 статті 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) та має становити для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів, а для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Згідно зі статтями 1, 20 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель.
Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.
Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.
Водночас відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1224/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1226/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1228/13, від 2 вересня 2014 року у справі № 915/1223/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1220/13, від 02 вересня 2014 року у справі № 905/6025/13).
Згідно ст. 89 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Відведені спірним рішенням Київради земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва розташовані на острові Галерний, і відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга та акваторія), що підтверджується матеріалами справи, зокрема графічними матеріалами.
Крім того, в рішенні Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» зазначено, що на острові Галерний розташований спортивний парк (парк відпочинку), який віднесений до озелененої території загального користування міста Києва.
Судом також враховано, наукове визначення острову, згідно якого острів - це частина суходолу, оточена з усіх сторін водою. Від материків відрізняються порівняно невеликими розмірами.
Із матеріалів справи, також вбачається, що 17.04.2008 відповідач - 2 на підставі договору купівлі - продажу нежилих будівель і споруд придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання виробників «Франклін Груп» нежилі будівлі і споруди загальною площею 659, 70 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Галерна, острів Галерний, буд. 2 (літери А, Б, В, Г, Ж, І, З, Е).
Водночас суд зазначає, що згідно актів обстеження земельної ділянки від 19.09.2016 № 16-1564-01, від 19.09.2016 № 16-1565-01, від 18.10.2016 № 16-1778-01, від 18.10.2016 № 16-1779-01 (копії яких наявні в матеріалах справи) земельна ділянка вільна від будівель і споруд.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що спірне рішення не відповідає вимогам діючого на момент його прийняття законодавства (ст. 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України).
Суд, також погоджується з прокурором, що в порушення ст. 123 Земельного кодексу України документацію із землеустрою не було погоджено територіальним органом водного господарства, санітарно - епідеміологічним органом, органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та в порушення ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» не отримано позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації. Оскільки за приписами ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) обов'язковій державній експертизі підлягали, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Доводи відповідача - 2 стосовно того, що спірне рішення Київради як акт індивідуальної дії є реалізованим і вичерпало свою дію шляхом його виконання, відхиляються судом як спростовані матеріалами справи. Так, із актів обстеження земельної ділянки від 19.09.2016 № 16-1564-01, від 19.09.2016 № 16-1565-01, від 18.10.2016 № 16-1778-01, від 18.10.2016 № 16-1779-01 (копії яких наявні в матеріалах справи) вбачається, що документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України не були зареєстровані. Відтак, враховуючи приписи ст. 210 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що договір на виконання спірного рішення між відповідачами вчинений не був.
Заперечення відповідача - 2 викладені в його запереченнях на заяву виконувача обов'язки прокурора міста Києва про перегляд судових рішень у справі № 910/18052/13 за нововиявленим обставинами (вих. б/н від б/д; вх. 28.07.2016) щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення, не прийняті до уваги судом з тих підстав, що за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 та ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 Господарським судом міста Києва винесена ухвала від 22.09.2015, яка набрала законної сили і не була скасована. Зазначеною ухвалою від 22.09.2015, як зазначалося судом вище, було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 про припинення провадження у справі № 910/18052/13 в частині вимог заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва", відповідно позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в частині про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 розглядаються господарським судом за правилами, встановленими ГПК України.
Стосовно застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності судова колегія зазначає наступне.
У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до п. 4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оспорюваного рішення) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.
Однак, відповідно до ч. 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (який набрав чинності 15.01.2012) пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України виключено.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду, з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
Таким чином, виходячи з приписів вказаного Закону, на день звернення прокурора до суду першої інстанції строк позовної давності не сплив.
Посилання відповідача - 2 на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-68цс15 відхиляється судом з тих підстав, що відповідна правова позиція викладена щодо незаконних правових актів органів державної влади, а в рамках даної справи розглядається незаконність акту органу місцевого самоврядування.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Отже, з огляду на всі вищенаведені обґрунтування, позовні вимоги прокурора заявлені до відповідача - 1 підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока", що, відповідно, свідчить про відсутність предмета спору до порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині.
Судовий збір за ст. 49 ГПК України за звернення прокурора до суду з позовом покладається на відповідача - 1.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в частині про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 заявлені до Київської міської ради задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва".
3. Стягнути з Київської міської ради (04044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн 00 коп. судового збору.
4. У задоволенні позовних вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.12.2016.
Головуючий суддя Л. Д. Головатюк
Суддя С. В. Балац
Суддя І. Д. Курдельчук