Копія
Справа № 2-а-181/2009 року
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2009 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Нікітішина Віктора Петровича
при секретарі - Бондаренко Наталії Іванівні
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Котовську Одеської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни
встановив:
Позивач звернувся в суд з цим позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Котовську Одеської області, вказуючи, що є за статусом «дитиною війни» у розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому має право на одержання з 01.01.2006 року щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 цього закону. Однак відповідач безпідставно не нараховує і не сплачує цю соціальну допомогу. Тому просив постановити рішення суду, яким визнати протиправною відмову відповідача стосовно виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та зобов'язати здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити її виплату за період з 01 січня 2006 року по 31.12.2008 року у сумі 4471 грн. 20 коп.
Представник відповідача подав заперечення проти позовних вимог, де зазначив, що Управління Пенсійного фонду України у місті Котовську діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, Відповідач зазначив, що частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Виходячи з цього, Відповідач робить висновок, що посилання Позивача на зазначений мінімальний розмір пенсії за віком при встановленні надбавки для дітей війни згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є необґрунтованими.
Позивач і представник відповідача в судове засідання не з'явились, однак надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, тому згідно ч.3 ст.122 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі письмові докази суд приходить до наступного.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі ОСОБА_2 № 2195-ІV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивач відповідно до віку і наданих документів є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач цього факту не заперечує.
Виходячи із того, що Позивач є дитиною війни на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Тобто базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено мінімальну пенсію за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
При цьому, у ч. 2 статті 5 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною 3 статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято ОСОБА_2 України «Про прожитковий мінімум» (№966-XIV від 15.07.1999р.). ОСОБА_2 дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Конституцією України є основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Суд бере до уваги те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2006, 2007 і 2008 роки.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року № 3367-ІV до статті 110 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235- IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни, якими "установлено, що пільги, дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
Відповідно до п. 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (в тому числі) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Також Конституційний Суд звернув увагу Верховної Ради України, Президента України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.
Приймаючи зазначене рішення, Конституційний Суд України, виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яким встановлено, що дітям війни, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Судом встановлено, що позивачу з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України по справі №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року було визнано неконституційним пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повернулась в стан, що існував до внесення змін від 28.12.2007 року.
Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли у наслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(ст. 65) затверджено прожитковий мінімум на 2006 рік на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня -380,00 гривень, з 1 квітня -406,00 гривень, з 1 жовтня -411,00 гривень. У статті 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., 1 липня - 482 грн. і 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином починаючи з 01 січня 2006 року позивачу мало б бути проведено нарахування та виплату до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення на 30% розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідні періоди.
Однак це в повному обсязі відповідачем не виконувалось.
Разом з цим наведені позивачем розрахунки стосовно зазначених конкретних виплат є довільними, тому суд не вдається до перевірки їх тотожності належним розрахункам, які у даному випадку повинен провести відповідач у відповідності до його функцій та згідно з цим рішенням суду. З огляду на зазначене суд не вбачає необхідності в указані на конкретну загальну суму таких виплат за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 року.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.8,22,46,55 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.11, 71, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Котовську Одеської області щодо виплати ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_3 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Котовську Одеської області здійснити нарахування йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та забезпечити виплату цієї соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 03 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову суду може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду Одеської області, через суд який її ухвалив, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі, а надалі апеляційної скарги в наступні 20 днів.
Суддя - підпис
Суддя - Секретар -
Постанову суду складено в повному обсязі 09 квітня 2009 року.