Справа № 727/6073/16-ц
Провадження № 4-с/727/84/16
08 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого судді Слободян Г.М.
при секретарі судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2
за участю сторін:
- скаржника, стягувача ОСОБА_3 і в його інтересах представника ОСОБА_4
- боржника - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 до боржника ОСОБА_5, суб»єкта оскарження - державного виконавця Корчинського Анатолія Миколайовича на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 01.08. 2016 року, - ВСТАНОВИВ:
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою до боржника ОСОБА_5, суб»єкта оскарження - державного виконавця Корчинського Анатолія Миколайовича на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, в якій просить визнати незаконною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ ОСОБА_6 від 01.08. 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці № 727/10594/13ц виданого 23.10. 2014 року. Мотивує заявлені вимоги тим, що державним виконавцем не було прийнято жодних мір для виконання остаточного рішення суду, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та статтям 6 і 8 Конвенції «Про захист прав та основоположних свобод людини», яка покладає на державу «позитивні обов'язки» вживати всі необхідні заходи для належного виконання рішення суду, яке передбачає право одного із батьків зустрічатися із дитиною та спілкуватися з нею, зокрема, зазначає, що на підставі рішення апеляційного суду Чернівецької області, Шевченківським районним судом м. Чернівці 23.10. 2014 року було видано виконавчий лист № 727/10594Є13-ц, який ним був пред»явлений до виконання, згідно якого, було зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначити участь ОСОБА_3 у вихованні доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень з дитиною першої та третьої суботи місяця з 14 до 18 годин, перший та третій вівторок місяця, другий та четвертий четвер місяця з 15 до 18 годин, а також щорічно в день народження дитини 7 грудня, на Новий рік 1 січня, у дні релігійних свят - Різдво Христове, Великдень, Трійця з 14 до 17 годин за місцем проживання позивача за відсутністю матері з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів з поверненням дитини після побачень до місця проживання матері та дозволити ОСОБА_3 самостійно організовувати та проводити на території України оздоровлення доньки ОСОБА_8 двічі на рік у період шкільних канікул, але не більше 12 днів кожного разу
Вказує, що протягом тривалого часу він не має можливості зустрітися з донькою через протиправну бездіяльність державного службовця ОСОБА_9 яка під час зустрічей з дитиною і складання кількох актів і винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, однак, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 27.04. 2016 року його скаргу було задоволено, визнано неправомірною і скасовано постанову ст. державного виконавця Чебан Г.Ю. від 22.01. 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з не виконання виконавчого листа від 23.10. 2014 року № 727/10594/13ц виданого 23.10. 2014 року і зобов»язано виконавчу службу відкрити виконавче провадження, однак, незважаючи на це постановою державного виконавця ВДВС Чернівецького ЧМУЮ ОСОБА_6 від 01.08. 2016 року було закінчено виконавче провадження виконавчого листа від 23.10. 2014 року № 727/10594/13ц з підстав п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Вказану постанову державного виконавця вважає незаконною і протиправною, оскільки фактичного виконання рішення суду не мало місце, зокрема у визначені дні і час за графіком побачень, зокрема 26.06. 2016 року не відбулося внаслідок не повідомлення державним виконавцем боржника; з аналогічних підставі не відбулася і зустріч його з дитиною 04.06. 2016 року; внаслідок зайнятості державного виконавця не відбулися і зустрічі 07 та 09.червня 2016 року. Не відбулися зустрічі з дитиною з вини державного виконавця через неповідомлення і задоволення скарги ОСОБА_5 на дії державного виконавця, його пояснення державному виконавцю не переконали останнього у виконанні судового рішення і вже другого, п»ятого та 14 липня 2016 року зустрічі з донькою не відбулися з формальних підстав та в подальшому 16.07. 2016 року за місцем його проживання біля житлового будинку по вул.. Героїв Майдану м. Чернівці з»явилися державний виконавець Корчинський А.М., боржниця ОСОБА_5 з чоловіком та рідним братом ОСОБА_10 та представниками служби «Венбест» групи мобільного реагування 1, проти присутності яких він заперечив державному виконавцю в усній формі при оформленні останнім акту. В подальшому при черговій зустрічі з дитиною у визначений день і час повторно з»явилися працівники групи Венбест, чоловік боржниці, про що також було складено акт та тільки 28.07. 2016 року на зустріч з дитиною яку привела ОСОБА_5В прийшов представник служби у справах дітей Чернівецької міської ради, якого він просив в заявленому клопотанні запросити разом з психологом, який не з»явився, і державний виконавець не зміг пояснити відсутність психолога і державним виконавцем не було прийнято жодних мір до виконання рішення суду. При цьому, звертає увагу, що всупереч пункту 2.4 розділу II «Інструкції з організації примусового виконання рішень», що передбачає обов'язкове залучення органів опіки та піклування при виконанні рішень у разі забезпечення прав та інтересів дітей, державний виконавець Корчинський А.М. виніс постанову про залучення представника органу опіки та піклування до виконавчого провадження вже після проведення виконавчих дій 16-го та 19-го липня 2016 року і доказом ігнорування державним виконавцем Корчинським А.М. призначення експерта для з'ясування та роз'яснення описаних вище питань є відсутність у досліджених в судовому розгляді матеріалах виконавчого провадження постанови про призначення експерта. Просить визнати незаконною і протиправною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ - ОСОБА_6 від 01.08.2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці № 727/10594/13-ц виданого 23 жовтня 2014 року.
Скаржник ОСОБА_3, в його інтересах представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі; просять їх задовольнити.
В наданих суду поясненнях, скаржник ОСОБА_3 підтримуючи доводи викладені в скарзі, додатково пояснив, що у разі незадоволення поданої ним скарги він фактично буде позбавлений права на гарантування з боку держави обов'язковості виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2014 року згідно ст. 124 Конституції України та статей 14 Цивільного процесуального кодексу України і 14 Кодексу адміністративного судочинства України і також будуть порушені права його малолітньої дитини ОСОБА_8 на належне батьківське піклування згідно пункту 1 статті 152 Сімейного кодексу України так як він не зможу виконати вищезазначене рішення суду без допомоги державної виконавчої служби, адже на його думку боржниця буде продовжувати чинити йому перешкоди у виконанні судового рішення. Пояснення скаржника в засіданні були підтриманні в його інтересах представником.
Особа, дії якої оскаржуються, старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_6 заявлені вимоги не підтримав, надалі в судові засідання не з»явився, суду надав письмове заперечення, в доводах яких посилався на здійснення виконавчих дій з виконання виконавчого документу - виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці № 727/10594/13-ц виданого 23 жовтня 2014 року з дотриманням вимог чинного закону; у винесеній постанові 01.08. 2016 року про закінчення виконавчого провадження законної є підстава відсутність даних про те, що боржниця чинить ОСОБА_8 С,В. будь - які перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_8 і саме з урахуванням думки дитини, яка саме не бажала спілкування з батьком - скаржником. Просить відмовити ОСОБА_3 в заявлених вимогах скарги.
Зацікавлена особа, стягувач ОСОБА_5 заявлені вимоги по скарзі ОСОБА_3 заперечувала і вважає, що слід відмовити відмовити.
Суд, заслухавши пояснення скаржника, доповнення до них представника, вивчивши доводи викладені в запереченнях державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_6; пояснення стягувача ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються заявлені вимоги скарги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, в їх сукупності встановлені в судовому засіданні, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті у межах заявлених вимоги, суд приходить до наступного.
Відносно заявлених вимог судом установлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статей 3, 4, 11, 27, 31 ЦПК України право визначати предмет, підставу і спосіб захисту порушеного права належить позивачеві (заявнику, скаржнику).
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом, належними доказами по справі, встановлено, що на виконання рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 15.10. 2014 року, Шевченківським районним судом м. Чернівці 23.10. 2014 року було видано виконавчий лист 727/10594/13ц (а.с. 6), згідно якого було зобов»язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначити участь ОСОБА_3 у вихованні доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень з дитиною першої та третьої суботи місяця з 14 до 18 годин, перший та третій вівторок місяця, другий та четвертий четвер місяця з 15 до 18 годин, а також щорічно в день народження дитини 7 грудня, на Новий рік 1 січня, у дні релігійних свят - Різдво Христове, Великдень, Трійця з 14 до 17 годин за місцем проживання позивача за відсутністю матері з правом відвідування культурно-масових, спортивних, розважальних та оздоровчих закладів з поверненням дитини після побачень до місця проживання матері та дозволити ОСОБА_3 самостійно організовувати та проводити на території України оздоровлення доньки ОСОБА_8 двічі на рік у період шкільних канікул, але не більше 12 днів кожного разу.
19 травня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_6 було відкрито виконавче провадження на підставі вищенаведеного виконавчого документу (а.с. 19), згідно з яким було визначено боржнику (ОСОБА_7В.) самостійно виконати рішення;
Згідно вимоги державного виконавця Корчинського А.М. до сторін виконавчого провадження від 12.07. 2016 року (№ 8608) останніх було зобов»язано бути присутніми 16.07. 2016 року о 14 годині та 19.07. 2016 року о 15 годині за місцем проживання стягувача - м. Чернівці вул.. Героїв Майдану 75В/12 м. Чернівці (а.с.20) та зобов»язано ОСОБА_11 з»явитися із донькою ОСОБА_8 для виконання судового рішення, з роз»ясненням вимоги ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відповідальності за невиконання вимог державного виконавця. На вказану вимогу, сторони виконавчого провадження з»явилися 16.07. 2016 року о 14 годин за місцем проживання стягувача - м. Чернівці вул.. Героїв Майдану 75В/12 м. Чернівці, що вбачається з дослідженого відеозапису витребуваного в стягувача за клопотанням скаржника, а також з акту державного виконавця складеного 16.07. 2016 року о 14 годин (а.с. 21), однак, в цей день виконати рішення суду не представилося можливим внаслідок присутності при виконавчій дії сторонніх осіб, а саме групи швидкого реагування Венбест та інших сторонніх осіб, а також і внаслідок того, що малолітня ОСОБА_8, 07.12. ІНФОРМАЦІЯ_2 висловила своє небажання спілкування з батьком - ОСОБА_3В.і категоричну відмову піти з ним, що також вбачається з дослідженого відеозапису проведення виконавчих дій 16.07. 2016 року о 14 годин.
Аналогічна ситуація мала місце і 19.07. 2016 року о 15 годині, а саме з дослідженого акту державного виконавця (а.с. 22) чітко вбачається, що виконавчі дії відбувалися у присутності сторонніх осіб, представників служби Венбест, брата боржника ОСОБА_10, матері стягувача ОСОБА_12, дружини стягувача ОСОБА_13 та вітчима малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14, присмутність яких засвідчена особисто останніми. Присутність вказаних осіб чітко спостерігається і на дослідженому відеозаписі проведення виконавчих дій від 19.07. 2016 року о 15 годині.
Відповідно до ст. 5, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» стягувану ОСОБА_3 та боржнику ОСОБА_5 державним виконавцем Корчинським А.М. було направлено вимогу (а.с. 23) про зобов»язання ОСОБА_11 »явитися із донькою ОСОБА_8 для виконання судового рішення від 15.10. 2014 року на 28.07. 2016 року на 15 годин та цього ж дня - 28.07. 2016 року при проведенні виконавчих дій боржниця з»явилася з малолітньої донькою за адресою місця проживання стягувача - м. Чернівці вул.. Героїв Майдану 75В/12 м. Чернівці. Виконавчі дії згідно даних акту державного виконавця (а.с. 25) відбувалася як у присутності сторін виконавчого провадження так і у присутності представника органу опіки і піклування ОСОБА_15, залученого за клопотанням стягувача на підставі постанови державного виконавця від 21.07. 2016 року (а.с. 24), однак без присутності психолога, як цього вимагав стягувач і у присутності інших сторонніх осіб - служби Венбест і вітчима ОСОБА_8 - ОСОБА_14 (а.с. 25). І, дане чітко вбачається з дослідженого відеозапису в судовому засіданні. Вищенаведені і досліджені в засіданні акти державного виконавця Корчинського А.М. свідчать про те, що боржником ОСОБА_5 не чиниться перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_8 Разом з цим, як видно з досліджених відеозаписів, жодного належного спілкування малолітньої ОСОБА_8, 07. 12. ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 не відбулося окрім окремих фраз дитини про її не бажання спілкуватися і бачитися з ОСОБА_3
Вищенаведене свідчить про протиправність дій державного виконавця, який всупереч підпункту а) підпункту 1.5.2. пункту 1.5 розділу І знову ж таки «Інструкції з організації примусового виконання рішень», не установив статусу усіх вищенаведених осіб, які були присутні при проведення виконавчих дій у виконавчому проваджені, окрім сторін виконавчого провадження - стягувача і боржника.
Крім наведеного, всупереч статті 57 Конституції України та абзацу 5 пункту 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Корчинеький А.М. ні під час проведення виконавчих дій - 16.07.2016р., 19.07.2016р., та 28.07.2016р. та після їх проведення при складанні на місці відповідних актів, не роз'яснив наслідки їх підписання та наслідки подальших його дій на підставі складених актів щодо закінчення виконавчого провадження. 01.08. 2016 року державним виконавцем Корчинським А.М. враховуючи наведене було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 7), підставою якої є встановленим, що боржник ОСОБА_5 не чинить перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_16, що стверджується актами державного виконавця та копію постанови було направлено сторонам виконавчого провадження і зокрема стягувачу ОСОБА_3 ( а.с. 8). Згідно першого абзацу частини 1-ої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» в обов'язки державного виконавця входить здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі. Отже, виходячи з сукупності досліджених доказів по справі, державний виконавець Корчинський А.М., всупереч пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає відкриття виконавчого провадження державним виконавцем на підставі виконавчого документа за заявою стягувача, в постанові про відкриття виконавчого провадження 19.05.2016 року не в повному обсязі зазначив резолютивну частину рішення суду від 15.10. 2014 року вибірково вказавши про зобов»язання ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з донькою ОСОБА_8., що є неприпустимим. Крім наведеного, всупереч пункту 2.4 розділу II «Інструкції з організації примусового виконання рішень», якою визначено обов'язкове залучення органів опіки та піклування при виконанні рішень у разі забезпечення прав та інтересів дітей, державним виконавцем Корчинським А.М. не було залучено до участі у виконавчих дій 16 та 19.07. 2016 року представника органу опіки і піклування, і лише після вказівки і написання клопотання стягувачем за заявою від 18.07. 2016 року державний виконавець виніс постанову про залучення представника органу опіки та піклування до виконавчого провадження лише для проведення виконавчих дій 28 липня 2016 року.
Дане вбачається з досліджених матеріалів виконавчого провадження за ЄДРВП 51114733 по виконавчому листу 727/10594/13ц від 23.10. 2014 року Шевченківського районного суду м. Чернівці.
При цьому, судом з досліджених матеріалів вбачаються і судові рішення - ухвали від 15.09. 2016 року було визнано незаконними і протиправними дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_6 при виконанні виконавчого листа від 23.10. 2014 року № 727/10594/13ц. Аналогічно було визнано дії державного виконавця Корчинського А.М. неправомірними і протиправними на підставі ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 06.10. 2016 року.
Доводи ОСОБА_5 про небажання дитини - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 спілкуватися з батьком стягувачем ОСОБА_3 стверджується і зверненням самої дитини до служби у справах дітей Чернівецької міської ради і отримання з даної установи відповіді 29.08. 2016 року № 1/1247,з рекомендаціями звернення до психолога та небезпеку охорони дитини пояснила оформленими договірними відносинами з ТзОВ «Венбест» щодо здійснення заходів безпеки відносно доньки, а також і своєї безпеки, про що свідчить досліджений договір ФО № 07 від 01.07. 2016 року.
Суд відхиляє наданий суду доказ (в порушення вимог ст. 57,58 ЦПК України) а саме постанову про призначення спеціаліста (практикуючого психолога) для участі у виконавчому провадженні від 22.07. 2016 року, оскільки даний документ не містить підпису державного виконавця Корчинського А.М., а також є відсутнім в оригінальному примірнику в матеріалах виконавчого провадження, досліджених в судовому засіданні.
Відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника. Суб'єктом оскарження може бути і державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Про це вказує і практика Європейського Суду (рішення Європейського суду з прав людини від 24 жовтня 2013 року у справі «Нечепоренко та інші проти України», у якому цей суд встановив порушення Україною пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та статті 1 Першого протоколу до Конвенції).
Крім наведеного, законодавець також визначив, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно з статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У статті 30 цього Закону визначено строки здійснення виконавчого провадження, відповідно яких державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.
Відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.06. 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (частина друга статті 82 Закону про виконавче провадження). Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК), незалежно від місця виконання судового рішення.
Вищенаведеною постановою також передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону. Закінчення виконавчого провадження означає завершення процедури звернення виконавчого документа до виконання з підстав, передбачених законом, а саме ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто законодавцем чітко визначено, що у порядку цивільного судочинства належить розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень, ухвалених відповідно до норм ЦПК та поданих сторонами виконавчого провадження.
Судом, сукупністю досліджених доказів по справі, встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь - які дані фіксації державним виконавцем в установленому законом порядку проведення виконавчих дій 16., 19, та 28.07. 2016 року, натомість така фіксація проводилася як родичами боржника, так і родичами стягувача що чітко вбачається з досліджених записів відео перегляду вказаних виконавчих дій та фотографіями дослідженими в судовому засіданні, що були визнані стягувачем і таким,Ю що проводилося в порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження».
Згідно з статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 1 Закону № 606-XIV поняття «виконавче провадження» визначено як завершальна стадія судового провадження. Наведене узгоджується з практикою Європейського суду щодо застосування статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» цей суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Таким чином, аналіз досліджених доказів по справі, з»ясованих обставин і доводів сторін, на думку суду свідчить про те, що державний виконавець Корчинський А.М. не вжив всіх можливих та необхідних заходів спрямованих на виконання в повному обсязі рішення суду зазначеного в виконавчому документі. У розрізі наведених вище норм Закону, чітко визначено необхідність вчинення певних дій, які повинні бути здійснені державним виконавцем до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.
Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому, суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження). Згідно вимог ст. 212 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, покази свідків, а також відповідно доводи сторін, їх представників, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги ОСОБА_3 є такими, що грунтуються на законі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України; Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 із внесеними змінами; Постанови пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"; статтею 6 Конвенції з прав людини; практики Європейський суд з прав людини; ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 208, 209, 212 - 215, 218, 383, 387 ЦПК України, суд, - УХВАЛИВ:
Визнати протиправною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ - ОСОБА_6 від 01.08.2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці № 727/10594/13-ц виданого 23 жовтня 2014 року і скасувати її.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці в строки і в порядку, передбачених ст.. 294, ст.. 295 ЦПК України.
Суддя Слободян Г.М.