ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06 грудня 2016 р. Справа № 909/932/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Сегін І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області, вул. А. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76014,
до відповідача: Державного підприємства "Брошнівське лісове господарство", вул. С. Стрільців, 54, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77611,
про стягнення шкоди в розмірі 57 165,86 грн,
за участю:
від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №02-19/2102 від 29.12.2015,
від відповідача: представник не з'явився,
установив:
Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області звернулась з позовом до Державного підприємства "Брошнівське лісове господарство" про стягнення шкоди в розмірі 57 165,86 грн.
Представником Державного підприємства "Брошнівське лісове господарство" через канцелярію суду подано клопотання вих.№04-01 від 22.11.2016 (вх.№16772/16 від 22.11.2016) про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю прибуття представника в судове засідання.
При розгляді даного клопотання суд виходив з того, що відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин, спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, свою позицію щодо позову відповідач надав у письмовому відзиві, розгляд справи вже відклався за клопотанням відповідача, при цьому підстав, які б обумовлювали необхідність відкладення розгляду справи, представником відповідача в клопотанні не наведено, а тому в його задоволенні відмовлено.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з актом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 21.05.2014 при здійсненні перевірки було виявлено незаконну рубку сироростучих та сухостійних дерев різних порід на території кварталу 10 виділ 3, 4, кварталі 9 виділ 16, 11, кварталу 10 виділ 7, 9. Вказує на те, що постійним лісокористувачем зазначеної ділянки лісу є Державне підприємство "Брошнівське лісове господарство", яке повинне забезпечувати охорону і збереження закріплених лісів і яке не виконало даного обов'язку - допустило самовільну порубку та своєчасно не виявило дане правопорушення. Зазначає, що порушення вимог лісового господарства призвело до незаконної порубки лісу на території Липовицького лісництва, яке підпорядковане відповідачу, внаслідок чого було завдано державі шкоду у розмірі 57 165,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 1, 17, 19, 63, 64, 69, 86, 90, 91, 93, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 12, 20-2, 40, 47, 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 29, 69 Бюджетного кодекс України.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позов №04-01/292 від 10.11.2016 (вх.№16485/16 від 17.11.2016) зазначив, що розрахунок шкоди, завданої лісовому господарству незаконною рубкою дерев, вчиненої невідомими особами, проведено згідно з постановою КМУ “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”, проте відповідно до спільного роз'яснення Державного комітету лісового господарства та Міністерства охорони навколишнього природного середовища стягнення за самовільну рубку, пошкодження дерев і іншої лісової рослинності, передбачені згаданими таксами застосовуються до осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Застосування вказаних такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, крім випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірними. Посилається на ст. 105 Лісового кодексу України, відповідно до якої відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у вчиненні незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників. Вважає, що у актах позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про охорону, захистта використання лісів встановлено сам факт незаконної рубки, а не факт вчинення правопорушення підприємством. Оскільки відповідач внаслідок своєї господарської діяльності шкоди лісовому господарству не завдавав, а самовільну рубку було вчинено невстановленими особами, позовні вимоги щодо стягнення відповідної шкоди з підприємства розцінює як необґрунтовані. При цьому зазначає, що позивачем при поданні позовної заяви не було дотримано положень ст. 5 ЦПК України щодо досудового врегулювання спору.
Позивач у письмових запереченнях на відзив вих.№02-12/2469 від 18.11.2016 (вх.№16590/16 від 18.11.2016) вказав, що оскільки відповідач зобов'язаний забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев, то саме це підприємство повинно відшкодував шкоду заподіяну лісу незаконним вирубуванням дерев, яка розраховується відповідно до постанови КМУ №665 від 23.05.2007. Твердження відповідача щодо вчинення незаконних рубок дерев не встановленими особами на території ДП “Брошнівське лісове господарство” не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання свого обов'язку щодо вжиття всіх заходів для охорони та захисту лісу. При цьому посилання відповідача на роз'яснення Держкомлісгоспу України та Міністерств охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України є необґрунтованими, оскільки такі роз'яснення не є офіційним тлумаченням закону, а є позицією державних органів, а тому не можуть враховуватись судом. Відмічає, що такі роз'яснення надані до затвердження застосованих такс. Вказує на те, що на момент перевірки відповідачем не було виявлено вчинене правопорушення та не було вжито заходів щодо оформлення відповідних матеріалів. При цьому суд повинен виходити з презумпції вини правопорушника. Твердження відповідача щодо недотримання вимоги ст. 5 ЦПК України щодо досудового врегулювання спору вважає безпідставними, оскільки останнім було отримано претензію про відшкодування шкоди, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.
Державною екологічною інспекцією впродовж 20 та 21 травня 2014 року було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державним підприємством "Брошнівське лісове господарство" (надалі "ДП "Брошнівське лісове господарство"), за результатами якої о складено акт №356. Натурною перевіркою, зокрема, Липовицького лісництва виявлено незаконну рубку 27 сироростучих та сухостійних дерев ялини, ялиці та бука, зрубаних орієнтовно в літньо-весняний період 2013/2014 років, діаметрами пнів 32, 18, 46, 54, 21, 19, 67, 36, 21, 25, 34, 26, 24, 40, 42, 40, 20, 58, 42, 48, 32, 40, 25, 31, 34, 48, 52 см, ліквідною масою - 25,35 куб. м (порушено вимоги ст. 105 Лісового Кодексу України) в кварталі №10 виділ №3, 4, 7, 9, кварталі №9 виділ №11, 16.
Згідно з п. 1.3. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, вказаний нормативно-правовий акт поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання. Пунктом 1.4. даного порядку передбачено, що акт перевірки - це документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями; зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки (п. 4.20 даного Порядку).
Представниками відповідача згаданий акт підписаний без зауважень, в установленому порядку не оскаржувався, а тому є належним доказом, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.
При вирішенні спору слід виходити з того, що відповідно до ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
ДП "Брошнівське лісове господарство" є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, на яких було виявлено факти незаконної рубки дерев, що не заперечується відповідачем.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 19, та ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105, та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
Розрахунок розміру шкоди, завданої лісовому господарству вказаною незаконною рубкою лісу, є додатком до акту перевірки №356 від 21.05.2014. Даний розрахунок проведено державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області згідно з постановою КМУ №665 від 23.07.2008 і визначено розмір шкоди - 57165,86 грн і відповідає приписам постанови КМУ №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Посилання відповідача щодо неможливості застосування вказаних такс при обчисленні шкоди, оскільки підприємство безпосередньо не здійснювало незаконну рубку, спростовуються тим, що вказаним порядком затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема, незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, з метою посилення охорони лісів, збереження лісових ресурсів і підвищення ефективності їх використання. При цьому незабезпечення службовою особою відповідача належної охорони лісу і є тією неправомірною поведінкою, яка призвела до незаконної рубки лісу, внаслідок чого державі завдано збитків. Застосування вказаних такс не ставиться в залежність від того, чи здійснювалась незаконна рубка безпосередньо підприємством, чи іншими особами.
Відтак, застосування даної постанови для визначення розміру шкоди є обґрунтованим.
Як передбачено ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з приписами ст. 68 і ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
В ч. 2 ст. 1166 ЦК України вказано, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідачем не подано доказів того, що ним було вжито всі необхідні заходи для забезпечення охорони та захисту лісу та заходи щодо виявлення правопорушення і притягнення до відповідальності винних осіб.
За таких обставин, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення і позов підлягає задоволенню.
Твердження відповідача щодо недотримання порядку досудового врегулювання спору спростовуються наданими позивачем доказами.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити позов Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області до Державного підприємства "Брошнівське лісове господарство" про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового законодавства, в розмірі 57 165,86 грн.
Стягнути з Державного підприємства "Брошнівське лісове господарство" в користь Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення норм лісового законодавства, в розмірі 57 165,86 грн (п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят п'ять гривень вісімдесят шість копійок) шляхом перерахування до фонду охорони навколишнього природного середовища Липовецької сільської ради.
Стягнути з Державного підприємства "Брошнівське лісове господарство" в користь Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області 1378 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) сплаченого судового збору.
Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.12.16
Суддя Малєєва О. В.