ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.12.2016Справа №910/19343/16
За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів
Шевченківського району»
до Приватного підприємства «Алдент»
про стягнення 22 051,42 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Бриль П.О. - по дов. № 57-Д від 15.08.2016
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення з Приватного підприємства «Алдент» 22 051,42 грн. заборгованості, в яку входить: 4 039,32 грн. за фактично спожиті комунальні послуги за період з 30.11.2010 по 17.02.2011, з яких сума основного боргу у розмірі 3 975,70 грн., 60,95 грн. інфляційних втрат, 3,57 грн. - 3% річних, а також заборгованість за договором № С-030 від 01.03.2011 в розмірі 18 012,10 грн., з яких сума основного боргу становить 12 580,90 грн., 3 799,16 грн. інфляційних втрат та 1 632,04 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19343/16 та розгляд справи призначено на 15.11.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19343/16 від 15.11.2016, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 25.10.2016, розгляд справи був відкладений на 24.11.2016.
Позивачем в судовому засіданні 24.11.2016 подано клопотання в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України про витребування з органів статистики доказів.
Судом задоволено дане клопотання позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19343/16 від 24.11.2016, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 25.10.2016, розгляд справи був відкладений на 06.12.2016.
Позивач в судовому засіданні 06.12.2016 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 06.12.2016 не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Ольжича, 11, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 29.11.2016 є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверти разом з ухвалами були повернуті до суду поштовим відділенням зв'язку Київ-60 без вручення адресату з довідками форми Ф-20 з позначкою «не знайдено».
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 06.12.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.09.1997 Кооператив «Стоматолог-1», яке змінило назву на Приватне підприємство «Алдент», придбало у власність нежиле вбудоване приміщення загальною площею 81,2 кв. м., яке знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ольжича, 11.
Відповідно до п. 2.1. статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», який зареєстрований державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації 27.06.2012, підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконання цих послуг.
Згідно з п. 2.2. статуту основними напрямками діяльності підприємства є:
2.2.1. забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг.
2.2.2. здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень.
2.2.3. забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.
2.2.4. надання платних послуг в галузі житлово-комунального господарства населенню та підприємствам, організаціям, установам.
Спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням відповідачу у період з 30.11.2010 по 30.04.2014 комунальних послуг, вартість яких відповідачем повністю не сплачена.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до статей 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтями 18 та 20 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення» плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг у період з 30.11.2010 по 17.02.2011, суд зазначає, що враховуючи норми ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.
Позивач вказує на те, що відповідачу виставлялись рахунки на сплату комунальних послуг у період з 30.11.2010 по 17.02.2011, які залишено відповідачем без оплати, борг за якими становить 3 975,70 грн.
Також рахунки про сплату послуг були надіслані позивачем відповідачу разом з претензією від 16.07.2015 про сплату заборгованості рекомендованою кореспонденцією.
Відповідачем належних доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували неотримання ним житлово-комунальних послуг у період з 30.11.2010 по 17.02.2011 не подано. Також не подано доказів щодо виявлення відповідачем небажання отримувати комунальні послуги або доказів наявності листування з приводу обсягу та якості наданих у зазначений період послуг.
В подальшому 01.03.2011 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради в особі (виконавець) та Приватним підприємством «Алдент» (споживач) було укладено договір № С-030 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Згідно загальних положень статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», який зареєстрований державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації 27.06.2012, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 9.1. договору сторонами погоджено, що договір укладено на 1 (один) рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однієї із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні правовідносини не подано.
Відповідно до п. 2.2. договору нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм ВАТ АК «Київводоканал» і АК «Київенерго» за тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.
Наявні в матеріалах справи договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8262048 від 01.11.2003, розшифровки рахунків абонента та облікові картки (табуляграми) підтверджують постачання комунальних послуг.
Пункт 4.1. договору в разі наявності обставин, що викладені в цьому пункті містить права споживача на зменшення розміру плати та на звільнення від плати, зокрема в разі ненадання послуг, надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, відсутності споживача.
Відповідачем доказів наявності певних обставин та доказів звернення до позивача з вимогами про зменшення або звільнення від плати за послуги не подано.
Також відповідачем не подано доказів того, що він звертався з відповідними претензіями до виконавців відповідних послуг, в порядку визначеному ст. 18 Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Доказів того, що відповідач звертався до виробників відповідних послуг із заявою про відключення від надання цих послуг не подано.
Дані обставини свідчать, що відповідач у заявлений позивачем період спожив комунальні послуги, претензій щодо наданих послуг у відповідача не було, а отже відповідач має сплатити їх вартість позивачу.
Позивачем рахунки про сплату послуг також були надіслані позивачем відповідачу разом з претензією від 16.07.2015 про сплату заборгованості рекомендованою кореспонденцією.
Згідно з п. 3.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
В п. 3.2. договору зазначено, що у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше числа місця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 4.2.1. договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.
При цьому умовами договору не визначено строку здійснення щомісячної сплати платежів.
Позивач вказує на те, що борг за надані згідно договору комунальні послуги у період з 28.03.2011 по 30.04.2014 становить 12 580,90 грн.
Згідно з п. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, …
Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.05.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 18 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Всупереч вищеназваного відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оскаржена відповідачем та загалом становить 16 556,60 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 556,60 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3 859,21 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 635,61 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 3 859,21 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 635,61 грн. - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Алдент» (04060, м. Київ, вул. Ольжича, 11, код ЄДРПОУ 21576023) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 16 556 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 60 коп. основного боргу, 3 859 (три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 21 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 635 (одна тисяча шістсот тридцять п'ять) грн. 61 коп. - 3% річних, 1 378 (одна тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 12.12.2016.
Суддя В.В.Сівакова