ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.12.2016Справа №910/17530/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/17530/16
за позовом Ужгородського міського центру зайнятості, м. Ужгород,
до Національного банку України, м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Ужгород,
про стягнення 44 765,19 грн.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Бондаренко Н.О. (довіреність від 15.07.2016 № 18-0009/59329);
третьої особи - не з'явилися.
Ужгородський міський центр зайнятості (далі - Центр) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) про стягнення 44 765,19 грн., які були виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.)
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 08.11.2016.
08.11.2016 відповідач подав суду: документи на виконання вимог ухвали суду; відзив на позовну заяву; клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1
08.11.2016 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 08.11.2016 представник НБУ підтримав клопотання про залучення ОСОБА_1 як третьої особи до участі у справі.
Представник Центру заперечив проти задоволення вказаного клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 розгляд справи було відкладено розгляд справи на 22.11.2016; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1
21.11.2016 третя особа подала суду заяву про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та неможливістю забезпечити явку.
22.11.2016 позивач подав суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача.
22.11.2016 відповідач подав суду письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник НБУ у судовому засіданні 22.11.2016 надав пояснення по суті спору та подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
Суд визнав клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Також, у судовому засіданні було з'ясовано питання щодо підвідомчості даного спору господарським судам.
Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню господарським судом, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Слід зазначити, що у спірних відносинах НБУ не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а виступав організацією, установою, з якої як з роботодавця мають бути утримані суми виплаченого забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.06.2013 зі справи № 21-204а13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 06.12.2016.
06.12.2016 позивач подав суду документи, що підтверджують виплату третій особі грошових коштів у сумі 44 765,19 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2016 надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання 06.12.2016 не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином; про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвал суду третя особа не виконала.
Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал і рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
01.07.2015 наказом НБУ від 30.06.2015 № 3268-к було звільнено ОСОБА_1 з посади головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного реегіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів НБУ Департаменту аудиту.
22.07.2015 третя особа зареєструвалася в Центрі як безробітний та 29.07.2015 ОСОБА_1 отримав статус безробітного.
26.04.2016 ОСОБА_1 надав позивачу копію постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 зі справи № 308/8864/15-ц, відповідно до якої третю особу було поновлено на посаді головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів НБУ Департаменту аудиту.
26.04.2016 Центру було надано копію наказу відповідача від 19.04.2016 № 1610-к згідно якого ОСОБА_1 поновлено на посаді головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів НБУ Департаменту аудиту.
Відповідно до вказаних документів Центр зняв третю особу з обліку як безробітного з 14.03.2016.
За період перебування на обліку у позивача ОСОБА_1 було виплачено 44 765,19 грн. допомоги по безробіттю, що підтверджується випискою з карткового рахунку за період з 31.07.2015 по 30.04.2016, яка долучена до матеріалів справи.
Слід зазначити, що у постанові Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 зі справи № 308/8864/15-ц суд постановив таке:
- наказ директора Департаменту персоналу НБУ від 30.06.2015 № 3268-к «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з реорганізацією Департаменту аудиту НБУ визнати недійсним та скасувати;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного аудитора відділу аудиту гриторіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів НБУ Департаменту аудиту;
- зобов'язано НБУ виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу - один місяць у сумі 11 024,52 грн.
01.05.2015 позивач надіслав відповідачу повідомлення № 492 про повернення коштів у сумі 44 765,19 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період перебування на обліку в пошуках роботи в Центрі.
12.07.2016 позивач отримав лист від 04.07.2016 № 17-0007/55518, в якому НБУ рекомендував зазначені кошти стягнути з ОСОБА_1 або повернутися до зазначеного питання після вирішення справи Вищим адміністративним судом України.
На думку позивача, саме відповідач зобов'язаний відшкодувати грошові кошти в силу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон).
У свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що:
- на виконання постанови від 14.03.2016 зі справи № 308/8864/15-ц ОСОБА_1 було виплачено за час вимушеного прогулу 93 284,40 грн.;
- при ухваленні рішення в справ №308/8864/15-ц за позовом ОСОБА_1 до НБУ не було враховано позицію Верховного Суду України викладену в пункті 32 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду трудових спорів» про те, що в оплату за час вимушеного прогулу зараховується зокрема, допомога по безробіттю. У разі неврахування в оплаті за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, ця сума коштів для поновленого на роботі працівника є переплатою;
- на думку відповідача, переплата коштів ОСОБА_1 сталася внаслідок ненадання останнім суду інформації про отримання допомоги з безробіття;
- статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
- за умови задоволення позову в даній справі, НБУ по суті понесе двічі відповідальність, оскільки останнім уже виплачено кошти ОСОБА_1 згідно постанови, що буде суперечити в першу чергу вимогам статті 61 Конституції України;
- згідно з пунктом першим частини третьої статті 36 Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг;
- у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомив суд при прийнятті рішення у справі №308/8864/15-ц про отримання ним коштів від позивача та додатково отримав ще й кошти від відповідача за аналогічний період, НБУ вважає, що на підставі частини третьої статті 36 Закону зайво виплачені кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1, а не з НБУ.
Доводи відповідача не є обґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до Преамбули Закону, останній розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивачем було виплачено третій особі допомогу з безробіття у сумі 44 765,19 грн.; незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем встановлена судовим рішенням, яким і було поновлено на посаді ОСОБА_1
Таким чином, відповідач зобов'язаний на підставі частини четвертої статті 35 Закону сплатити позивачу грошові кошти у сумі 44 765,19 грн.
Разом з тим, НБУ не позбавлений звернутися з відповідним позовом до ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Що ж до подвійного притягнення до відповідальності, то слід зазначити, що стягнення грошових коштів за вимушений прогул та стягнення виплаченого забезпечення в порядку статті 35 Закону не є одним і тим же видом юридичної відповідальності.
Крім того, слід зазначити, що відповідальність роботодавця за порушення Закону чітко регулюється статтею 38 Закону.
Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві тощо, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний номер: 00032106) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Ужгородського міського центру зайнятості (88018, м. Ужгород, вул. Новака, 45; ідентифікаційний код: 20448369): 44 765 (сорок чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 19 коп. коштів, які були виплачені як допомога по безробіттю, та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 12.12.2016.
Суддя І.Д. Курдельчук