ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.12.2016Справа №910/20417/16
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки"
про стягнення штрафних санкцій 210 031,14 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Мовчанюк М.М., за довіреністю;
від відповідача: Безрода Р.С., за довіреністю.
На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальнітсю "Урожай" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій 210 031,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки № САТ-461 від 17.07.2015 відповідачем було несвоєчасно поставлено продукцію обумовлену Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 69 033,26 грн., 3 % річних в розмірі 7 255,09 грн. та штраф в розмірі 133 742,79 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20417/16, розгляд справи призначено на 05.12.2016.
29.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
01.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, серед яких зокрема письмові пояснення по справі.
У судове засідання 05.12.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 05.12.2016 з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, зазначив про невірність здійснених позивачем розрахунків пені та штрафу, просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та зменшити розмір пені та штрафу на підставі ст. 83 ГПК України.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 05.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
17.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (далі - продавець, відповідач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай" (далі - покупець, позивач) укладено Договір поставки № САТ-461 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, а саме пневматичний посівний комплекс з внесенням добрив Horsch Pronto 6 DC PPF в кількості однієї одиниці (далі - товар) згідно з умовами оплати, які викладені в даному Договорі.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2.1 Договору на момент підписання цього Договору загальна вартість товару складає еквівалент 111 000 Євро 00 євроцентів, в т.ч. ПДВ 20 %, що підлягає сплаті по курсу перерахунку євро на гривню згідно з умовами п. 2.2 даного Договору. На дату підписання Договору гривневий еквівалент вартості товару з ПДВ складає 2 674 855,80 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору продавець передає товар покупцеві на складі покупця: с. Водяне, вул. Нова Центральна, 55, Шполянський р-н., Черкаська обл., в строк до 10 серпня 2015, за умови належного виконання покупцем умов оплати згідно п.п. 2.1, 2.2 та 2.3 даного Договору.
Даний Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами дійсного Договору (п. 5.1 Договору).
Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем поставлено згідно з Актом приймання-передачі за Договором поставки пневматичний посівний комплекс з внесенням добрив Horsch Pronto 6 DC PPF в кількості однієї одиниці.
Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" було поставлено обумовлений Договором товар, проте з порушенням строків встановлених Договором.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 7.1 Договору за неналежне виконання свої зобов'язань за Договором, винна сторона несе відповідальність згідно чинному законодавству України.
Згідно з п. 7.2 Договору за прострочення передачі товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни непереданого в строк товару за кожен день прострочення, за умови додержання покупцем зобов'язань згідно п.п. 2.1, 2.2 та 2.3.
Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару понад п'ять календарних днів, окрім пені, передбаченої п.7.2 цього Договору, постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця штраф розмірі 5 % від суми оплаченої за товар.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.
За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).
Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 69 033,26 грн. суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем нараховано пеню включаючи день фактичної поставки товару.
Так, відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день виконання зобов'язання не входить до періоду прострочення його виконання, оскільки цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється.
Отже, із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної передачі відповідачем товару позивачу не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені,
Як роз'яснено в абзаці 1 пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Аналогічну правову позицію щодо визначення періоду для стягнення пені, викладено у постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 р. у справі № 910/23600/13 та постановах Вищого господарського суду України від 09.09.2015 р. у справі № 910/1014/15-г, від 17.03.2015 р. у справі № 903/763/14.
Таким чином, за розрахунком суду, розмір пені складає 67 054,61 грн.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 133 742,79 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних в розмірі 7 255,05 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм законодавства, обов'язок з поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а відтак суд відмовляє у стягненні 3 % річних у розмірі 7 255,05 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
А також, зменшувати розмір штрафних санкцій є не обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Однак, у супереч положенням статті 33 ГПК України відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення поставки.
Тому, суд не знаходить підстав для зменшення розміру неустойки, що підлягає до стягненню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (04053, м. Київ, вулиця Артема, будинок 21; ідентифікаційний код: 36947647) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (20641, Черкаська обл., Шполянський район, село Водяне; ідентифікаційний код: 31286060) пеню в розмірі 67 054 (шістдесят сім тисяч п'ятдесят чотири) грн. 61 коп., штраф в розмірі 133 742 (сто тридцять три тисячі сімсот сорок дві) грн. 79 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 46 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 09.12.2016.
Суддя О.А. Грєхова