07 грудня 2016 року Справа № 5023/9139/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),
суддів:Катеринчук Л.Й., Коваленка В.М.
розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллакс" Погорілої Олени Іванівни
на постанову та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року Господарського суду Харківської області від 23.08.2016 року
у справі Господарського суду№ 5023/9139/11 Харківської області
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Еллакс"
пробанкрутство,
В судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"- Вакуленко Г.В.
Арбітражний керуючий Погоріла О.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 серпня 2016 року у справі № 5023/9139/11 (суддя Савченко А.А.) задоволено скаргу ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" на дії (бездіяльність) ліквідатора; визнано бездіяльність ліквідатора ТОВ "Еллакс" Погорілої О.І. щодо неперерахування отриманих від реалізації заставного майна коштів в сумі 370 545,00 грн. ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" неправомірною; зобов'язано ліквідатора ТОВ "Еллакс" Погорілу О.І. перерахувати кошти заставному кредитору ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" в повному обсязі.
Постановою від 06 жовтня 2016 року Харківської апеляційний господарський суд (судді: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 серпня 2016 року у справі № 5023/9139/11 залишив без змін.
Не погоджуючись з прийнятими процесуальними актами у справі, скаржник ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Еллакс" Погоріла Олена Іванівна звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2016 року у справі № 5023/9139/11 скасувати та направити справу для подальшого розгляду.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 3-1, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, кредитор ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, та просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2016 року у справі № 5023/9139/11 залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Господарського суду Харківської області від 11.04.2012 р. у даній справі товариство з обмеженою відповідальністю "Еллакс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Безпалого С.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2012 р. припинено обов'язки ліквідатора ТОВ "Еллакс" арбітражного керуючого Безпалого С.О., призначено ліквідатором ТОВ "Еллакс" арбітражного керуючого Погорілу Олену Іванівну, яку зобов'язано продовжити здійснювати ліквідаційну процедуру відповідно до постанови Господарського суду Харківської області від 11.04.2012 р.
У червні 2016 року до Господарського суду Харківської області надійшла скарга ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" на дії (бездіяльність) ліквідатора, якою заявник просив суд визнати бездіяльність ліквідатора ТОВ "Еллакс" Погорілої Олени Іванівни щодо неперерахування отриманих від реалізації заставного майна коштів в сумі 370 545,00 грн. ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" неправомірною у справі про банкрутство № 5023/9139/11 та зобов'язати ліквідатора ТОВ "Еллакс" Погорілу Олену Іванівну перерахувати кошти в сумі 370 545,00 грн. заставному кредитору ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції".
Скарга обґрунтована тим, що ліквідатором в повному обсязі не здійснено перерахунок, отриманих за результатами проведеного аукціону, коштів в погашення кредиторських вимог ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції", чим порушено права заставного кредитора на задоволення кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Задовольняючи скаргу заставного кредитора, місцевий суд, висновки якого підтримав і суд апеляційної інстанції, встановив наявність підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора, з огляду на порушення арбітражним керуючим Погорілою О.І. вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо неперерахування коштів, отриманих від реалізації заставного майна заставному кредитору ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції".
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Як встановлено судами, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено та включено до складу ліквідаційної маси майно банкрута, в тому числі нежитлові будівлі літ. Б-1, площею 303,8 кв.м., літ. В-1, площею 511,8 кв.м., літ. Г-1, площею 555,9 кв.м., літ. Ж-1, площею 29,5 кв.м., літ. Е-1, площею 18,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Ці приміщення перебували в заставі ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" на підставі договору іпотеки від 07.02.2008р.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2014р. було надано згоду на продаж вищевказаного майна, що є предметом забезпечення.
За результатами проведеного 26.02.2015р. аукціону, спірне майно було реалізоване за ціною 370 545,00 грн., що підтверджено протоколом № 1 проведення відкритих торгів у формі аукціону.
06.03.2015р. з переможцем аукціону ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу цього нерухомого майна, який було посвідчено приватним нотаріусом Свергуновою В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 491. Кошти за придбане на аукціоні майно покупцем перераховано ліквідатору в повному обсязі.
Судами встановлено, що ліквідатором у червні 2016 року перераховано ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" лише 90 590,00 грн., а решта коштів, отриманих від продажу заставного майна було спрямовано на погашення витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури ТОВ "Еллакс", зокрема, з утримання (збереження) заставного майна ТОВ "ФК "Приватні інвестиції". Крім того, кошти в сумі 181 015,32 грн. на підставі договорів про надання послуг, укладених між ліквідатором та фізичними особами, які надавали послуги по зберіганню майна банкрута, були перераховані як витрати за зберігання заставного майна саме ТОВ "ФК "Приватні інвестиції".
Виходячи з Прикінцевих та перехідних положень нової редакції Закону про банкрутство, суди дійшли вірного висновку, що при розгляді скарги на дії ліквідатора у даній справі, суд повинен керуватись приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до набрання чинності законом від 22.12.2011р. № 4212.
Частинами 5 та 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство визначено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Абзацом 2 частини 6 статті 14 у вказаній редакції Закону про банкрутство передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Частиною 2 ст. 26 Закону про банкрутство встановлено, що майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси банкрута, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються у першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.
Згідно частини 12 статті 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Відповідно до частини 16 статті 3-1 Закону про банкрутство, звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.
Отже, наведеними положеннями закону встановлено спеціальні джерела оплати послуг арбітражного керуючого за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень та відшкодування його витрат, понесених під час виконання обов'язків у справі про банкрутство, а саме за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Тому, визначення розміру, джерел та порядку оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі про банкрутство здійснюється комітетом кредиторів та затверджується господарським судом.
З наведеного вбачається, що відшкодуванню понесених ліквідатором витрат має передувати рішення комітету кредиторів, на якому має бути обговорено та затверджено його звіт про відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі, та відповідне рішення суду у справі про банкрутство, яким встановлена їх правомірність.
Однак, судами встановлено відсутність доказів на підтвердження схвалення комітетом кредиторів витрат ліквідатора щодо збереження та утримання заставного майна банкрута, а також інших витрат пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури ТОВ "Еллакс".
При цьому, колегія суддів враховує положення частини 1 статті 31 Закону про банкрутство щодо першочерговості задоволення вимог заставного кредитора, оскільки законодавець чітко визначив процедуру внесення таких вимог до реєстру вимог кредиторів та першочергового їх задоволення.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі № 3-20гс15.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо порушення ліквідатором вимог Закону про банкрутство щодо неперерахування заставному кредитору коштів отриманих від реалізації заставного майна в повному обсязі, у зв'язку з чим судами правомірно задоволені вимоги скарги на дії ліквідатора ТОВ "Еллакс".
У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2016 року у справі № 5023/9139/11 та ухвала Господарського суду Харківської області 23 серпня 2016 року прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллакс" Погорілої Олени Іванівни залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 серпня 2016 року у справі № 5023/9139/11 залишити без змін.
Головуючий О.Є. Короткевич
Судді Л.Й. Катеринчук
В.М. Коваленко