08.12.2016 Справа № 904/8941/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії- Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», смт. Донець
До: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро
Про : стягнення 16 709, 88 грн. та
За зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро
До: Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії- Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», смт. Донець
Про: визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди №8 від 01.04.16р. до договору №ДНВ001/7ТГ14 від 27.12.2013р.
Суддя Васильєв О.Ю.
Від позивача : ОСОБА_1 ( дов.№2-500д від 14.03.16р.);
Від відповідача : ОСОБА_2 ( дов. №104 від 03.10.16р.)
ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» (позивач) звернувся з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (відповідач) про стягнення 17 481, 88 грн. ( в т.ч. : 16 525,14 грн. - заборгованості, 872,76 грн. - пені та 83,98 грн. - 3% річних ). Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків в частині здійснення своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу ( належного відповідачу ) в червні 2016 р. відповідно до умов додаткової угоди №8 від 01.04.16р. до договору №ДНВ001/7ТГ14 від 27.12.2013р.
ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» ( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечував та подав зустрічну позовну заяву до ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоду №8 від 01.04.16р. до договору №ДНВ001/7ТГ14 від 27.12.2013р. Зустрічний позов обґрунтований посиланням на невідповідність оспорюваної додаткової угоди вимогам ЗУ «Про ринок природного газу» ( який набрав чинності 01.10.15 р. ) , а саме : ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» надає такі послуги за відсутності відповідної ліцензії ( як то вимагає п.27 ст.9 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності » . Але ж відповідно до вимог ст.227 ЦК України право чин юридичної особи , вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії ) , може бути визнаний судом недійсним.
Ухвалою від 31.10.16р. зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду сумісно з первісним позовом.
ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» проти задоволення зустрічного позову заперечував , стверджуючи , що для надання такого виду послуг , як транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу, не потребує отримання ліцензії.
15.11.16р. ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» подало заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 14 374,62 грн. - заборгованості , 1 529,11 грн. - пені , 150,66 грн. - 3% річних та 655,49 грн. - інфляційних витрат.
По справі оголошувались перерви з 01.11.16 р. до 15.11.16 р. та з 15.11.16 р. до 08.12.16 р.
Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
27.12.2013 р. між ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» ( газотранспортне підприємство ) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» ( замовник ) укладений договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДНВ001/7ТГ14 , відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі - ГРС) для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормованих витрат, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) замовника складає 2986,200 тис. куб. м., у тому числі по місяцях.
Відповідно до п. 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами .
Згідно з п. 3.3 зазначеного договору замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
Відповідно до п. 3.4 договору до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.
Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Згідно з п. 5.1 даного договору вартість послуг з транспортування 1000 куб. м природного газу внутрішньопромисловими газопроводами газотранспортного підприємства складає 59,80 грн., крім того ПДВ 20% - 11,96 грн., всього з ПДВ - 71,76 грн.
Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 7.3 вказаного договору сторони визначили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2014р. до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 11.2 договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов ( а.с.10-13 ) .
Додатковою угодою №8 від 01.04.2016 р. до договору сторони внесли зміни до п.1.2 , п. 5.1 та п.11.1.договору, погодивши обсяги транспортування газу , вартість послуг з транспортування природного газу по газотранспортній системі з 01.04.16р. - 169,68 грн. та продовживши строк дії договору до 30.06.16 р. ( а.с.14 )
ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» виконав свої зобовязання за договором, надавши ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» послуги з транспортування природного газу за договором у червні 2016 р. на загальну суму 16 525,21 грн. ( що підтверджується відповідним актом про виконання робіт по транспортуванню природного газу від 30.06.16 р., підписаним відповідачем без зауважень (а.с.15).
В той же час , ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» не оплатив послуги з транспортування природного газу за договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 16 525,21 грн. , яка з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог , станом на час прийняття рішення у цій справі складає 14 374,62 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
На підставі п.7.3 договору позивач нарахував відповідачу пеню з урахуванням уточнень у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1 529,11 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за первісним позовом нарахував відповідачу 3% річних з урахуванням уточнень в сумі 150,66 грн. та інфляційні в сумі 655,49 грн.
За таких обставин, суд вважає уточнені позовні вимоги ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Одночасно , зустрічний позов ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» задоволенню не підлягає з наступних підстав . На час укладання договору на транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами діяв Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 р. №2467-VI, відповідно до підпункту 26 ч. 1 ст. 1 якого : транспортування природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).
Отже, на момент вчинення правочину відповідач за зустрічним позовом не потребував отримання ліцензії на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.
Згідно Статуту ПАТ «Укргазвидобування» та положення про філію ГУ «Шебелинкагазвидобування» позивач є газовидобувним підприємством.
Як вбачається з матеріалів справи , договір був укладений виходячи з потреби в цих послугах відповідача , у якого відсутній власний трубопровід для підключення до газотранспортної системи, щоб на договірних засадах скористатися внутрішньопромисловими трубопроводами позивача з метою доставки придбаного у інших субєктів господарювання природного газу до власної мережі, а також з метою компенсації виробничих витрат позивача , понесених внаслідок переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.
Також починаючи з 08.05.2015 р. набрав чинності Закон України «Про ринок природного газу», пунктом 45 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Крім того, у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» наведені терміни,які вживаються в наступному значенні:
17) оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);
19) оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» не здійснює діяльність з транспортування природного газу та не є оператором ГРС або оператором ГТС у розумінні Закону України «Про ринок природного газу», оскільки не здійснює свою господарську діяльність в рамках спірного договору із залученням магістральних газопроводів, які є обовязковою складовою газотранспортної системи.
Відтак, законодавче регулювання договірних відносин між субєктами господарювання щодо транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами здійснюється на підставі норм Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до п.45 ст.1 ЗУ «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і повязана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма обєктами і спорудами, повязаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.
За умовами спірного договору переміщення природного газу здійснюється внутрішньопромисловими трубопроводами, які не є частиною магістрального трубопроводу, а отже і не є частиною газотранспортної системи.
Положення Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ «Укргазвидобування» послуг із транспортування природного газу, а отже не зачіпають відповідні правовідносини товариства з газопостачальними підприємствами. Вищезгадані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з привязкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений договір транспортування (переміщення) природного газу передбачає надання послуг ПАТ «Укргазвидобування» поза газотранспортної системи - шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.
Як наслідок, положення Закону України «Про ринок природного газу» в частині транспортування природного газу не застосовуються до правовідносин, які склалися між ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Дніпропетровськгаз».
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 179 ЦК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Посилання ПАТ «Дніпропетровськгаз». в обґрунтування зустрічної позовної заяви на листи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), №10998/16.3/7-16 від 18.10.2016 р. про розяснення питання щодо послуг з транспортування природного газу промисловими трубопроводами ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "Укргазвидобування", в яких зазначено, що згідно Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про трубопровідний транспорт" та Кодексу газотранспортної системи, вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватись у ціні природного газу власного видобутку, оскільки переміщення вуглеводів внутрішньопромисловими трубопроводами та їх підготовка є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини, а не відокремленим видом господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими та підлягаючими відхиленню, оскільки НКРЕКП вказує, що на даний час вказане питання законодавчо не врегульовано та наразі Комісією лише розробляється проект змін до постанови НКРЕКП №2516 від 30.09.2015 р., якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на які покладені спеціальні обовязки.
Крім того, вищевказані листи НКРЕКП не мають обов'язкового характеру та не створюють ані для ПАТ "Укргазвидобування", ані для ПАТ "Дніпропетровськгаз" юридичних наслідків, оскільки відповідно до п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України №715/2014 від 10.09.2014 р., рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обовязкові до виконання суб'єктами природних монополій. Однак, відповідач за зустрічним позовом таким не є.
В листі НКРЕКП №4519/16.2.1/7-16 від 10.05.2016 р. вказано що, якщо внутрішньопромислові трубопроводи знаходяться у користуванні газовидобувного підприємства, то питання обслуговування зазначених трубопроводів вирішується відповідно до законодавства у сфері господарської діяльності.
Посилання позивача за зустрічним позовом в обґрунтування зустрічної позовної заяви на те, що газопроводи, про які йдеться мова у договорі, відносяться до внутрішньопромислових трубопроводів, які є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини і не є відокремленим видом господарської діяльності, а тому переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами не відноситься до господарської діяльності з транспортування природного газу, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач за зустрічним позовом не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, отже вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи.
Переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не позбавляє права субєкта господарювання надавати вказані послуги, оскільки нормативно-правовими актами не встановлено прямої заборони на це. Дана послуга є похідною від основного виду діяльності та надається на договірних засадах.
Частиною 1 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.
Згідно із ч. 4 ст. 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» : вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Спірний договір ( додаткову угоду ) було складено згідно вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписано уповноваженими представниками юридичних осіб.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів , які б свідчили про недійсність оспорюваної додаткової угоди . Таким чином, суд дійшов висновку, що правові відносини, що виникли між сторонами на підставі спірного договору( додаткової угоди ) , відповідають встановленим нормативними актами вимогам щодо договорів, а зміст вказаного договору ( додаткової угоди ) не суперечить діючому законодавству України і не порушує публічний порядок та спрямований на реальне настання правових наслідків
За таких обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими , що не підлягають задоволенню .
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача за первісним позовом належить стягнути судовий збір, сплачений позивачем за первісним позовом, на користь позивача за первісним позовом, а сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір належить покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.202, 203, 215, 306, 525, 526, 530, 626, 627, 638 ЦК України; ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.
2. Стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 05451150) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» (64250, Харківська область , смт. Донець, вул. Стадіонна, 9, код ЄДРПОУ 00153146): 14 374,62 грн. - заборгованості, 1 529,11 грн. - пені, 150,66 грн. - 3% річних, 655,49 грн. - інфляційних витрат, 1 378,00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3. В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії - Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» про визнання недійсною додатковї угоди №8 від 01.04.16р. до договору №ДНВ001/7ТГ14 від 27.12.2013р. відмовити .
Суддя Васильєв О.Ю.
12.12.16р.