ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.12.2016Справа №910/19524/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 44 419,20 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Мандрикін Я.В. (довіреність № 15/526 від 02.12.2015)
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (відповідач) про стягнення 44 419,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПРОВІДНА" на підставі договору добровільного комплексного авто страхування № 06/0679014/9069/15 від 18.09.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна", позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 44 419,20 грн. в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19524/16 та призначено її до розгляду на 22.11.2016.
09.11.2016 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація щодо страхового покриття.
В судове засідання 22.11.2016 представники сторін не з'явились, витребуваних документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 розгляд справи відкладено на 08.12.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
08.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
У судовому засіданні 08.12.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 08.12.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу направлено на адресу місцезнаходження, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 08.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
18.09.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (далі - страховик) та Іноземним підприємством «Кока-кола Беверіджис Україна Лімітед» (далі - страхувальник) укладено договір добровільного комплексного авто страхування № 06/0679014/9069/15, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать Закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Peugeot», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (Додаток № 1 до Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до довідки № 92276649 про дорожньо-транспортну пригоду, 25.05.2016 по вул. Данила Нечая, 190/2 у м. Вінниці відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Peugeot», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Вина водія транспортного засобу марки "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25.5.2016, підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2016 (справа №127/11226/16-п).
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .
26.05.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою № 2300110185 про настання страхової події та виплату страхового відшкодування.
Відповідно до рахунку на оплату № 291 від 05.07.2016, виданого ФОП ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 44 419,20 грн.
22.07.2016 позивач, на підставі страхового акту № 2300110185 від 21.07.2016, розрахунку суми страхового відшкодування від 20.07.2016, виплатив страхове відшкодування у розмірі 44 419,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0031846 від 22.07.2016.
Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом марки "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8662145 (термін дії з 26.08.2015 по 25.08.2016).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна", позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди від 16.08.2016 вих. № 03-17/10002, у якій просив здійснити виплату у розмірі 44 419,20 грн.
Оскільки відповідач вимог позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 44 419,20 грн. сплаченого страхового відшкодування.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована відповідачем, то останній взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору добровільного комплексного авто страхування № 06/0679014/9069/15 від 18.09.2015, вартість відновлювального ремонту розраховується без урахування фізичного зносу деталей.
Доказів визнання недійсним вказаного договору страхування повністю, або окремих його пунктів, суду не надано.
Розмір страхового відшкодування визначався позивачем на підставі рахунку на оплату № 291 від 05.07.2016 згідно з умовами договору, згідно із якими, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Peugeot», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 44 419,20 грн.
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик набуває права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Вищевикладена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14 (№3-50гс15) та має враховуватись іншими судами в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, страховик (позивач) набув права зворотної вимоги до страховика винної особи (відповідача у справі) у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Аналогічної правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 09.02.2016 у справі № 910/8779/15, від 02.02.2016 у справі № 910/25250/15, від 14.09.2016 у справі № 910/3650/6, від 26.09.2016 у справі № 910/26829/15, від 19.10.2016 у справі № 910/7108/16.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рахунок на оплату № 291 від 05.07.2016, страховий акт № 2300110185 від 21.07.2016, платіжне доручення № 0031846 від 22.07.2016 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження транспортного засобу «Peugeot», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу ««Peugeot», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача та здійснення позивачем витрат у розмірі 44 419,20 грн. по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
Полісом № АІ/8662145 встановлено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн., а безумовна франшиза становить 0,00 грн.
Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" про відшкодування шкоди в розмірі 44 419,20 грн., у зв'язку із чим, суд задовольняє позов повністю.
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 25, код 23510137) страхове відшкодування у розмірі 44 419,20 грн. та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2016
Суддя С.О. Турчин