м. Вінниця
02 грудня 2016 р. Справа № 802/1592/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Могиль Тетяни Олександрівни
представника позивача: Чернати М.В., Бойко Л.В.
представника відповідача: Вишаря А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"
до: Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області; треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області; треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою від 18.02.2014 року відкрито провадження по виконавчому написі №8435 від 11.12.2013 року. У зв'язку із тривалою відсутністю інформації про виконання виконавчого напису, 10.06.2016 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направлено запит про хід виконавчого провадження.
22.06.2016 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області простою кореспонденцією отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.07.2014 року. Разом із постановою позивачем також отримано оригінал договору іпотеки №PML-ВОО/G005/2007 від 19.04.2007 року та оригінал виконавчого напису від 11.12.2013 року №8435.
04.08.2016 року позивачем повторно подано до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом №8435 від 11.12.2013 року.
11.08.2016 року головним державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому напису №8435 від 11.12.2013 року, у зв'язку із пропущенням стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
На переконання позивача, посилання державного виконавця на пропущення строку пред'явлення виконавчого документа не відповідає дійсності, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив у його задоволенні відмовити з підстав необґрунтованості.
Треті особи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули із невідомих для суду причин.
02.12.2016 представник третіх осіб на судовий розгляд не прибув. В попередніх судових засіданнях представник третіх осіб з вимогами позовної заяви не погодився, надавши усні пояснення з приводу своєї позиції.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого на даний момент виступає ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та ОСОБА_6 укладений договір №ML-B00/091/2006 від 26.05.2006 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладений договір іпотеки №PML-B00/091/2006 від 26.05.2006 року, згідно якого передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
19.04.2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого на даний момент виступає ТОВ "ОТП Факторинг Україна", укладений кредитний договір №ML-B00/G005/2007 від 19.04.2007 року та, в забезпечення виконання останнього, договір іпотеки №РML-B00/G005/2007 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
11.12.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за заявою ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та у зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитними договорами вчинено виконавчий напис №8435 по договору іпотеки №РML-B00/G005/2007 від 19.04.2007 року.
11.02.2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направлено для примусового виконання до Вишенського відділу ДВС Вінницького МУЮ виконавчий напис №8435 від 11.12.2013 року про звернення за кредитним договором №РML-B00/G005/2007 від 19.04.2007 року стягнення на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Постановою заступника начальника Вишенського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 18.02.2014 року ВП №42094813 відкрито виконавче провадження провадження за виконавчим написом №8435 від 11.12.2013 року.
10.06.2016 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до начальника Центрального відділу ДВС Вінницького МУЮ із запитом про хід виконавчого провадження за виконавчим написом №8435.
Листом від 22.06.2016 року Центральним відділом ДВС м. Вінниці розглянуто звернення позивача та повідомлено, що виконавче провадження завершено 15.07.2014 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження". До листа долучені копії постанови про повернення виконавчих документів від 18.02.2014 року ВП №42094782 та ВП №42094813.
Враховуючи реальну дату отримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, 04.08.2016 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" повторно направлено до Центрального відділу ДВС м. Вінниці заяву про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису №8435 від 11.12.2013 року.
Постановою ВП №51879058 від 11.08.2016 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження. Таке рішення державним виконавцем прийнято у зв'язку із пропущенням строків пред'явлення виконавчого документу до виконання.
На переконання позивача, строк пред'явлення виконавчого напису не пропущено, оскільки виконавчий документ отримано позивачем лише 22.06.2016 року, що підтверджується складеним актом. Згідно ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ може бути пред'явлено протягом року з моменту отримання, тому позивач вважає, що виконавчий напис №8435 від 11.12.2013 року може бути пред'явлений до виконання до 22.06.2017 року.
Враховуючи зазначене, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 29.08.2016 року подано до Центрального відділу ДВС м. Вінниці скаргу на постанову №5186058 про відмову у відкритті виконавчого провадження.
07.09.2016 року скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" розглянуто та прийнято постанову, якою в задоволенні скарги представника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на постанову №5186058 від 11.08.2016 року з примусового виконання виконавчого напису №8435 від 11.12.2013 року відмовлено.
На переконання позивача, дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниці, що полягають у прийнятті постанови №5186058 від 11.08.2016 року неправомірні, а така постанова підлягає скасуванню.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд враховував таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1, 2 ст. 2 Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону).
У відповідності до п.4 ч.2 ст. 17 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі написи нотаріусів.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, виконавчий напис нотаріуса може бути пред'явлений до виконання протягом року з моменту його вчинення, що також підтверджується положеннями ч. 1 ст. 91 Закону України "Про нотаріат".
Частиною 1 статті 23 Закону передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у випадку пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Судом встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уже звертався до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №8435 від 11.12.2013. За цією заявою постановою від 18.02.2014 було відкрито виконавче провадження ВП №42094813. В подальшому, 15.07.2014 постановою виконавчий документ повернуто стягувачу у зв'язку несплатою авансування витрат для виготовлення експертного висновку вартості майна належного боржнику.
Як зазначає позивач у позові, строк на пред'явлення виконавчого напису до виконання ним не пропущено, оскільки постанову про повернення виконавчого документу ВП №42094813 від 15.07.2014 року отримано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» лише 22.06.2016 року, а тому згідно ст. 22 Закону виконавчий напис може бути пред'явлено протягом року з моменту його отримання, тобто до 22.06.2017 року.
Суд критично оцінює такі твердження позивача з огляду на таке.
Частиною 1, 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Тобто, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання розпочинається з дати повернення такого виконавчого документу.
Як слідує із матеріалів справи, виконавчий напис нотаріуса постановою ВП №42094813 від 15.07.2014 року повернуто позивачу. На виконання зазначених вище приписів Закону, державним виконавцем у постанові повідомлено стягувача, що виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання до 15.07.2015 року.
Таким чином, із врахуванням зазначеного вище, суд прийшов до переконання, що строк пред'явлення виконавчого напису №8435 від 11.12.2013 року до виконання закінчився 15.07.2015 року.
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Із матеріалів справи видно, що повторно із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №8435 від 11.12.2013 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до відповідача 04.08.2016 року, тобто після закінчення передбаченого на те строку.
Зі змісту спірної постанови встановлено, що державним виконавцем відмовлено у прийнятті до виконання виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. 22, 24 п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
Аналогічні положення також передбачені статтею 371 Цивільного процесуального кодексу України.
Так, відповідно до положень ст. 371 Цивільного процесуального кодексу України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.
Із аналізу статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 371 ЦПК України слідує, що поновленню пропущеного строку для пред'явлення до виконання підлягають виконавчі документи, які видані судом. В межах справи, що розглядається виконавчим документом є виконавчий напис нотаріуса, який вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.
А відтак, за приписами Закону України "Про виконавче провадження" та статті 371 ЦПК України не передбачено можливості для поновлення пропущеного строку для звернення до виконання виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем.
Враховуючи пропущення строку подання виконавчого напису до виконання стягувачем та неможливість поновлення такого строку державним виконавцем, суд прийшов до переконання, що головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС місті Вінниця правомірно відмовлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відкритті виконавчого провадження за виконавчим написом №8435 від 11.12.2013 року.
З приводу позиції представника позивача, яка звернула увагу суду на те, що у оскаржуваній постанові йдеться про виконавчий напис №8435 від 11.12.2013 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, натомість виконавчий напис про відкриття виконавчого провадження, за яким позивач звертався до Центрального відділу ДВС місті Вінниця, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу. На переконання позивача зазначена обставина є підставою вважати, що відповідачем розглянуто інший виконавчий напис відношення до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Згідно досліджених доказів, які судом було витребувано у відповідача, зокрема матеріалів виконавчого провадження №51876058 встановлено, що головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС місті Вінниця Березовою Н.М. було розглянуто заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про примусове виконання виконавчого напису №8435 від 11.12.2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу. Зазначення ж у оскаржуваній постанові, що виконавчий напис видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу є технічною помилкою.
За наведених обставин суд вважає, що помилка чи то описка, не є підставою для визнання рішення протиправним, оскільки матеріалами виконавчого провадження, копія яких долучена до матеріалів справи, доведено розгляд державним виконавцем виконавчого напису №8435 від 11.12.2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.
Отже, виходячи з системного аналізу вказаних норм законодавства та матеріалів справи, суд вважає, що відмовляючи у відкритті виконавчого провадження відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.08.2016 року ВП №51876058.
Відтак позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови державного виконавця ВП №51876058 від 11.08.2016 року задоволенню не підлягають.
У зв'язку із вищенаведеним відсутні підстави для задоволення вимоги про скасування постанови начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Горобчука Віталія Юрійовича від 07.09.2016 року.
Як уже встановлено судом, не погоджуючись із постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.08.2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниця зі скаргою. Відповідач, розглянувши скаргу позивача, виніс постанову від 07.09.2016 року про відмову у задоволенні скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Таке рішення обґрунтоване тим, що постанова про відмову у відкриті виконавчого провадження є правомірною, оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропущено встановлений законом строк звернення до виконання виконавчого документу.
Враховуючи висновку суду про правомірність рішення відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.08.2016 року ВП №51876058, суд вважає, що у задоволенні вимоги про скасування постанови начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниця від 07.09.2016 року слід відмовити.
Не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №8435 від 11.12.2013 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, оскільки вона є похідною від вимог щодо визнання протиправними дій та рішень відповідача. При цьому, суд наголошує на тому, що суд не вправі підміняти суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішувати питання та давати вказівки, що віднесені до виключної компетенції такого суб'єкта.
Питання про відкриття виконавчого провадження віднесено виключно до компетенції державного виконавця та не входить до компетенції суду, а тому вказані позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна