07 грудня 2016 р. Справа № 903/701/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС”, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", м. Луцьк
про стягнення 130179,43 грн.
Суддя Вороняк А.С.
секретар судового засідання Чорний С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 22.11.2016р.
Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" про стягнення 130179,43 грн., з них 123684,30 грн. - основний борг, 5919,61 грн. - пеня, 575,52 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.
В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки №22-пк/п-14 від 17.07.2014р. з додатковою угодою до нього від 17.07.2014р. та протоколами розбіжностей, видаткові накладні, накладні на повернення та банківські виписки за період з листопада 2014р. по жовтень 2016р., вимогу №152 від 26.07.2016р..
Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.09.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 26.10.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.10.2016р. розгляд справи відкладено на 09.11.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних ухвалою суду документів.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.11.2016р. розгляд справи відкладено на 23.11.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних ухвалами суду документів та необхідність витребування нових доказів.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.11.2016р. розгляд справи відкладено на 07.12.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних ухвалами суду документів та необхідність витребування нових доказів. Також даною ухвалою продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
06.12.2016р. факсимільним зв'язком та 07.12.2016р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками на відзив відповідача. Додатково просили слухати справу без участі їх представника.
У судовому засіданні 07.12.2016р. представник відповідача повідомив, що до позивача з вимогою про передачу документів зазначених в пп.3.1.2, 3.1.3 договору №22-пк/л-14 від 17.07.2014р. не зверталися, товар за накладними по договору №22-пк/л-14 від 17.07.2014р. отримували. Просив у задоволені позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві(поданий до суду 21.11.2016р.).
Позивач у судове засідання 07.12.2016р. не з'явився, компетентного представника не направив, ухвала господарського суду Волинської області від 23.11.2016р. направлялась ТОВ “ДРІМ МЕЙКЕРС” рекомендованим повідомленням №4301034442848.
Згідно витягу з інтернет сайту Українського державного підприємства “Укрпошта” (www.ukrposhta.com), зробленого судом, вбачається, що лист господарського суду вручений адресату за довіреністю 06.12.2016р..
В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду(пп.3.9.1. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.
На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення позивача про час та місце слухання справи та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -
встановив:
17.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС” (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" (далі - Покупець) було укладено договір поставки №22-пк/п-14 з додатковою угодою до нього від 17.07.2014р. та протоколами розбіжностей(далі - Договір)(т.1 а.с.10-24).
Згідно п.2.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.
Згідно п.2.2 Договору, Покупець направляє Постачальнику замовлення на підставі специфікації (яка діє на момент направлення замовлення Покупцем), затвердженої сторонами.
Згідно п.3.1.2 Договору, у випадку, якщо поставка, виробництво або реалізація товарів підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства України, Постачальник зобов'язується надати Покупцеві завірену копію відповідної ліцензії, яка надає право на виробництво і/або реалізацію такого товару.
Згідно п.3.1.3 Договору, Постачальник постачає товар разом зі всією відповідною і належно оформленою документацією (накладні, податкові накладні, документи, що підтверджують якість товару, інструкції і т.п.), що є необхідними відповідно до законодавства України і умов цього Договору.
Згідно п.3.2.1 Договору, Покупець зобов'язаний прийняти поставлений відповідно до умов цього Договору товар і сплатити його вартість відповідно до розділу 8 даного Договору.
Згідно п.8.2.1 Договору(із врахуванням протоколу розбіжностей), Покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 днів з моменту реалізації покупцем товару третім особам, але з врахуванням п.1 додаткової угоди від 17.07.2014р..
Згідно п.1 додаткової угоди до Договору від 17.07.2014р.(із врахуванням протоколу розбіжностей), Покупець має право повернути товар Постачальнику, при умові збереження товарного вигляду та упаковки, у випадку зокрема, якщо товар не реалізований Покупцем протягом 180 календарних днів з моменту його поставки. У разі неповернення не реалізованого Покупцем товару у вищевказані строки, такий товар підлягає до оплати Покупцем.
Згідноп.8.3 Договору, обов'язковою умовою для оплати поставленого за Договором товару є: наявність у Покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку накладної і податкової накладної, а також інших документів, які передбачені п.п.3.1.2, 3.1.3 Договору. При відсутності одного з зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, оплата за поставлений товар Покупцем не провадиться, до усунення Постачальником такого порушення та надання всіх належним чином оформлених документів.
Згідно п.13.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Даний Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками Постачальника та Покупця.
На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 1036097,61 грн., що стверджується видатковими накладними наявних в матеріалах справи(т.1 а.с.46-58, 113-163).
Відповідач здійснив часткову оплату та повернення товару на загальну суму 912413,31 грн., що стверджується банківськими виписками та накладними на повернення наявних в матеріалах справи (т.1 а.с.164-239).
26.07.2016р. на адресу відповідача позивач направив вимогу №152 від 26.07.2016р. про оплату заборгованості(т.1 а.с.43-44), проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Таким чином на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує основна заборгованість за Договором в сумі 123684,30 грн.( 1036097,61 грн. - 912413,31 грн.).
Дана заборгованість відповідачем не сплачена.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”(далі - Закон), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Саме таким вимогам і відповідають видаткові накладні(які наявні в матеріалах справи) по Договору, що засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-77гс15 від 29.04.2015р..
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання її умов відповідачу товару, отримання його відповідачем здійснення часткових повернень продукції та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 123684,30 грн. підставна та підлягає до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5917,61 грн., суд зазначає таке.
Згідно п.10.5 Договору(із врахуванням протоколу розбіжностей), в разі несвоєчасної оплати Покупцем поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Судом встановлено, що позивачем допущено помилки при нарахуванні пені, а саме не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України.
Суд провівши перерахунок пені в сумі 8184,18 грн. грн., за періоди прострочення оплати зазначені позивачем в розрахунку(т.1 а.с.243), прийшов до переконання, що остання підставна в сумі 5844,70 грн., в решті частини стягнення пені в розмірі 74,91 грн. слід відмовити через безпідставність.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 575,52 грн. - 3% річних, слід зазначити таке.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача(т.1 а.с.242) щодо нарахування 575,52 грн. - 3% річних, які нараховані по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням недоліків допущених при нарахуванні пені(щодо початкових дат нарахування), вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення в сумі 568,01 грн., в іншій частині стягнення 3% річних в сумі 7,51 грн. слід відмовити, через безпідставність.
При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".
Посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано довіреностей, які підтверджують правомочність осіб на приймання товарно-матеріальних цінностей, не приймаються судом, оскільки згідно п.2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88(із змінами та доповненнями), повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця отримує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджують відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Отже, чинне законодавство не зобов'язує в разі отримання товарно-матеріальних цінностей надавати довіреність. Крім того, що товар отримано підтвердив представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2016р..
Посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано суду підписаних сторонами специфікацій, не приймаються судом, з огляду на пояснення позивача, відповідно до яких, позивач зауважує, що жодних специфікацій сторонами підписано не було, так як сторони не на полягали на підписанні вказаного документу, а усі замовлення сторони погоджували в електронному форматі (через електронну пошту) на підставі запропонованого позивачем асортименту до поставки. Поставлений товар за видатковими накладними, постачався лише згідно погоджених сторонами замовлень, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними. Окрім того, відповідач товар отримував, частково оплачував та повертав по видатковим накладним, які були складенні на основі його замовлення, доказів того, що відповідач такий товар не замовляв, останнім суду не подано.
Посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем порушені умови п.8.3 Договору, не приймаються судом, оскільки протягом терміну дії Договору, Постачальник поставив Покупцю товару на загальну суму 1036097,61 грн. що підтверджується документами бухгалтерського обліку, зокрема, видатковими накладними, а згідно підпунктів (в) та (ї) п.3.2.2 Договору, Покупець має право відмовитися від приймання поставленого товару зокрема у випадках: невідповідності, відсутності, наявності помилок або виправлень в товаросупроводжувальних документах; відсутність документів необхідних для поставки даного товару. Документація на постачання товару відповідачу, оформлена у відповідності з вимогами чинного законодавства та була надана останньому позивачем разом із товаром при поставці, а отже у відповідача відсутні підстави для призупинення розрахунку за отриманні товари. Твердження відповідача щодо неналежного та своєчасного надання позивачем супровідної документації при поставці товару є хибним, необґрунтованим.
Крім того, за змістом ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідач визнав факт отримання ним товару і не відмовився від нього загалом. Доводи останнього зводяться тільки до посилань на ненадання позивачем окремих документів, але в кінцевому підсумку товар ним прийнятий(частково оплачений, повернутий), розумний строк для їх передання не встановлювався, а тому відсутні правові підстави звільняти відповідача від оплати за товар.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі №904/4253/16 від 22.11.2016р..
В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути 123684,30 грн. - основного боргу, 5844,70 грн. - пені, 568,01 грн. - 3% річних, а в частині стягнення 74,91 грн. - пені та 7,51 грн. - 3% річних - відмовити через безпідставність.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1951,45 грн. судового збору, в іншій частині(1,24 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.
Слід зазначити, що суд виходив із суми судового збору в розмірі 1952,69 грн. (130179,43 грн. : 100% х 1,5%).
Додатково суд роз'яснює, що згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, проспект Соборності, буд.43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС” (01033, м.Київ, вул. Шота Руставелі, буд.38, к.12, код ЄДРПОУ 37567185) 123684,30(сто двадцять три тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні тридцять копійок) грн. - основного боргу, 5844,70(п'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні сімдесят копійок) грн. - пені, 568,01(п'ятсот шістдесят вісім гривень одну копійку) грн. - 3% річних та 1951,45 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят одну гривню сорок п'ять копійок) грн. судового збору.
3. У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС” до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" в частині стягнення 74,91 грн. - пені та 7,51 грн. - 3% річних - відмовити.
Повний текст рішення складено
12.12.2016
Суддя А. С. Вороняк