06 грудня 2016 рокусправа № 310/7493/16-а (2-а/310/676/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Кругового О.О.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 листопада 2016 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського ОСОБА_2 в запорізькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Поліцейського ОСОБА_2 в Запорізькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 листопада 2016 р позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків протягом пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до приписів ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Приймаючи оскаржувану ухвалу від 02 листопада 2016 р., суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про судовий збір» є спеціальним правовим актом, що регулює питання оплати судового збору і є таким, що прийнятий у часі пізніше, порівняно із нормою ст.288 КУпАП, а значить підлягають застосуванню норми Закону України «Про судовий збір». Відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви. За своєю суттю «державне мито» та «судовий збір» є різними платежами до бюджету, а тому позивачеві необхідно сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач оскаржує постанову ПС2№439443 від 24 жовтня 2016 року про притягнення його до адміністративного відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення визначається статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
За правилами частини четвертої ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Статтею 87 КАС України визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України Про судовий збір, який набрав чинності 1 листопада 2011 року, такі особи не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.
Разом із цим такий припис ч.4 ст. 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями ст. 5 Закону України Про судовий збір, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло осіб і коло вимог, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Закону України Про судовий збір не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють в частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України Про судовий збір).
Отже, норми ч. 4 ст. 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України Про судовий збір.
За таких обставин, за подання до суду даного адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір.
Проте, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкових висновків про залишення адміністративного позову без руху з підстав ненадання документу про сплату судового збору.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегією суддів встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, а також порушив норми процесуального права та неправильно вирішив питання, у в зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 184, 197, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 листопада 2016 р. - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: О.О. Круговий