іменем України
28.11.2016 Справа № 905/2766/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле», м.Київ
до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область
про стягнення заборгованості 164559грн81коп.
Суддя Говорун О.В.
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 164559грн81коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.04.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір № 66/1-137. Протягом 2015 року, за зазначеним договором, позивачем відповідачу були надані послуги. Однак відповідач, в порушення умов договору, неналежним чином не виконав свої зобов'язання в частині оплати за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 164559грн81коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Позивач у своїй заяві від 28.11.2016 просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову оскільки виходячи зі змісту ч.5 ст.315 Господарського кодексу України за вимогами позивача сплила позовна давність.
Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
28.04.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір №66/1-137 (далі-договір), відповідно до умов якого його предметом є регламентування взаємовідносин між перевізником та замовником, що виникають при плануванні розрахунках і здійсненні міжнародних та внутрішніх (по Україні) автомобільних перевезень вантажів і здійснення інших послуг, пов'язаних з автомобільним перевезенням вантажів (а.с.7-12).
Відповідно до п.2.1 договору, перевезення здійснюються перевізником на підставі заявок замовника на перевезення вантажів.
Пунктом 3.2 договору визначено, що замовник здійснює належні з замовника за цим договором платежі не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання рахунків на оплату і товарно-транспортних накладних або накладних СМR з відміткою про доставку вантажу.
Згідно з п.3.3. договору, замовник не має права в односторонньому порядку без письмового погодження з перевізником знімати або не сплачувати ставки фрахту або інші належні замовника за дійсним договору платежів.
Відповідно до разових заявок на перевезення, позивачем протягом 2015 року здійснені перевезення вантажу, що підтверджується відповідними заявками та міжнародними накладними CMR. Між сторонами були складені акти, відповідно до яких позивачем відповідачу були надані послуги з перевезення вантажу. Зазначені акти сторонами підписані, відповідач претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг не має. Позивачем за надані послуги відповідачу були виставлені відповідні рахунки (а.с.21-39).
Як зазначає позивач, відповідачем за отримані послуги оплату було здійснено лише частково. Сума несплаченої заборгованості становить 164559грн81коп.
20.01.2016 позивачем відповідачу була надіслана претензія, в якій позивач вимагав від відповідача сплату заборгованості (а.с.13-15).
31.08.2016 на адресу відповідача, на виконання п.3.2 договору, позивач надіслав відповідачу рахунки-фактури та накладні CMR (а.с.40-41).
Відповідачем, на час прийняття рішення у справі, доказів здійснення оплати заборгованості в розмірі 164559грн81коп. не надав.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи доведеність факту надання позивачем послуг відповідачу та відсутність належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати за отримані послуги в строк передбачений договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 926 ЦК України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, за заявкам відповідача, були здійснені перевезення у закордонному сполученні.
Відповідно до ч.1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі-Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відповідно до ч.1 ст.32 Конвенції, подання позовів, які можуть виникнути внаслідок здійснення перевезень, виконаних у відповідності із цією Конвенцією, можуть здійснюватись на протязі одного року. Однак у випадках навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки, відлік якого починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. Відлік терміну позовної давності починається:
a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;
b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;
c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.
День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.
Суд приходить до висновку, що факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору, в частині своєчасної сплати за перевезення вантажу, є навмисним правопорушенням в розумінні ч.1 ст.32 Конвенції.
Крім того, відповідачем не спростовано здійснення часткової оплати за послуги отримані за договором, що в свою чергу, є підставою для переривання перебігу позовної давності згідно з ч.1 ст.264 ЦК України.
Отже, позивач, пред'явивши позов до суду 26.09.2016 з вимогами про стягнення заборгованості за перевезення здійснених протягом липня-жовтня 2015 року, звернувся у межах позовної давності, а тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, встановлених ст.267 ЦК України, відсутні
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ідентифікаційний код юридичної особи - 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» (03134, м.Київ, вул.Симиренка, буд.36, ідентифікаційний код юридичної особи - 13378964) заборгованість у розмірі 164559грн81коп та судовий збір у розмірі 2468грн40коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повний текс рішення складений 05 грудня 2016 року.
Суддя О.В. Говорун