04 жовтня 2016 р. справа № 804/16445/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі судового засідання Попович Н.М.
за участю представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2015 р., рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2015 р. про застосування штрафу, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) № ф-0119411701 від 09.12.2015 р., -
18 грудня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3С.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 17.12.2015 р. про нарахування податкових зобов'язань з ПДФО в сумі 7 319, 8 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 659, 9 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого ЄСВ у розмірі 436, 05 грн.; визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0119411701 від 09.12.2015 р. на суму 8 721, 04 грн. (а.с. 5-7, 64-67).
В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки № 4303/171/НОМЕР_3 від 09.12.2015 р. про порушення ним вимог ст. 177 ПКУ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7 319 грн., а також про порушення вимог Закону України «Про єдиний соціальний внесок», що призвело до заниження ЄСВ на суму 8 721, 04 грн. При цьому, позивач вказує, що спірні правовідносини із сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб виникли у зв'язку з невизнанням податковим органом права позивача на віднесення до складу витрат амортизаційних відрахувань ФОП ОСОБА_3 у розмірі 43 057, 67 грн., що, на його думку, суперечить положенням податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, позивач зазначив, що висновок відповідача про заниження ним єдиного соціального внеску на суму 8 721, 04 грн. є похідним наслідком позбавлення позивача права на включення до складу витрат амортизаційних витрат, з огляду на заниження відповідачем тим самим бази оподаткування ЄСВ ФОП ОСОБА_3, через заниження суми доходів відповідного періоду на 43 057, 67 грн. Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2015 р., рішення від 17.12.2015 р. № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0119411701 від 09.12.2015 р. (а.с. 5-7).
Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях від 24.03.2016 р. зазначив, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 4303/171/НОМЕР_3 від 09.12.2015 р. Проведеною перевіркою правильності визначення витрат встановлено розбіжності між даними перевірки та даними декларацій про доходи позивача за вказаний період, що призвело до завищення витрат на загальну суму 43 057, 67 грн., у зв'язку з чим, позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 7 319, 80 грн. Також, перевіркою правильності нарахування ФОП ОСОБА_3 єдиного соціального внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %, виявлено відхилення за 2014 рік на суму 25 132, 69 грн. Зазначене відхилення стало підставою для донарахування позивачу за результатами перевірки суми ЄСВ у розмірі 8 721, 04 грн. (25 132, 69*34,7), та застосування штрафних санкцій щодо своєчасно не нарахованого ЄСВ у розмірі 436,05 грн. Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 55-57).
В судовому засіданні 04.10.2016 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та у письмових поясненнях, наданих під час судового розгляду справи (а.с. 194-195).
Представник відповідача ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку у ОСОБА_4 податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області, та у періоді, що підлягав перевірці, здійснював діяльність на загальній системі оподаткування (а.с. 16, 18).
На підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області № 819 від 30.10.2015 р. та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2015 року, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 77.1 ст. 77 ПК України, посадовими особами відповідача в період з 12.11.2015 р. по 02.12.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 4303/171/НОМЕР_3 від 09.12.2015 р. (а.с. 15-31).
Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення платником податків ст. 177 ПК України, внаслідок чого йому донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 7 319, 8 грн.; порушення п. 4 ст. 4, п.п.2 п.1 ст. 7, п.п.1 п.2 ст. 6, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-ІV, внаслідок чого платнику податку донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік у сумі 8 721, 04 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 4303/171/НОМЕР_3 від 09.12.2015 р., на адресу позивача ОСОБА_4 податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.12.2015 р. про нарахування податкових зобов'язань з ПДФО в сумі 7 319, 8 грн. та штрафних санкцій у сумі 3 659, 9 грн., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0119411701 від 09.12.2015 р. на суму 8 721, 04 грн. (а.с. 32, 38-39).
Крім того, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області прийнято рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2015 р. про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого ЄСВ у розмірі 436, 05 грн. (а.с. 40-41).
Не погодившись з вищевказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ч. 1 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.п.138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються:
б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
Згідно п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;
б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;
в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Статтею 177 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).
Отже, витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.
Згідно п.п.139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням п.п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу.
Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п.138.11 цієї статті.
Відповідно до абз. «в» п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - ОСОБА_5 № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
ОСОБА_5 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч. 1 статті 2 Закону №996-ХІV).
Згідно положень ч. 3 статті 2 цього ж Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ч. 1 статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 статті 9 Закону №996-ХІV).
Аналіз викладених законодавчих норм надає можливість зробити висновок, що нормами податкового законодавства України, чинними на час виникнення спірних правовідносин, не передбачався обов'язок ведення бухгалтерського обліку валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації, та витрат на утримання основних засобів для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Разом з тим, амортизаційні витрати, фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції фізичної особи-підприємця та пов'язані з отриманням доходу фізичною особою-підприємцем, враховуються для визначення об'єкта оподаткування.
Водночас, з акту перевірки № 4303/171/НОМЕР_3 від 09.12.2015 р. вбачається, що висновки відповідача про завищення позивачем амортизаційних витрат на загальну суму 43 057,67 грн. за період 2014 року ґрунтуються виключно на позиції податкового органу про те, що нараховувати амортизацію фізичні особи-підприємці не мають законодавчих підстав, з огляду на те, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, законодавством не передбачено.
Отже, висновки податкового органу про те, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, не має права на включення сум амортизації до складу основних засобів, суд вважає помилковими, з огляду на системний аналіз норм чинного податкового законодавства, зокрема, п.177.4 ст.177 та п.138.10 ст. 138 ПК України.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи податкового органу про неможливість переконатися у використанні конкретного основного засобу у господарській діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, оскільки основні засоби, що амортизувались позивачем у 2014 році, були введені ним в експлуатацію за відповідними наказами, поставлені на облік згідно наданих первинних бухгалтерських документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а витрати на ремонт та поліпшення основних засобів також документально підтверджені, шляхом надання відповідних первинних документів, зокрема, актів виконаних робіт, видаткових накладних та платіжних доручень (а.с.113-131).
Крім того, при прийнятті рішення по суті спору суд враховує наявність судових рішень, ухвалених на користь позивача з аналогічних спірних правовідносин, пов'язаних із включенням ФОП ОСОБА_3 у складі витрат сум, які ним були сплачені у зв'язку з амортизаційним відрахуванням на утримання основних засобів минулих періодів господарської діяльності, які набрали законної сили, а саме: постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/2145/12 від 21.05.2012 р. та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/12411/14 від 21.05.2012 р. (а.с. 132-141, 165-173).
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначена норма покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем адміністративних витрат на загальну суму 43 057, 67 грн.
У зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС України у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 17.12.2015 р. про нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДФО у сумі 7 319,8 грн. та штрафних санкцій у сумі 3 659, 9 грн., підлягає скасуванню.
Стосовно ж надання правової оцінки вимозі про сплату боргу (недоїмки) № ф-0119411701 від 09.12.2015 р. на суму 8 721, 04 грн., суд зазначає наступне.
Заниження ЄСВ на суму 8 721, 04 грн. встановлено податковим органом у зв'язку з встановленням попередніх порушень, викладених вище, що вплинуло також на нарахування та сплату позивачем єдиного соціального внеску за 2014 рік.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 названого Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону (у редакції, що діяла до 01.01.2015 року), для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Згідно з ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Як зазначено відповідачем в акті перевірки № 4303/171/НОМЕР_3 від 09.12.2015р., перевіркою достовірності відображення у звітності позивача сум доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, встановлено його заниження у розмірі 25 132, 69 грн.
З урахуванням наведеного та відповідно до викладених вище норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідач дійшов висновку про заниження позивачем єдиного соціального внеску за спірний період загалом на 8 721, 04 грн. (25 132, 69 грн. х 34,7%).
Однак, як встановлено судом вище, позивач правомірно зменшив свій оподатковуваний дохід на суму витрат у загальному розмірі 43 057, 67 грн.
За таких обставин, підстави для донарахування позивачу зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2014 рік - відсутні.
Відповідно, вимога про сплату боргу (недоїмки) № ф-0119411701 від 09.12.2015 р. на суму 8 721, 04 грн. є протиправною, та підлягає скасуванню.
За викладених обставин, відсутні й підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 436, 05 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску, як похідні наслідки донарахування позивачу суми ЄСВ у розмірі 8 721, 04 грн.
Таким чином, рішення № НОМЕР_2 від 17.12.2015 р. про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого ЄСВ у розмірі 436, 05 грн., також підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.
Cкасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2015 р. № НОМЕР_1; рішення від 17.12.2015 р. № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій.
Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0119411701 від 09.12.2015 р.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2016 року.
Суддя ОСОБА_6