копія
30 листопада 2016 р. Справа № 804/6865/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.
при секретарі - Музиці Я.І.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -ОСОБА_2 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання рішень незаконними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області, відповідач 1), Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - АК №7 ГУНП в Дніпропетровській області, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі - третя особа), в якому просить визнати рішення атестаціної та апеляційної комісії незаконними, скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14 вересня 2016 року № 256 о/с про звільнення ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на попередній посаді, стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначено, що законних підстав для проведення атестування позивача не було, рішення атестаційної комісії не є мотивованим, оскільки як під час співбесіди так і в атестаційному листі були відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, проте, за результатами співбесіди прийнято рішення про звільнення через службову невідповідність.
Ухвалою Дніпропетровського окружного суду від 13 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного суду від 22 листопада 2016 року у якості другого відповідача до участі у справі залучено Атестаційну комісію №7 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Представник Головного управління Національної поліції в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, зазначивши, що підстави проведення атестування визначені частиною 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», крім того, атестування поліцейського є необхідним з огляду на прийняття позивача на посаду за тимчасовим штатним розписом. Атестування проведено із дотриманням встановленої процедури, комісія на виконання власних дискреційних повноважень прийняла рішення, яке є обов'язковим для виконання.
Представник Атестаційної комісії № 7 ГУНП в Дніпропетровській області надав до суду письмові заперечення, повністю підтримав позицію відповідача 1 та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначивши, що Атестаційна комісія №7 ГУНП під час атестування ОСОБА_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством, та наголосивши, що атестаційна комісія зробила негативний висновок стосовно позивача на підставі всебічного розгляду всіх наявних у комісії матеріалів та на підставі аналізу наданих особою відповідей, у зв'язку з чим і прийняла межах наданих їй повноважень рішення, яке відповідає положенням п.15 розділу IV Інструкції.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Заслухавши пояснення позивача, представник відповідача, третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, утворено постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №641.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), який набрав чинності з 07.11.2015 року.
Відповідно до пункту 4 Розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону №580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Пунктом 12 вказаного Розділу XI Закону №580-VIII визначено, що працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема: спеціальне звання міліції - спеціальне звання поліції, підполковник міліції - підполковник поліції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Наказом Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.11.2015 року №1о/с відповідно до Розділу ХІ Закону №580-VIII призначено прибувшого з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєння спеціального звання поліції в порядку переатестування та з установлення посадового окладу згідно штатного розпису, з 07.11.2015 року - ОСОБА_1 (М-244785), який мав спеціальне звання майора міліції, начальником сектора Криворізького відділення поліції Криворізького відділу поліції, присвоївши йому спеціальне звання майор поліції.
Відповідно до статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Судом встановлено, сторонами підтверджено, що позивачем складено Присягу поліцейського відповідно до ст.64 Закону України «Про національну поліцію».
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 81 Закону №580-VIII первинні звання молодшого складу поліції присвоюються керівниками органів поліції, які приймають рішення про прийняття на службу в поліції, одночасно з рішенням про прийняття на службу та призначення на посаду. Військовослужбовцям та громадянам, які мають військові або спеціальні звання, класні чини, під час прийняття на службу в поліції присвоюються первинні спеціальні звання поліції, відповідні наявним у них військовим або спеціальним званням, класним чинам, у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із пунктом 1.3 «Порядку присвоєння спеціальних звань та подання матеріалів для їх присвоєння», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.03.2012 року №218, який діяв до 12.03.2016 року, перші спеціальні звання начальницького складу органів внутрішніх справ присвоюються особам, уперше прийнятим або переведеним на службу в органи внутрішніх справ з міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів з наявним військовим або іншим спеціальним званням у порядку переатестування, за винятком осіб, які раніше проходили службу в системі МВС України і були відряджені до міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів для подальшого проходження служби. Такі особи зараховуються в кадри МВС України у наявному військовому чи спеціальному званні з подальшим переатестуванням.
Аналогічна норма закріплена пунктом 3 розділу І та пунктом 1 розділу ІІ «Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2016 року №177.
Таким чином, переатестування, яке зазначено в наказі від 07.11.2015 року №1о/с про прийняття позивача на службу в поліції, стосується виключно присвоєння спеціального звання поліції.
Відповідно до статті 15 Закону №580-VIII структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
Штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №4 відповідно до статті 15 Закону №580-VIII затверджено тимчасові штати органів і підрозділів головних управлінь Національної поліції, у тому числі в Дніпропетровській області.
Однак, ані Законом №580-VIII, ані іншими нормативними актами не передбачено затвердження тимчасового штатного розпису або прийняття на посаду поліцейського тимчасово або під умовою.
Згідно із частиною 2 статті 56 Закону №580-VIII службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.
Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 Закону №580-VIII. Призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України (статті 47 Закону №580-VIII).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивача безстроково призначено на постійну, а не тимчасову посаду, та з установленням посадового окладу згідно штатного розпису, і позивач вступивна службу у поліції.
Згідно із частиною першою статті 58 Закону №580-VIII призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту (частина друга статті 58 Закону). У зв'язку з неподанням органом поліції-відповідачем доказів того, що позивач був призначений на одну з посад, передбачених частиною другою статті 58 Закону, посилання відповідача на те, що позивач був призначений у тимчасовий штат на відповідну посаду поліцейського, у тому числі у порядку переатестування, є необґрунтованим, а також не свідчить про прийняття позивача на службу на тимчасовій основі.
Закон №580-VIII визначає способи перевірки кандидата на службу в поліції, при просуванні по службі, або вирішенні питань відповідності займаної посаді поліцейського.
Так, відповідно до статей 51, 52 Закону №580-VIII для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об'єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.
З метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
Комплектуванню в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції, крім випадку, передбаченого частиною третьою вказаної статті, за рішенням керівника, уповноваженого призначати на такі посади, може передувати або проведення конкурсу, або проведення атестації.
Просування по службі це переміщення поліцейських на вищу посаду, що вбачається із статті 65 Закону №580-VIII.
Однак, в заявленому спорі не йдеться про просування/призначення поліцейського на вищу посаду.
Відповідно до статті 57 «Атестування поліцейських» Закону №580-VIII - атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 вказаної норми встановлено, що атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
На думку суду, кожна з трьох підстав для проведення атестування, які передбачені частиною другою статті 57 Закону, повинна бути зв'язана з певними передумовами. Зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинно бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України визначено «Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція №1465), розробленою відповідно до Закону №580-VIII.
Пунктом 2 вказаної Інструкції встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.
Випадки проведення атестування визначені в пункті 3 Інструкції №1465, аналогічно частині 2 статті 57 Закону №580-VIII, а саме атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами.
Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Наказом Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 23.02.2016 року №458 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу, для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність, для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону №580-VIII та вимогами Інструкції №1465, вирішено:
- провести організаційно-практичні заходи щодо підготовки до проведення атестування поліцейських ГУНП в Дніпропетровській області па підпорядкованих підрозділів;
- створити атестаційні комісії ГУНП в Дніпропетровській області;
- погодити з керівництвом Національної поліції України персональний склад атестаційних комісій ГУНП в Дніпропетровській області;
- провести атестування поліцейських ГУНП в Дніпропетровській області та під порядкових підрозділів відповідно до вимог Інструкції №1465 від 17.11.2015 року.
Наведений наказ не визначає перелік осіб, які підлягають атестуванню. Іншого наказу органу поліції, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню із зазначенням підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону, відповідач не надав.
Відповідно до Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.
Керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист.
В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується:
1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками;
2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення;
3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою;
4) володіння іноземними мовами;
5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів;
6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби;
7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці;
8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого;
9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків:
1) займаній посаді відповідає;
2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;
3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;
4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
01.03.2016 складений атестаційний лист лейтенанта поліції ОСОБА_1 із висновком «Займаній посаді відповідає».
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 23.08.2016 №2356 оголошено персональний склад атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Згідно із пунктом 15 Інструкції №1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:
1) займаній посаді відповідає;
2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;
3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;
4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Згідно пункту 10 Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Позивачем пройдено тестування, із отриманням за тестом на загальні здібності та навички - 29 балів з 60 можливих, за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) - 27 балів із 60 можливих.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.
У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 відповідного розділу Інструкції №1465.
За результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Згідно пункту 28 Інструкції №1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Згідно із протоколом № 15.00024927.0033161 від 10.08.2016, членами атестаційної комісії під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про дохід, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію із відкритих джерел; також були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше, та прийнято рішення «4 - Займаній посаді не відповідає», виходячи з «низьких результатів тестування та неналежних показників службової діяльності, низького рівня теоретичних знань та
З інформаційної довідки від 26.02.2016 року вбачається, що у позивача відсутні діючі дисциплінарні стягнення, заохочувався 11 разів.
В атестаційному листі зазначено, що ОСОБА_1 дисциплінований, принциповий у вирішенні службових питань, уміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Здатний працювати над усуненням особистих недоліків. Користується авторитетом у колективі та серед населення. За характером урівноважений, тактовний, ввічливий. Підтримує тісні стосунки з колегами, на зауваження реагує правильно, вживає заходів до їх усунення. Має організаторські здібності, не боїться брати на себе відповідальність.
Отже, зазначені судом обставини спростовують твердження атестаційної комісії про низькі показники службової діяльності, а надані позивачем відповіді на поставлені питання не дають однозначного висновку про низький рівень теоретичних знань та професійних якостей, незнання законів України, кримінального процесуального кодексу України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність на займаній посаді.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до статті 6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.
Випадки проведення атестування визначені частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII, при цьому при призначенні атестування позивача судом не встановлено існування обставин для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність або для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Поряд з цим, приймаючи рішення атестаційна комісія не надала оцінку висновкам позивача, не обґрунтувала непогодження із позитивним висновком. Негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського. При цьому атестаційною комісією в рішенні не наведено мотивів неврахування таких обставин. Оскільки докази мають відповідати критеріям належності та допустимості, мотиви прийняття рішення мають бути викладені в самому рішенні, і не можуть бути в подальшому пояснені членами атестаційної комісії.
Доводи відповідача щодо правомірності призначення атестування у зв'язку із скороченою процедурою прийняття позивача на службу у поліцію та відсутності обмежень у кількості атестувань, як підстава проведення спірного атестування, не можуть вважатись обґрунтованими у зв'язку із відсутністю нормативного підґрунтя ініціювання проведеного атестування.
Крім того, Закон №580-VIII не встановлює випадки ініціювання проведення атестування для вирішення питання відповідності займаної посаді.
Суд зазначає, що працівники, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених Законом України «Про національну поліцію» упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими у будь-якому органі (закладі, установі) поліції».
Суд вважає, що Законом України «Про національну поліцію» прямо та безпосередньо передбачено, що одним їх варіантів потрапляння працівників міліції на службу до поліції є переатестація. Подаючи заяву про бажання проходити службу в поліції, працівник міліції тим самим ініціює проведення щодо нього атестування з однієї з підстав, що передбачена частиною другою статті 57 Закону України «Про національну поліцію». На думку суду, чинне законодавство не містить будь-яких заборон на проведення атестації поліцейських за власним бажанням за будь - якою з цих підстав. Орган поліції із врахуванням бажання позивача на проходження атестування не мав будь-яких прав відмовити йому у проходженні такого атестування.
Відновлення порушених прав позивача має бути здійснено шляхом визнання протиправним та скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та спірного наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.09.2016 № 256 о/с, поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на попередній посаді. Також на користь позивача підлягає стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За змістом частини 1 статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Всупереч викладеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для прийняття рішення про невідповідності позивача займаній посаді, надано не було.
Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд робить висновок, що Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області не надано беззаперечних письмових доказів на підтвердження своєї позиції, отже, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає рішення атестаційної та апеляційної комісії незаконними, скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14 вересня 2016 року № 256 о/с про звільнення ОСОБА_1 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому, адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду про присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання рішень незаконними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати рішення атестаційної та апеляційної комісії незаконними, скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14 вересня 2016 року № 256 о/с про звільнення ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на попередній посаді, стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2016 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 05.12.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5