номер провадження справи 34/91/16
05.12.2016 Справа № 908/2103/16
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.
За участю представників: від позивача - Дон В.О., довіреність № 18 від 02.08.2016 р.; від відповідача-1: Біцюта А.О., довіреність № 10/16-2089 від 04.02.2016 р.; від відповідача-5: Кошман О.П., довіреність № 683/15 від 05.11.2015 р.; від відповідачів-2,3,4, 6 - не з'явились; від третьої особи - Морар М.В., довіреність № 20025 від 02.11.16.
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2103/16,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС-АГРО" (71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 89);
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Метабанк" (69006, м. Запоріжжя, проспект Металургів, 30);
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива-Плюс" (71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 67)
до відповідача-3: Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. Крупської, 162, кв. 11);
до відповідача-4: Приватного підприємства "Бізон-Тех 2012" (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. Крупської, 162, кв. 11);
до відповідача-5: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9)
до відповдіача-6: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, 20)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 164)
про визнання права власності та звільнення майна з під арешту
Сутність спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС-АГРО" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про:
- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС-АГРО" права власності на наступні транспортні засоби: автомобіль ВАЗ 2109, державний № НОМЕР_2, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3,1993 р. в.; автомобіль ВАЗ 2121, державний № НОМЕР_4, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_5,1992 р. в.; автомобіль ЗАЗ 110557, державний № НОМЕР_6, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, 2003 р. в.; цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний НОМЕР_8, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_9,1987 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № НОМЕР_10, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_11, 1982 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_12, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_13, 1986 р. в.; вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_14, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_15, 1987 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_16, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_17, 1989 р. в.; вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_18 № шасі (кузова, рами) НОМЕР_19, 1990 р. в.; вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № НОМЕР_20, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 1987 р. в.; вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № НОМЕР_22, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_23, 1991 р. в.; вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний НОМЕР_24, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_25, 1993 р. в.; причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № НОМЕР_26, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_27 1990 р. в.;
- звільнення з під арешту зазначеного вище майна боржника, на яке накладено арешт та оголошення заборони його відчуження, постановою від 23.09.2015 р., винесеною Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2016р., позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2103/16, присвоєно номер провадження 34/91/16, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 01.08.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2016р. на підставі ст. 89 ГПК України виправлено описку щодо дати судового засідання - на 29.08.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2016р. розгляд справи відкладено на 14.09.2016р., потім - на 05.10.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2016 р. відповідно до ст. 24 ГПК України судом залучено в якості відповідача-6 - Бердянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області. Розгляд справи розпочато заново, справу призначено до розгляду на 25.10.2016 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 16.11.2016 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 24.11.2016 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 05.12.2016 р.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, зокрема, про наступне. 24.01.2013р. між ПАТ «МетаБанк» (відповідач-1) та ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс" (відповдіач-2) був укладений кредитний договір № 70-13/0001-К, за яким відповідач-2 отримав у кредит грошові кошти. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами були укладені договори застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р. та № 70-13/0001-К/З від 19.02.2013р. У зв'язку з невиконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за кредитним договором, відповдачем-1 було прийнято рішення щодо реалізації предмета застави з метою погашення заборгованості за кредитом. 24.11.2014р. між ПАТ «МетаБанк» (відповідач-1) та ТОВ «Теллус-Агро» (позивач) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна № 2, відповідно до умов якого відповдач-1 передав у воластість позивача рухоме майно, а саме: автомобіль ВАЗ 2109, державний № НОМЕР_2, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3,1993 р. в.; автомобіль ВАЗ 2121, державний № НОМЕР_4, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_28,1992 р. в.; автомобіль ЗАЗ 110557, державний № НОМЕР_6, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, 2003 р. в.; цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний НОМЕР_8, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_9,1987 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № НОМЕР_10, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_11, 1982 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507. державний № НОМЕР_12, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_13, 1986 р. в.; вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_14, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_15, 1987 р. в.; вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_16, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_17, 1989 р. в.; вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_18 № шасі (кузова, рами) НОМЕР_19, 1990 р. в.; вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № НОМЕР_20, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 1987 р. в.; вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № НОМЕР_22, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_23, 1991 р. в.; вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний НОМЕР_24, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_25, 1993 р. в.; причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № НОМЕР_26, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_27 1990 р. в. 29.07.2016р. відповідач-2 направив запит до центру ТСЦ №2344 РСЦ МВС у Запорізькій області про надання інформації про наявність обмеження (накладені арешти) щодо розпорядження автотранспортними засобами, що належали відповідачеві-2. 04.08.2016р. ТСЦ № 2344 надано повідомлення, що станом на 04.08.2016р. на транспорті засоби зареєстровані за АФ «Нива-плюс» накладено заборону на відчуження, зокрема, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015р., винесеною відділом примусового виконання рішень головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. З огляду на наведені обставини, приписи законодавства та враховуючи наявність у позивача документів, які підтверджують право власності на спірне майно, позивач просить визнати за ним права власності на транспорті засоби вказані в договорі купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р., згідно переліку, та звільнити вказане майно з-під арешту накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015р., винесеною відділом примусового виконання рішень головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст.ст. 15, 16, 316, 321, 328, 329, 334, 386, 391, 392 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Конституції України.
Відповідач-1 (ПАТ "Метабанк") своєму відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 29.08.2016р. зазначив, що вважає вимоги ТОВ «Теллус-Агро» законними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач-2 (ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс") також визнає позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Зазначена позиція викладена у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 29.08.2016р. Крім того у відзиві викладено клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс". В заяві, що надійшла суду 14.09.16р. ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс" зазначає, що даний спір виник внаслідок неможливості ТОВ Теллус-Агро» належним чином оформити своє право власності в результаті придбання майна. ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс" допустило виникнення заборгованості і, як наслідок, накладення арешту на майно, що призвело до неможливості оформлення права власності. У зв'язку з наведеним, просить судовий збір покласти на ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс".
Відповідачі - 3 та 4 (ПАТ "Бізон-Тех 2006", ПАТ "Бізон-Тех 2012") 29.09.2016р. надали суду свої пояснення ідентичного змісту. В яких зазначено: по-перше, арешт на майно, право власності на яке позивач просить визнати за собою, було накладено ВДВС в рамках виконання судових рішень. При цьому, обов'язок накладання ВДВС арешту на все зареєстроване за боржником майно визначений положеннями Закону України «Про виконавче провадження». По-друге, позивач міг перевірити відомості про наявність арешту на транспортних засобах, оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу арешт вже було накладено. Враховуючи зазначене, відповідачі - 3, 4 не тільки не могли вплинути на обставини, що обумовили порушення прав позивача, а не й могли знати про такі порушення, а отже обов'язку з відшкодуванням судових витрат за результатами розгляду даної справи не повинні нести, ані відповдач-3, ані відповідач-4.
Відповідач-5 (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") у запереченнях, які надішли до суду 05.10.2016р., виклав свою позицію щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне. Відповдіач-5 вважає договір купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р. фіктивним та вчиненим з прихованою метою виведення учасником ТОВ АФ «Нива-Плюс» ОСОБА_6 спірного майна на ТОВ «Теллус-Агро», де вона також володіє часткою. Фактичну дату виготовлення договору можна встановити лише після проведення технічних експертиз. У період 2014р. - травня 2016р. даний договір не існував, підтвердженням цього є рішення у справах № 908/4024/14 та № 908/932/16, які розглядалися без участі ТОВ «Теллус-Агро». Крім того, на платіжному дорученні № 8 від 25.11.2014р., за яким здійснено перерахування коштів відповідно до договору купівлі-продажу, не можливо встановити дійсну дату перерахування коштів, більш того чинним законодавством не передбачено такого виду рахунків для клієнтів як - транзитний. Просить вирішити питання щодо залучення в якості співвідповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області, вирішити питання щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо знятті арешту з майна боржника та витребувати у АТ «МетаБанк» виписку по транзитному рахунку № 3739910638101, відкритому в АТ «МетаБанк» з дати його відкриття по дату подання позовної заяви.
16.11.2016р. відповідач-5 (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") подав до суду доповнення до позовної заяви, в яких окрім вищевикладених обставин зазначив, що оскільки текст позовної заяви не містить жодного доказу, що на момент відкриття провадження відповідачі по справі оспорювали право власності, то даний позов захисту є таким, що обрано невірно, а сам позов є передчасним, безпідставним та необґрунтованим. По-друге, повідомлення про порушення забезпеченого обтяження зобов'язання, які містяться в матеріалах справи, не є належними доказами виконання АТ «Метабанк» вимог ст. 26, 27, 30 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх відправлення боржникові та обтяжувачам.
05.10.2016р. відповідач-5 (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") подав до суду клопотання про припинення провадження по справі в частині позовних вимог зняття арешту, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до п. 9 постанови ВССУ від 07.02.2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішень у цивільних справах» та абз. 3 п. 3 постанову ВАСУ від 13.12.2010р. № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» скарги та/або всі справи з приводу рішень, дій чи виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб) належить до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду. Отже справа № 908/2103/16 не підлягає вирішенню в господарських судах України і тому у відповідності до ст. 80 ГПК України провадження по справі № 908/2103/16 в частині позовних вимог щодо звільнення з під арешту спірного майна, який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015р., винесеною відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області підлягає припиненню.
Представники позивача та відповідача 1 проти вказаного клопотання заперечили. Представник третьої особи просила клопотання задовольнити.
Позиція відповідача 5 з приводу застосування ст. 80 ГПК України є помилковою. Позивачем обрано спосіб захисту, який прямо визначений статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», склад сторін відповідає приписам щодо підвідомчості спору господарському суду, посилання відповідача на п. 9 постанови ВССУ від 07.02.2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішень у цивільних справах» та абз. 3 п. 3 постанову ВАСУ від 13.12.2010р. № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» є недоречними, оскільки в даному випадку розглядається позовна заява, а не скарга на дії органів державної виконавчої служби.
24.11.2016р. від відповдіача-5 (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі № 908/2103/16 до вирішення пов'язаної з нею справи № 908/3090/16 за позовною заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ Теллус-Агро», ТОВ Агрофірма «Нива-плюс», третя особа - АТ «МетаБанк» про визнання недійним договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014р., укладеного між ТОВ «Теллус-Агро» та ТОВ Агрофірма «Нива-плюс», в особі представника продавця на підставі довіреності № 10/13-943 від 02.12.2013р. АТ «МетаБанк».
Представники позивача та відповідача 1 проти вказаного клопотання заперечили. Представник третьої особи просила клопотання задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Згідно з п 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.
При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Суд відмовляє у задоволенні заяви про зупинення провадження з огляду на презумпцію правомірності правочину.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів того, що укладений між сторонами правочин є нікчемним відповідачем в матеріали не надано.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Втім, господарський суд, вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що у разі наявності в нього в подальшому фактичних даних, що в установленому порядку спростують факти, які було покладено в основу даного судового рішення (визнання судом договору № 910 від 01.01.2009р. недійсним), він не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку розділу ХІІІ ГПК України з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
05.12.2016р. від представником відповідача 5 усно в судовому засіданні заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи документів: договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.14. та платіжного доручення № 9 від 25.11.14., питання для проведення експертизи стосуються дати складення вказаних документів.
Представники позивача та відповідача 1 проти вказаного клопотання заперечили. Представник третьої особи просила клопотання задовольнити.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
Суд вважає призначення експертизи в даному випадку недоцільним, оскільки сторони договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.14. не ставлять під сумнів його відповідність діючому законодавству щодо змісту та форми, як і аналогічну відповідність платіжного доручення № 9 від 25.11.14, підтверджують його виконання те реальність наслідків його укладення, призначення такої експертизи призведе лише до затягування строків розгляду справи.
Відповідач-6 (Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області) виклав свою позицію у поясненнях, які надійшли на електронну адресу суду 16.11.2016р., наступного змісту. 27.03.2013р. першим заступником органу доходів і зборів прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 5674/10/19-015. Фахівцем Бердянської ОДПІ складено акт опису майна № 2 від 27.03.2013р. та описано рухоме майно в кількості 36 одиниць. Вищезазначений акт опису майна зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.03.2013р. В зв'язку з чим, враховуючи пріоритет податкової застави, зареєстрованої у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.03.2013р., перед іншими арештами того ж майна, має більшу юридичну силу. Також відповіач-6 зазначив, що прийняття рішення по даній справі залишає на розсуд суду.
24.11.2016р. до суду від відповдача-1 (ПАТ "Метабанк") надійшов відзив на заперечення відповідачів 5 та 6, яким спростовані наступні твердження відповідачів. По-перше, ДПІ у Бердянському районі при внесенні запису про обтяження тайна ТОВ АФ «Нива-плюс» податковою заставою було порушено вимоги п. 87.3.1 Податкового кодексу України, згідно якого не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави. По-друге, ПАТ «МетаБанк» неухильно дотримувалося вимог ст.ст. 26-30 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і належним чином повідомило ДПІ про звернення стягнення, а саме: листом вих. № 55-01/3778 від 14.04.2014р., який було отримано ДПІ, про що свідчить лист ДПІ № 5747/10/08-22-25 від 22.04.2014р., а також листом вих. № 70/7179 від 29.08.2014р., про що свідчить вхідний штамп ДПІ. Тобто, твердження відповдіача-5 про порушення з боку АТ «МетаБанк» прав іншого відповідача у справі є безпідставним. По-третє, посилання відповідача-5 на недійсність договору купівлі-продажу рухомого майна внаслідок зарахування грошових коштів від продажу майна на транзитний рахунок є також безпідставним, оскільки постанова НБУ № 280 не забороняє зараховувати на рахунки « 3739» кошти від продажу майна. В тому числі є необґрунтованими твердження, що позивач не сплатив АТ «МетаБанк» повної ціни за майно, зазначені обставини підтверджує і продавець і платіжні доручення. Отже, позовні вимоги ТОВ «Теллус-Агро» є законними та підлягають задоволенню.
Того ж дня, 24.11.2016р. позивач (ТОВ «Теллус-Агро») подав до суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що 24.10.2016р. Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову у справі № 808/2701/16, якою частково задоволено позов Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області. Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ АФ «Нива-плюс» за рахунок майна платника податків, яке перебувало у податковій заставі, за винятком спірного майна у даній справі (за переліком). Саме вказане майно і знаходиться в заставі у ПАТ «МетаБанк».
Третя особа (Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області) у своєму відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 21.11.2016р., зазначив, зокрема, наступне. ТОВ «Теллус-Агро» не є стягувачем (заставодержателем) у зведеному виконавчому проваджені № 43725320. Звернення стягнення на заставне майно в позасудовому порядку може обмежити права інших стягувачів (кредиторів ТОВ АФ «Нива-Агро»). За таких обставин, вимоги позивача є не тільки безпідставними, але й протиправними. Просить в позові відмовити.
За клопотанням відповідача 5, відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
24.01.2013р. між ПАТ "МетаБанк" (банк, відповідач-2) та ТОВ "Агрофірма "Нива-плюс" (позичальник, відповідач-3) був укладений кредитний договір № 70-13/0001-К, за яким ТОВ "Агрофірма "Нива-плюс" отримало кредит у сумі 4500000 грн строком до 23.01.2014 шляхом надання відновлюваної кредитної лінії зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору. Додатковою угодою № 6 від 24.01.2014р. строк користування кредитом було продовжено до 14.10.2014.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ "МетаБанк" (заставодержатель ,відповідач-2) та ТОВ "Агрофірма "Нива-плюс" (заставодавець, відповідач-3) був укладений догові застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013, предметом застави за яким є: рухоме майно, зазначене в додатку № 1до цього договору, транспорті засоби, зазначені в додатку № 2 до цього договору, зокрема:
- автомобіль ВАЗ 2109, державний № НОМЕР_2, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3,1993 р. в.;
- автомобіль ВАЗ 2121, державний № НОМЕР_4, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_5,1992 р. в.;
- автомобіль ЗАЗ 110557, державний № НОМЕР_6, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, 2003 р. в.;
- цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний НОМЕР_8, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_9,1987 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № НОМЕР_10, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_11, 1982 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_12, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_13, 1986 р. в.;
- антажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_14, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_15, 1987 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_16, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_17, 1989 р. в.;
- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_18 № шасі (кузова, рами) НОМЕР_19, 1990 р. в.;
- вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № НОМЕР_20, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 1987 р. в.;
- вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № НОМЕР_22, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_23, 1991 р. в.;
- вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний № НОМЕР_29, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_25, 1993 р. в.;
- причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № НОМЕР_26, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_27 1990 р. в.
У зв'язку з невиконанням ТОВ "Агрофірма "Нива-плюс" своїх зобов'язань за кредитним договором № 70-13/0001-К від 24.04.2013 у ТОВ Агрофірма "Нива-плюс" утворилась прострочена заборгованість перед ПАТ "МетаБанк"у розмірі 7073262,49 грн., яка підтверджена рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області № 310/1535/14-ц від 12.06.2014.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до приписів ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
За приписами ж ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
За умовами ч. 1 та ч. 6 ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.
Як зазначив відпоівдач-1 (ПАТ "МетаБанк"), банком у порядку, передбаченому ст.ст. 26, 27, 28 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» було прийнято рішення щодо реалізації предмета застави з метою погашення заборгованості за кредитом. При цьому, відповідно до остатнього повідомлення ПАТ "МетаБанк" від 29.08.2014р. (вих. № 70/7179) боржнику та наступним обтяжувачам було запропоновано до 30.09.2014р. виконати зобов'язання порушене боржником та повідомлено, що у іншому випадку банк реалізує вказане майно за ціною, яка визначена згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності. Також, 02.12.2013р. було внесено відповідні до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про звернення стягнення на рухоме майно.
Оскільки у визначений час - до 30.09.2014р., зобов'язання боржником або іншими обтяжувачами виконані не були спірне майно було реалізовано на користь ТОВ «Теллус-Агро», про що було повідомлено обтяжувачам і боржнику у письмовому звіті про результати продажу заставленого майна № 10/9519 від 03.12.2014р.
Так, 24.11.2014р. між ПАТ "МетаБанк" (відповідач-1), що є заставодержателем за договорами застави № 70-13/0001-К/З від 24.01.2013р. та № 70-13/0001-К/З-2 від 19.02.2013р. і діє від імені ТОВ Агрофірма "Нива-плюс" (продавець, відповідач-2) та ТОВ «Теллус-Агро» (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна № 2, за умовами якого продавець передає у власність покупця рухоме майно, зазначене в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець приймає це рухоме майно у власність та сплачує за нього певну грошову суму (п. 1).
Згідно з п. 3 договору оціночна вартість рухомого майна 508155,60 грон., що визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку ринкової вартості рухомого майна суб'єкта оціночної діяльності № 15017/13 від 29.07.2013р., виданий Фондом державного майна України.
У пункті 4 договору зазначено, що продаж рухомого майна згідно додатку № 1 сторони здійснюють за 508155,60 грн. (у т.ч. ПДВ), які покупець зобов'язаний перерахувати на транзитний рахунок ТОВ Агрофірми «Нива-плюс». Сума, вказана в абз. 1 п. 4 спрямовується на погашення заборгованості ТОВ Агрофірми «Нива-плюс» перед АТ «МетаБанк» за кредитним договором № 70-13/000-К від 24.01.2013р., в забезпечення якого був укладений договір застави.
Пунктом 7 договору сторони визначили, що передача рухомого майна здійснюється продавцем покупцеві у день підписання цього договору і посвідчується Актом прийому-передачі рухомого майна, який підписується сторонами у день підписання його договору. Право власності на майно переходить до покупця з моменту його передачі.
Того ж дня, 24.11.2014р. за актом прийому-передачі рухомого майна ПАТ «МетаБанк» передав, а покупець прийняв наступне рухоме майно:
- автомобіль ВАЗ 2109, державний № НОМЕР_2, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3,1993 р. в.;
- автомобіль ВАЗ 2121, державний № НОМЕР_4, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_5,1992 р. в.;
- автомобіль ЗАЗ 110557, державний № НОМЕР_6, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, 2003 р. в.;
- цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний НОМЕР_8, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_9,1987 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № НОМЕР_10, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_11, 1982 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_12, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_13, 1986 р. в.;
- антажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_14, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_15, 1987 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_16, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_17, 1989 р. в.;
- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_18 № шасі (кузова, рами) НОМЕР_19, 1990 р. в.;
- вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № НОМЕР_20, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 1987 р. в.;
- вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № НОМЕР_22, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_23, 1991 р. в.;
- вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний № НОМЕР_29, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_25, 1993 р. в.;
- причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № НОМЕР_26, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_27 1990 р. в.
25.11.2014р. ТОВ «Теллус-Агро» перерахувало на транзитний рахунок ТОВ Агрофірми «Нива-плюс» суму 508155,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 25.11.2014р.
26.07.2016р. ТОВ «Теллус-Агро» звернувся до ТОВ Агрофірми «Нива-плюс» з питанням зняття транспортних засобів з обліку та перереєстрації транспортних засобів. Для вирішення даного питання ТОВ Агрофірми «Нива-плюс» 29.07.2016р. направило запит до центру ТСЦ № 2344 РСЦ МВС у Запорізькій області про надання інформації про наявність обмежень (накладені арешти), щодо розпорядження автотранспортними засобами зареєстровані.
Відповіддю № 600 від 04.08.2016р. ТСЦ № 2344 РСЦ у Запорізькій області повідомило, що станом на 04.08.2016р. згідно бази даних ТСЦ 2344 на транспортні засоби зареєстровані за АФ «Нива-плюс» накладено заборону на відчуження ВДВС м. Бердянськ.
Як стало відому позивачу, 23.09.2015р. відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про арешт майна боржника.
Даною постановою накладено арешти на майно відповідача-2, в тому числі і на транспортні засоби, які перейшли від ПАТ «МетаБанк» у право власності до ТОВ «Теллус-Агро» на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 24.11.2014р. Оскільки даною постановою також накладено арешти на транспортні засоби, які перейшли від ПАТ «МетаБанк» у право власності до ТОВ «Теллус-Агро» на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 24.11.2014р. Оскільки транспорті засоби, які було передано ТОВ «Теллус-Агро» на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 24.11.2014р., знаходиться під арештом, в результаті чого оформлення права власності є неможливим, позивач звернувся з позовом до суду.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ч. 2 ст. 41, ст.13 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно частин 1-2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Отже виходячи із змісту зазначеної норми власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту наявності у позивача права власності на спірне майно та безпідставність накладення на нього арешту. До предмета доказування у таких справах відноситься дослідження питання права власності позивача на спірне майно.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі.
Відповідно ж до ч. 5 ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
Як встановлено судом, право власності на спірні транспортні засоби позивач набув за договором купівлі-продажу від 24.11.2014р., який було укладено за наслідками публічних трогів з продажу рухомих об'єктів забезпечувальних обтяженням за договором застави № 70-13/0001-КЗ від 24.01.2013р.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання за ТОВ " Теллус-Агро» " права власності на транспортні засоби, які є предметом позову, є законними обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Як відзначив ВГСУ в абзаці третьому п. 9.10 постанови пленуму "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9, вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; вине сення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту ( ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").
Зі змісту зазначеного положення закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.
Як вже зазначалось, факт належності позивачу права власності на рухоме майно підтверджено матеріалами даної справи.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В спірних правовідносинах позивач позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися власним майном, зокрема зареєструвати за собою транспортні засоби в установленому порядку, у зв'язку з винесенням державними виконавцями постанови про накладення арешту на майно відповідача-2 (ТОВ Агрофірми «Нива-плюс»).
За таких обставин, арешти з транспортних засобів, які входять в підставу позову, підлягають зняттю, оскільки транспортні засоби не перебувають у власності боржника ТОВ Агрофірми «Нива-плюс», а тому не можуть бути використаними для задоволення вимог стягувачів у відповідних виконавчих провадженнях. Отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Доводи відповідача 5 щодо необґрунтованості позовних вимог свого підтвердження не знаходять.
На виконання договору купівлі-продажу рухомого майна № 2 від 24.11.2014 року позивачем платіжним дорученням № 9 від 25 листопада 2014 року перераховано грошові кошти в сумі 508155,60 гривень, що являється належним підтвердженням виконання зобов'язань покупця щодо оплати придбаного товару.Вказане також підтверджується випискою, наданою відповідачем-1 ПАТ «МетаБанк».
Зарахування грошових коштів від продажу майна на транзитний рахунок не заборонено постановою НБУ № 280 від 17.06.2004 р., відповідач 1 отримання повної оплати за майно, підтвердив письмово.
Вартість спірного рухомого майна в договорі визначена звітом суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_7
24 жовтня 2016 року Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову в справі № 808/2701/16, якою частково задоволено позов Бердянської ОДШ ГУ ДФС у Запорізькій області. Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ Агрофірма «Нива-плюс» за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, за винятком майна (за переліком). Вказане майно саме і знаходилось в заставі у ПАТ «МетаБанк».
Наявність акту опису майна жодним чином не впливає на правомірність заявлених вимог про визнання права власності на транспортні засоби та зняття з них арешту, що також підтверджується постановою суду.
ПАТ «МетаБанк» належним чином повідомляло ДПІ про звернення стягнення, а саме: листом вих. № 55-01/3778 від 14.04.14, який було отримано ДПІ, про що свідчить лист ДПІ № 5747/10/08-22-25 від 22.04.14.; а також листом вих. № 70/7179 від 29.08.14р., про що свідчить вхідний штамп ДПІ.
Ухвала господарського суду Запорізької області від 12.05.16. № 908/932/16 не спростовує обґрунтованості позовних вимог у даній справі, у вказаній справі встановлено, що позивачем - ПАТ «МетаБанк» фактично оскаржуються дії і постанова Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області в рамках зведеного виконавчого провадження №43725320 відносно боржника - ТОВ АФ "Нива плюс". Крім того, у вказаній справі з іншим складом сторін, спосіб захисту є відмінним від способу захисту у даній справі, оскільки вимога про визнання права власності у справі № 908/932/16 не заявлялась і не розглядалась. Предмет позову № 908/932/16 не відповідав змісту статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-2, оскільки даний спір виник фактично із дій ТОВ Агрофірма "Нива-Плюс", яким допущено виникнення заборгованості перед кредиторами - відповідачами (стягувачами) по даній справі, внаслідок чого було накладено арешти та оголошено в розшук майно, яким не може розпорядитись позивач.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за Товариства з обмеженою відповідальністю Теллус-Агро» (71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 89; код ЄДРПОУ 38665163) право власності на рухоме майно, а саме:
- автомобіль ВАЗ 2109, державний № НОМЕР_2, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3,1993 р. в.;
- автомобіль ВАЗ 2121, державний № НОМЕР_4, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_5,1992 р. в.;
- автомобіль ЗАЗ 110557, державний № НОМЕР_6, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, 2003 р. в.;
- цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний НОМЕР_8, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_9,1987 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № НОМЕР_10, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_11, 1982 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_12, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_13, 1986 р. в.;
- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_14, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_15, 1987 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_16, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_17, 1989 р. в.;
- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_18 № шасі (кузова, рами) НОМЕР_19, 1990 р. в.;
- вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № НОМЕР_20, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 1987 р. в.;
- вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № НОМЕР_22, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_23, 1991 р. в.;
- вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний № НОМЕР_29, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_25, 1993 р. в.;
- причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № НОМЕР_26, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_27 1990 р. в.
Зняти арешти, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2015р., винесеною відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, з рухомого майна:
- автомобіль ВАЗ 2109, державний № НОМЕР_2, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_3,1993 р. в.;
- автомобіль ВАЗ 2121, державний № НОМЕР_4, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_5,1992 р. в.;
- автомобіль ЗАЗ 110557, державний № НОМЕР_6, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, 2003 р. в.;
- цистерна спеціальна КО 503Б на шасі ГАЗ 53, державний НОМЕР_8, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_9,1987 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ 53Б, державний № НОМЕР_10, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_11, 1982 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_12, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_13, 1986 р. в.;
- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_14, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_15, 1987 р. в.;
- вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507, державний № НОМЕР_16, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_17, 1989 р. в.;
- вантажний самоскид САЗ 3507, державний № НОМЕР_18 № шасі (кузова, рами) НОМЕР_19, 1990 р. в.;
- вантажний самоскид ЗИЛ-ММЗ 4502, державний № НОМЕР_20, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 1987 р. в.;
- вантажний самоскид КАМАЗ 55102, державний № НОМЕР_22, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_23, 1991 р. в.;
- вантажний автокран 10-20Т КС 3575 на шасі КРАЗ 250, державний № НОМЕР_29, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_25, 1993 р. в.;
- причіп двохосьовий СЗАП 8527, державний № НОМЕР_26, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_27 1990 р. в.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нива-Плюс" (71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 67; код ЄДРПОУ 32263039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теллус-Агро» (71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Леніна, 89; код ЄДРПОУ 38665163) суму 7622 (сім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 32 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.12.2016 р.
Суддя А.О. Науменко