номер провадження справи 5/85/16
07.12.2016 Справа № 908/2696/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа” (70504, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських Курсантів, 62 - а)
про стягнення 127 624,06 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.07.2016
ОСОБА_2, довіреність № 7 від 01.03.2016
11.10.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа” про стягнення 127624,06грн.
Ухвалою суду від 11.10.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2696/16, справі присвоєно номер провадження - 5/85/16, розгляд якої призначено на 09.11.2016. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 07.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
За клопотанням відповідача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
Позивач у судове засідання 07.12.2016 не з'явився. На електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 02.12.2016 про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі. Клопотання судом задоволено.
З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» було укладено договір № 1042/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу. У період січень 2015 - березень 2015, жовтень 2015 - грудень - 2015 позивач поставив відповідачу газ на суму 693 205,57 грн. Відповідач, в свою чергу, здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п. 6.1. договору. Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 62 115,99 грн., втрати від інфляції у розмірі 59 682,24 грн. та 3 % річних у розмірі 5 825,83 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки сума боргу сплачена відповідачем в повному обсязі. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Закон набрав чинності 30.11.2016. Станом на 07.12.2016 заборгованість відповідача не списана. Суду надано письмовий відзив. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» (далі - покупець) було укладено договір № 1042/15-БО-13 купівлі-продажу природного газу (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами покупця).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
У період січень 2015 - березень 2015, жовтень 2015 - грудень - 2015 позивач поставив відповідачу газ на суму 693 205,57 грн., що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу, які підписані обома сторонами (а.с. 35 - 40). Відповідач, в свою чергу, здійснив оплату газу в повному обсязі, однак з порушенням умов п. 6.1. договору.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 62 115,99 грн., втрати від інфляції у розмірі 59 682,24 грн. та 3 % річних у розмірі 5 825,83 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Умовами укладеного між сторонами договору, передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами покупця). Станом на 07.12.2016 заборгованість відповідача не списана позивачем.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати відносяться на позивача.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 08.12.2016.