Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"01" грудня 2016 р. Справа № 911/3283/16
За позовом Приватного підприємства “Діоскурія Турс”
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору №0303/16 від 03.03.2016
та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Приватного підприємства “Діоскурія Турс”
про стягнення 36 650,00грн
Суддя С.І.Чонгова
Представники:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги №01/14-06/16 від 14.06.2016);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 (довіреність б/н від 30.06.2016).
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство “Діоскурія Турс” (далі - ПП “Діоскурія Турс”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1В.) та просить суд договір №0303/16 на виконання робіт про розробці сайту в мережі Інтернет від 03.03.2016, укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ПП “Діоскурія Турс” - розірвати.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем неналежно виконано свої зобов'язання за договором №0303/16 на виконання робіт по розробці сайту в мережі Інтернет від 03.03.2016, оскільки розроблений відповідачем продукт не відповідає технічному завданню, погодженому сторонами.
Відповідач у справі - ФОП ОСОБА_1 документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.
До початку розгляду даної справи по суті, відповідачем - ФОП ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ПП “Діоскурія Турс” відповідно до якого відповідач просить стягнути заборгованість за виконані підрядні роботи у розмірі 36 650,00грн.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим що, відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним) - ПП “Діоскурія Турс” порушено зобов'язання за договором №0303/16 на виконання робіт по розробці сайту в мережі Інтернет від 03.03.2016 в частині оплати за виконані роботи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2016 у даній справі вказану зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду.
В судовому засіданні 28.11.2016 оголошувалась перерва до 01.12.2016.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
03.03.2016 між сторонами у справі - ПП “Діоскурія Турс” (далі - замовник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - виконавець) укладено договір на виконання робіт по розробці сайту в мережі Інтернет (а.с.8-11, 62-65, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з розробки електронно-інформаційного ресурсу (далі - сайт) замовника, у відповідності до технічного завдання (додаток №1).
Додаток №1 розробляється виконавцем та погоджується з замовником. Технічне завдання являє собою детальний опис всього функціоналу сайту, змістовних блоків та загальної стратегічної концепції.
Згідно п. 1.2 договору, результатом роботи є готовий, робочий, протестований виконавцем продукт, оформлений у відповідності до вимог Технічного завдання, що є сукупністю програм та дизайнерських рішень, розміщених та функціонуючих в мережі Інтернет.
Робота поетапно та в цілому вважається виконаною після підписання замовником акту приймання-передачі робіт (п. 1.3 договору).
У відповідності до п. 2.1 договору, виконавець приступає до виконання робіт з моменту зарахування передоплати на розрахунковий рахунок.
Строк виконання робіт складає 45 календарних днів (п. 2.2 договору).
Згідно п. 2.3 договору, готовий сайт розміщується в мережі Інтернет на тестовій площадці виконавця для перевірки замовником.
Відповідно п. 2.5 договору, протягом трьох робочих днів замовник зобов'язаний перевірити сайт на наявність змістовних, орфографічних та граматичних помилок, непрацюючих гіперссилок, назавантажуємих малюнків та вказати про це виконавцю.
Замовник зобов'язаний усунути виявлені помилки протягом двох робочих днів, з моменту оповіщення його замовником (п. 2.6 договору).
У відповідності до розділу 4 договору, вартість робіт складає 103 300,00грн та оплата проводиться згідно графіку: 03.03.2016 - 30 000,00грн передоплата після затвердження Технічної документації; 11.03.2016 - 21 650,00грн; 51 650,00грн залишок після підписання акту виконаних робіт.
Згідно п. 5.1 договору, виконавець починає виконання робіт з моменту затвердження Технічного завдання (додаток №1) в письмовій формі.
Відповідно до п. 9.1 договору, вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Всі додатки доповнення до вказаного договору, дійсні в тому випадку, коли вони погоджені обома сторонами в письмовому вигляді (п. 9.2).
Згідно п. 9.9 договору , договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, передбачених договором.
Як встановлено під час розгляду справи, між сторонами 03.03.2016 узгоджено технічне завдання (а.с.12-19, 66-73).
Позивачем на виконання умов договору, сплачено 03.03.2016 - 30 000,00грн, 14.03.2016 - 21 650,00грн, 29.04.2016 - 15 000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.20, 22, 24).
Як витікає з переписки сторін та не заперечується сторонами 13.05.2016 робота була передана замовнику (позивачу за первісним позовом).
Згідно п. 2.7 договору, при неотриманні зауважень від замовника протягом одного робочого дня, після строку встановлено п. 2.5 вказаного договору, доручена виконавцю робота вважається виконаною.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем неналежно виконано свої зобов'язання за договором №0303/16 на виконання робіт по розробці сайту в мережі Інтернет від 03.03.2016, оскільки розроблений відповідачем продукт не відповідає технічному завданню, погодженому сторонами.
Відповідач (за первісним позовом) 19.05.2016 звертався до позивача (за первісним позовом) з претензією №1 від 17.05.2016 до якої зокрема додавався акт прийому передачі виконаних робіт (а.с.79) на суму 103 300,00грн, що підтверджується описом вкладення (а.с.75), проте вказане відправлення повернуто з відміткою відділення зв'язку «за закінченням встановленого терміну зберігання», відповідно до якої вимагав сплатити 36650,0грн заборгованості та 2 066,00грн. пені.
Позивач (за первісним позовом) 23.06.2016 звертався до відповідача (за первісним позовом) з пропозицією про розірвання договору від 23.06.2016 (а.с.26), що підтверджується описами вкладення та повідомленнями про вручення (а.с.27, 28).
У відповідь на лист позивача (за первісним позовом) від 23.06.2016 відповідач за первісним позовом/позивач (за зустрічним позовом) листом №30/06 від 30.06.2016, відповідно до якого просив перерахувати залишок коштів в сумі 36 500,00грн та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт.
Позивачем (за первісним позовом) не надано суду доказів щодо звернення до відповідача (за первісним позовом) у встановлений договором строк про свої зауваження або заперечення щодо виконаних відповідачем (за первісним позовом) робіт
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду; якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Таким чином, відповідно до діючого законодавства та умов договору спірні роботи вважаються виконаними підрядником за вищевказаним договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом про розірвання договору №0303/16 від 03.03.2016 укладеного між ПП «Діоскурія Турс» та ФОП ОСОБА_1
Вимоги за зустрічним позовом про стягнення з ПП «Діоскурія Турс» на користь ФОП ОСОБА_1 36 650,00грн заборгованості підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом, відповідачем (за зустрічним позовом) сплачено на користь позивача 66 650,00грн, а у відповідності до укладеного між сторонами договору та акту виконаних робіт вартість послуг складає 103 300,00грн.
Враховуючи викладене, вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем (за первісним позовом) покладаються судом на останнього з огляду на відмову в задоволенні первісного позову, судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача за зустрічним позовом, а саме у розмірі 1378,00грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні первісного позову відмовити
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Діоскурія Турс” на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 36 650,00грн основного боргу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 08.12.2016.
Суддя С.І. Чонгова