Справа № 2-а-575/09
29 травня 2009 року Лебединський районний суд
Сумської області
в складі : головуючого судді - Бакланова Р.В.
при секретарі - Кальченко О.В.
з участю представника відповідача - Лимаря О.П.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої грошової допомоги як учаснику війни,-
Науменко Володимир Іванович звернувся до суду з адміністративним позовом до Лебединського міського Управління праці та соціального захисту населення про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої грошової допомоги як учаснику війни, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», він є учасником війни і на підставі ст. 14 цього закону має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, у супереч вимогам вищезазначеного закону, ОСОБА_1, з 2005 року по 2008 рік не у повному розмірі була виплачена разова грошова допомога. За підрахунками позивача сума недоплаченої йому допомоги складає 6013 грн. 10 коп.
Про порушення своїх прав ОСОБА_1, дізнався 26.05.2008 року, після того як прочитала в газеті рішення Конституційного Суду України.
Тому позивач просить суд зобов'язати Лебединське міське Управління праці та соціального захисту населення, здійснити перерахунок та виплату недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику війни.
У судове засідання позивач не з'явився, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, в наданій заяві свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав письмові заперечення в яких зазначив, що дійсно передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам війни у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте відповідно до ст.. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Вимоги позивачки щодо нарахування недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за період з 2001 р. по 2008 р. є безпідставними , так як розмір встановлюється із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету на відповідні роки, а так як допомога виплачується в квітні місяці кожного року, то термін звернення з позовом до суду щодо виплати зазначеної допомоги за 2001-2007 роки минув, тому виплати допомоги за ці роки взагалі не може братися до уваги. Стосовно 2008 року, то відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» щорічна разова допомога виплачувалась у розмірі 65 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної категорії громадян України, які чинним законодавством визнані дітьми війни, що підтверджується посвідченням «ветерана війни-учасника бойових дій» (а.с.4). В зв'язку з цим має право на пільги встановлені чинним законодавством.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 25 грудня 1998 року ст. 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: «щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», мінімальна пенсія за віком, станом на 1 квітня 2007 року, становила 410 гривень 06 копійок.
Таким чином, у 2007 році підлягали до виплати позивачеві 2050 грн. 30 коп. (410,06 грн. х 5). Однак, вказана сума не була виплачена в повному розмірі. Недоплата склала 1770 грн. 30 коп. ( 2050, 30 грн. - 280 грн.).
Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч. З ст. 22 Конституції України, звуження змісту та обсягу, гарантованого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права позивача, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Суд, з огляду на вищевказані положення ст. 22 Конституції України, дійшов висновку про недопустимість, при встановленні розміру щорічної допомоги учасникам бойових дій, виходити з положень Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими виплата щорічної допомоги передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» також не передбачено обмеження розміру таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року («Справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсації і гарантій»), визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 44 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік». Цим же рішенням Конституційного Суду України було закріплено, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої права та пільги для ветеранів війни їх сімей встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією «Про захист прав людини та основних свобод», аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для невиконання своїх зобов'язань органами державної влади.
Згідно ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, або особам.
Рішенням Конституційного Суду України № 6 - рп / 2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), положення статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою у 2007 році виплати щорічної разової допомоги, відповідно до Закону України «Про статус війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно п. 13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої ст. ст. 12, 13, 14, 15 Закону України «Про статус війни, гарантії їх соціального захисту» в частині разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч. 3, 4 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача на отримання грошової допомоги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» порушені, а тому позов підлягає задовленню.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня, особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» («Справа про соціальні гарантії громадян»), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якою зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
З моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, ця норма Закону втратила чинність, а тому на момент виникнення спірних правовідносин, були чинними частини п'яті статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.3 та ч. 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, враховуючи ст.ст. 46, 64 Конституції України, ч.ч.3, 4 ст.8 КАС України та положення ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії Ії соціального захисту», яка була чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлювала позивачу право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі, кратному до мінімальної пенсії за віком, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі, встановленому зазначеним законом, та не мав права відмовляти позивачу у задоволенні позову з підстав не визначення в законодавстві України розміру мінімальної пенсії за віком, який підлягає застосуванню при розрахунку разової щорічної допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії Ії соціального захисту».
Відповідно до п.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу першого ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 квітня та з 01 жовтня 2007 застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», збільшений на 1%.
Станом на 05 травня 2007 року, відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», мінімальна пенсія за віком становила 410 гривень (406х1:100=4,06; 406+4,06=410).
Зі змісту ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії за віком, які призначені особам, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1%.
Отже, питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами, та при розрахунку щорічної разової допомоги до 5 травня законодавчо не визначено.
З урахуванням положення ч.7 ст.9 КАС України, колегія суддів вважає, що у зв'язку з відсутністю Закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, необхідно застосувати норми закону, який регулює подібні правовідносини, а саме ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч.1 ст.17-1 зазначеного Закону, такі виплати здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Таким чином, позивачці у 2007 році Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області повинно було сплатити до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі 1230 гривень (410х3=1230), а сплатило лише 55 гривень, що стверджується довідкою (а.с.7). Таким чином різниця між зазначеними сумами складає 1175 грн.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що недосплачена щорічна грошова допомога підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області .
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 7, 8, 11, 70, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 КАС України, Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.07 р.), ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 12, 17, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 н едосплачену частину разової щорічної допомоги, передбаченої ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2007 році в розмірі 1175 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня складення її повного змісту та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 30 травня 2009 року.
Суддя Р.В. Бакланов