Справа № 2-1187/2009 року
09 квітня 2009 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
при секретарі - Кузь Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Джнакойський машинобудівельний завод» про відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що він незаконно звільнений з грубим порушення трудового законодавства та йому завдано моральні страждання, які він оцінює у розмірі 5000 гривень, посилаючись на ст.ст. 2, 237-1 КЗпП України.
У судове засідання з'явились сторони: позивач та представник відповідача.
Позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, просив їх задовольнити у повному обсязі, та пояснив, що рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 18.07.2008 року встановлено незаконність його звільнення головою правління ВАТ «ДМЗ» з посади начальника технічного відділу, його поновлено на роботі на колишній посаді, стягнено на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7712 гривень 24 копійки, але діями відповідача по звільненню за п. 2 ст. 40 КЗпП України з грубим порушенням вимог діючого трудового законодавства йому завдано моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, вважав вказану суму обґрунтованою. Зазначив, що він пропрацював на ВАТ « ДМЗ» більше 40 років, на посаді начальника технічного відділу працював з 1999 року, за весь час роботи будь-яких доган, дисциплінарних стягнень на нього покладено не було, були тільки заохочення та премії. Наказ про його звільнення представив його ну плохому вигляді. Запис у трудовій книжці про звільнення його за п. 2 ст. 40 КЗпП України за зазначених відповідачем обставин, спричинило неможливість влаштуватися на іншу роботу. У нього на утриманні знаходиться хронічно хвора дружина, на лікування якої він витрачає великі кошти, вона знаходиться на обліку у лікаря. У зв'язку із втратою роботи він перестав отримувати відповідне і нормальне матеріальне забезпечення. В наказі про його звільнення вказані відомості, які не відповідають дійсності і які вплинули на ставлення інших людей до нього. Він вимушений був звернутися до прокуратури та потім до суду для захисту своїх трудових прав та інтересів, оскільки відповідачем порушено його право на труд, протягом 5 місяців розгляду справи у суді 1 інстанції він переніс глибокі моральні страждання в судових засіданнях, хвилювання, але відповідач протягом цього строку неодноразово ганьбив його як працівника та його роботу. Посилався на те, що його незаконним звільненням, відповідач порушив його життєві зв'язки, які втрачені з колективом підприємства, його робота для нього була головним у житті, за своєю узькою спеціальністю він не може влаштуватися на іншу роботу, він не бажав уходити з роботи. Він отримує пенсію, але її недостатньо для існування і нормального харчування, відповідач не виплачував заборгованість по заробітній платі та не виплачує йому стягнену за рішенням суду середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, що ставить його у тяжке матеріальне становище, він повинен був займатися цей час вирощуванням овочів, намагався влаштуватися на роботу, але з таким записом у трудовій книжці та у зв'язку із пенсійним віком його не приймають на роботу.
Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову та надав суду письмові та усні пояснення, згідно яких зазначив, що позивачу будь-яких моральних страждань не завдано, вважає, що звільнення позивача ОСОБА_1 законне, позивач є пенсіонером 8 років і є акціонером ВАТ «ДМЗ». Надавав пояснення згідно письмових заперечень відносно неналежного виконання позивачем своїх трудових обов'язків, не дотримання ним вимог виробничого процесу. Зазначив, що з приходом нового керівництва на ВАТ «ДМЗ» посилилися вимоги до виконання роботи, які позивач не в змозі був виконувати, вважав посилання позивача на будь-які моральні страждання надуманими.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, перевіривши матеріалами справи, які були досліджені у судовому засіданні, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом № 167 від 11.11.1999 року з 10.11.1999 року прийнятий на посаду начальника технічного відділу ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод». Наказом № 20 від 11.02.2008 року Голови Правління - генеральним директором ВАТ «ДМЗ» ОСОБА_1 звільнений з посади начальника технічного відділу ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» за п. 2 ст. 40 КЗпП Україниу зв'язку із невідповідністю займаної посади та виконуваної роботи, що підтверджується трудовою книжкою позивача та вказаним наказом. Згідно змісту наказу № 20 від 11.02.2008 року, позивача ОСОБА_1 звільнено з займає мої посади за неналежне виконання трудових обов'язків, за неорганізованість, відсутність планів та звітів, низький технічний рівень виробництва, слабке керівництво, відсутність перспективних розробок та ідей, що свідчить про невідповідність займає мої посаді начальника ТВ ОСОБА_1
Рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 18.07.2008 року про задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 7712 гривень 24 копійки, ухвалою Апеляційного суду АРК від 26.11.2008 року залишено без змін, набрало законної сили. Вказаним рішенням встановлені обставини незаконності звільнення Головою правління ВАТ «Джанкойський машинобудівний завод» позивача ОСОБА_1 з посади начальника технічного відділу ВАТ «ДМЗ» з грубим порушенням вимог трудового законодавства за п. 2 ст. 40 КЗпП України, наказ № 20 від 11.02.2008 року визнаний недійсним і поновлено з 13.02.2008 року ОСОБА_1 на колишньому місці роботи на посаді начальника технічного відділу ВАТ «Джанкойський машинобудівельний завод», стягнуто на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7712 гривень 24 копійки.
Згідно ст.60 та ч. 3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених ст.61 цього Кодексу. Ч. 3 ст. 61 цього Кодексу встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Обставини встановлені у вказаному рішення суду не підлягають доказуванню відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді інших справ.
Відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами внесеними згідно з ППВСУ № 5 від 25.05.2001 року), право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадянина. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях та переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми тощо.
Право позивача ОСОБА_1 на відшкодування моральної (немайнової) шкоди прямо передбачено ст.273-1 КЗпП України, протиправність дій відповідача доведена судом, оскільки рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 18 липня 2008 року, яким наказ № 20 від 11.02.2008 року відповідача ВАТ «Джанкойський машинобудівельний завод» про звільнення позивача ОСОБА_1 визнаний незаконним, позивача поновлено на колишній посаді за місцем його роботи та стягнено середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7712 гривень 24 копійки, набрало законної сили. Вказаним рішенням встановлено незаконність дій відповідача, звільнення позивача ОСОБА_1 з грубим порушенням трудового законодавства.
Суд, приймає до уваги доводи позивача щодо спричинення йому моральної шкоди незаконним звільненням, оскільки він незаконно був звільнений з грубим порушенням вимог трудового законодавства з роботи згідно п.2 ст. 40 КЗпП України з причин невідповідальності займаної ним посади начальника технічного відділу ВАТ «Джанкойський машинобудівельний завод», де він пропрацював з 10.11.1999 року по 2008 рік на вказаній посаді. Саме мотивування причин звільнення позивача - неналежне виконання трудових обов'язків, за неорганізованість, відсутність планів та звітів, низький технічний рівень виробництва, слабке керівництво та інші, які були підставою для звільнення ОСОБА_1 і зазначені в наказі про його звільнення, не відповідають дійсності і впливають на моральний стан позивача, вже є підставою для відшкодування моральної шкоди. Також, суд визначаючи розмір моральної шкоди завданої позивачу діями відповідача, бере до уваги характер та обсяг страждань позивача, тривалість моральних страждань позивача, спричинених незаконним звільненням, оскільки він тривалий час працював у відповідача, за весь час роботи до нього дисциплінарних стягнень або претензій щодо виконання ним роботи не застосовувалося, але після звільнення позивача з грубим порушенням законодавства та обґрунтуванням причин звільнення, він повинен був захищати свої права та інтереси після звільнення та під час розгляду справи про поновлення на роботі в судах 1 та апеляційної інстанції, переніс глибокі моральні страждання, хвилювання, втратив можливість мати нормальний заробіток та втратив можливість спілкуватися з колективом для продовження нормального громадського життя, незаконне звільнення вимагало від позивача додаткових зусиль для організації його життя, оскільки він вимушений був за цей час шукати роботу, хоча він і отримує пенсію, але цього недостатньо, діями відповідача було принижено позивача як працівника підприємства та як начальника, оскільки за весь час роботи він мав премії та заохочення, зауваження до нього не застосовувалися, його безпідставно звільнили. Але, суд задовольняє частково позовні вимоги ОСОБА_1 і визначає розмір завданої позивачу шкоди 1400 гривень, оскільки позивач не обґрунтував належним чином свої позовні вимоги в частині розміру моральної шкоди 5000 гривень, а також не приймає доводи позивача стосовно хвороби його дружини, понесення ним витрат на її лікування, оскільки ці обставини не підтверджують спричинення моральних страждань саме позивачу.
Суд, не приймає заперечення представника відповідача, і вважає, що підстав для звільнення відповідача ВАТ «ДМЗ» від відшкодування моральної шкоди відповідачем не зазначено і не доведено, що вона спричинена не з його вини, і судом цих підстав також не встановлено. Відповідачем не надано будь-яких відповідних обставин проти вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки у своїх запереченнях представником відповідача наведені доводи, які стосуються законності звільнення позивача та неналежного виконання ним своїх трудових обов'язків.
Відповідно ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 17 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Джнакойський машинобудівельний завод» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Джнакойський машинобудівельний завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1400 гривень.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Джнакойський машинобудівельний завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 17 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч. 4 ст.295 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя \ підпис ОСОБА_2
Згідно з оригіналом
Суддя Козуб О.В.