"30" червня 2009 р.Справа № 11/175-08-5497
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.
Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Кубік О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 16.06.2009 р.
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1519 від 21.05.2009р.;
за участю представників сторін в судовому засіданні від 30.06.2009 р.
від позивача: Гірняк О.І., довіреність від 04.12.2006р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1519 від 21.05.2009р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Одеської області
від 23 березня 2009 року
по справі №11/175-09-5497
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Віктан Трейд”
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
про стягнення 17134,64 грн..
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
Відповідно до ст. 77 господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.06.2009р..
В судовому засіданні 30.06.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2009р. по справі №11/175-08-5497 (суддя Власова С.Г.) частково задоволено позов ТОВ „Сою-Віктан Трейд” до ФО-П ОСОБА_4 про стягнення 17134,64 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 723,70 грн., 3% річних в сумі 90,47 грн., встановлений індекс інфляції в сумі 272,81 грн., 171,35 грн. держмита та 118 грн. ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що 22.01.2008р. між сторонами було укладено договір поставки № 0169/Т, відповідно до умов якого позивач передав у власність ФО-П ОСОБА_4 алкогольні напої в асортименті згідно з накладними № РН-45-022249 від 17.09.2008р. на суму 4993,44грн., № РН-45-022250 від 17.09.2008р. на суму 4965,54 грн., № РН-45-023026 від 26.09.2008р. на суму 6088,68 грн., що підтверджується підписами відповідача на товарно-транспортних та видаткових накладних, в порушення умов договору відповідач у семиденний строк, встановлений умовами договору, за отриману продукцію не розрахувався, тому на момент звернення позивача до суду з позовною заявою сума заборгованості складала 16047,66 грн., оплату поставленого товару відповідач здійснив тільки у грудні місяці (09.12.2008р., 15.12.2008р. та 22.12.2008р.), про що свідчить виписка з особового рахунку позивача, таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня, передбачена п. 3.3 договору та ст.ст. 218, 230. 232 Господарського кодексу України, у розмірі 723,70 грн., та нараховані позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні витрати у розмірі 90,47 грн. та 272,81 грн. відповідно.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулася ФО-П ОСОБА_4 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі №11/175-08-5497 від 23.03.2009р., мотивуючи це тим, що відповідач не отримував від позивача за накладними, наявними у матеріалах справи, товар, про що свідчить відсутність підписів та відбитків печаток ФО-П ОСОБА_4 на вказаних накладних; 2)ФО-П ОСОБА_4 не уповноважувала будь-кого довіреністю на отримання товару від ТОВ „Союз-Віктран Трейд” та оплату продукції позивача; 3)оплата товару була здійснена фізичною особою -ОСОБА_5, а не ФО-П ОСОБА_4 як підприємцем; 4) викликає сумнів справжність договору №0169/Т від 22.01.2008р..
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_4, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 22.01.2008р. між ТОВ «Союз-Віктан Трейд»(постачальник) та ФО-П ОСОБА_4 (покупець) укладено договір поставки №0169/Т, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування та промислові товари в асортименті партіями, в подальшому поіменовані як продукція та/або товар на умовах чинного договору.
Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, яка продається по чинному договору, зазначається у додатковій угоді (додатку), або можуть бути узгоджені сторонами при підписанні накладних та зазначатися у них (накладних). Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції вважаються остаточно узгодженими сторонами після підписання повноважними представниками сторін накладної(них) (п.2.1. Договору).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що покупець сплачує вартість кожної партії продукції шляхом перерахування грошових коштів поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника при наявності у останнього зареєстрованого РРО, підставою для оплати продукції, отриманої покупцем за даним договором, є видаткова накладна або ТТН №1-ТН або даний договір.
За п. 2.4 договору покупець зобов'язався оплачувати кожну придбану по даному договору партію продукції не пізніше 7-ми календарних днів з дати її отримання (дати складання накладної)
На виконання умов договору поставки №0169/Т від 22.01.2008р. постачальник передав у власність покупця товар - алкогольні напої в асортименті згідно з накладними №РН-45-022249 від 17.09.2008р. на суму 4993,44 грн., №РН-45-022250 від 17.09.2008р. на суму 4965,54 грн., №РН-45-023026 від 26.09.2008р. на суму 6088,68 грн., всього на суму 16047,66 грн..
В порушення умов договору ФО-П ОСОБА_4 отриманий товар не оплатила, у зв'язку з чим у підприємця утворилася заборгованість перед ТОВ „Союз-Віктан Трейд” у розмірі 16047,66 грн..
Отримання продукції (товару) за зазначеними накладними підтверджується підписом підприємця та відбитками печатки на накладних.
16.12.2008р. ТОВ „Союз-Віктан Трейд” надіслало до господарського суду Одеської області позовну заяву, в якій позивач просив стягнути з ФО-П ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 16047,66 грн., пеню у розмірі 723,70 грн., три проценти річних на суму 90,47 грн., інфляційні збитки -272,81 грн. та судові витрати.
Під час розгляду справи в господарському суді Одеської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій ТОВ „Союз-Віктан Трейд” просило стягнути з ФО-П ОСОБА_4 пеню у розмірі 723,70 грн., три проценти річних на суму 90,47 грн., інфляційні збитки -272,81 грн. та судові витрати, оскільки відповідач оплатив заборгованість за поставлений товар у розмірі 16047,66 грн..
Як свідчать матеріали справи, ФО-П ОСОБА_4 належним чином не виконала зобов'язання за договором, оплатила отриманий товар лише 09.12.2008р. (1500 грн.), 15.12.2008р. (2000 грн.), 22.12.2008р. (12000 грн.).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом п.3.3. договору встановлено, що у разі недотримання строків оплати за договором, зазначених в п.2.4. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.
Дослідивши наданий ТОВ „Союз-ВіктанТрейд” розрахунок пені, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вказаний розрахунок цілком відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р., та обставинам справи, а отже господарським судом цілком правомірно задоволено позовну вимогу ТОВ „Союз-Віктан Трейд” про стягнення з відповідача пені у розмірі 723,70 грн..
За неналежне виконання ФО-П ОСОБА_4 умов договору позивачем нараховано 3% річних та інфляційні витрати у розмірі 90,47 грн. та 272,81 грн. відповідно.
Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, наведений у позовній заяві господарським судом першої інстанції правомірно визнано обґрунтованим та здійсненим згідно з діючим законодавством.
Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження ФО-П ОСОБА_4 щодо неукладення договору поставки №0169/Т між нею та ТОВ „Союз-Віктан Трейд”, неотримання нею товарів за цим договором та накладними, які наявні в матеріалах справи, та оплати товарів не самим відповідачем, а третьою особою, оскільки матеріали справи, а саме: копії договору поставки №0169/Т від 22.01.2008р., накладних №РН-45-022249 від 17.09.2008р. на суму 4993,44 грн., №РН-45-022250 від 17.09.2008р. на суму 4965,54 грн., №РН-45-023026 від 26.09.2008р. на суму 6088,68 грн. та акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2009р. містять підпис ФО-П ОСОБА_4 та відбиток печатки ФО-П ОСОБА_4.
Крім того, на вимогу ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. позивача зобов'язано надати оригінали документів, наданих до позовної заяви.
В судовому засіданні, яке відбулося 30.06.2009р., колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду оглянуто та досліджено оригінали витребуваних ухвалою документів: договору поставки №0169/Т від 22.01.2008р., накладних №РН-45-022249 від 17.09.2008р. на суму 4993,44 грн., №РН-45-022250 від 17.09.2008р. на суму 4965,54 грн., №РН-45-023026 від 26.09.2008р. на суму 6088,68 грн. та акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2009р..
Дослідивши надані позивачем документи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що вищенаведені посилання скаржника не знайшли підтвердження.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Не приймається до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду також посилання скаржника про те, що ФО-П ОСОБА_4 не сплачувала вартість товару, поставленого за вказаними накладними, оскільки ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2009р. та від 16.06.2009р. по справі №11/175-08-5497 господарський суд апеляційної інстанції зобов'язав скаржника надати до суду докази в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують обставини, викладені в апеляційній скарзі, між тим ФО-П ОСОБА_4 в судове засідання, яке відбулося 16.06.2009р. не було надано жодного доказу на підтвердження доводів, викладених у апеляційній скарзі.
До того ж, в апеляційній скарзі ФО-П ОСОБА_4 вказує на те, що заборгованість у розмірі 4993,44 грн. була перерахована на розрахунковий рахунок ТОВ „Союз-Віктан Трейд” ОСОБА_5 (фізичною особою), яка не була уповноважена відповідачем на вказані дії, а в судовому засіданні, яке відбулося 16.06.2009р., представник ФО-П ОСОБА_4 -ОСОБА_2 взагалі заперечувала факт перерахування заборгованості на розрахунковий рахунок позивача, що сприймається колегією суддів господарського суду апеляційної інстанції критично.
Також, ФО-П ОСОБА_4 у апеляційній скарзі вказує на те, що не була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, між тим, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, надіслані на адресою відповідача (АДРЕСА_1) повернулися до господарського суду Одеської області не вручені, оскільки закінчився строк зберігання, а ФО-П ОСОБА_4 в судові засідання, які відбулися 12.01.2009р., 26.01.2009р., 04.02.2009р., 16.02.2009р., 23.02.2009р., 13.03.2009р. та 23.03.2009р. не з'явилася, представників не направила, своїм правом на захист не скористалася.
Не приймається до уваги колегії суддів господарського суду апеляційної інстанції посилання скаржника щодо порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права (належним чином не було повідомлено відповідача про час, дату та місце розгляду позовної заяви), оскільки в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися до господарського суду Одеської області у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Згідно з п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місце проживання (для фізичних осіб), місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України.
У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місце проживання фізичної особи -сторони у справі (тим більше, що за приписом ч. 6 зазначеної статті Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання) та зазначати таке фактичне місце проживання в позовній заяві чи в інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місце проживання фізичної особи -учасника судового процесу невідоме, то: - позивач у позовній заяві вправі зазначити останнє відоме йому місце проживання такої особи (на час подання позову) з поданням суду документів (матеріалів), що підтверджують відповідні відомості; це можуть бути: договори (контракти), в яких вміщено такі відомості; витяги з державного реєстру -стосовно громадян, які в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності; довідки та інші документи, видані адресним бюро, органами внутрішніх справ тощо; - господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи -учасника судового процесу.
Якщо фізична особа -учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.
Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймає до уваги твердження скаржника щодо порушення господарським судом норм процесуального права (неповідомлення належним чином відповідача про час та місце розгляду справи) як такі, що не доведені відповідачем належними доказами в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України та спростованими матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2009р. по справі №11/175-08-5497 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т.